Василь Говорун – доброволець, айдарівець. За козацьку завзятість й мудрість отримав прізвисько «Дід», хоча йому лише 53 роки. Він пройшов війну в Афганістані, був на Майдані з перших днів. Василь Миколайович вірить у нову Україну. В рамках проекту «Громадського радіо» для поранених та про поранених, говоримо з волонтером Тетяною Ляховецькою про долю Василя Говоруна.
Українські Герої. Мобілізовані. Кадрові військові. Добровольці. Мирні українці, в кров яких зайшла війна. Ми не знаємо точно цифри пораних героїв – ми збираємо історії українських героїв, щоб допомагати їм стільки, скільки вистачить у нас сил.
Василь Говорун – доброволець. Йому 53 роки. Василь Миколайович пройшов війну в Афганістані, на Майдані був з самого початку. Власне, і на цій війні також з перших днів.
Василь Говорун: Батальйон Айдар. Доброволець! Пішов, щоб менше гибло молодих. Я афганець, пішов на Майдан, а потім й далі. В пешій роті служив. Та є таке село Григорівка, під Луганськом. Ми пішли виручати десантників. Їх блокували. Ми прийшли роз’єднати кільце, щоб вони вийшли звідти. Перший блокпост ми взяли, на другий блокпост почали їхати, підірвали фугас. Дякую сепареві, що рука дрогнула. Це сталось 19 липня в Гриворівці Луганської області.
За словами Василя Миколайовича, перший блок-пост взяли, а от з другим блок-постом поблизу села Григорівка, Луганської області, не вийшло. Підірвалися з другом Моісеєнко Анатолієм Миколайовичем (він так само в госпіталі). «200-тонний фугас був,»- говорить наш герой, на якому вони підірвалися. Вертольотом обох поранених дві години доставляли в госпіталь. На мої розпитування щодо важкості поранень та діагнозу хвилин п’ять він віднекувався та відповідав, що йому пощастило, й що йому нічого не потрібно. Йому нічого не потрібно – такою була його відповідь влітку. Лише після того, як ми вмовили сфотографуватися все ж таки коротко розповів про діагноз. Ноги, руки перебиті кулями, вогнепально-рвані рани, права рука перебита кулями та переломана.
Айдарівець Василь Говорун в госпіталі вже третій місяць. Був в Київському – потім його перевели в Ірпінський – потім знову повернувся до Києва. Й такі ж волонтери, як і я, з посмішками його знову вітають в Києві. Хоча якби він одужав швидше, ми б не знали, скільки історій, скільки тепла і любові вкладено в його пам’яті. Його рука надзвичайно важко заживляється. Йому пробували робити декілька операцій з оживлення тканини та шкіри. Це надзвичайно важкі й болісні операції, бо задіюється шкіра самого постраждалого.
Він зовнішньо має образ справжнього козака. Такий зали хвацький, з оселедцем. А по характеру дужий та добрий. З ним поруч його дружина, яка така ж сором’злива як і він. Зовсім ніколи не хотіла говорити про те, чого вони потребують і чим зараз турбуються найбільше.
Про свої побажання молодому поколінню, це та мудрість, про яку я вже говорила, у Василя Миколайовича вийшло випитати за шостим чи за сьомим разом нашої зустрічі. Однак цим й цінніші його побажання для всіх нас.
Василь Говорун: Бачимо, що росте молодь, є кому нас замінити, навчали їх… Буде нова Україна. Отримав це розуміння ще на Майдані. Ми всі віримо в Майдан.
Лариса Мудрак: Зараз зі мною в студії волонтер, відомий телевізійний продюсер, Тетяна Ляховецька. Вона в госпіталі з червня цього місяця і знає всі історії українських поранених, як свої. Чим Вам запам’ятався Василь Говорун?
Тетяна Ляховецька: Мене вразили айдарівці. Вони знаєте, справжні герої. Не думали про те, що буде з ними потім. Не думали, що їх можуть поранити, що буде з їхніми сім’ями. Вони думали лише про захист своєї Батьківщини. Часто були документально неоформлені, зовсім незахищені. У них немає ні лікарняних, ні страховок, нічого. Це триває, тому треба якось думати, як їх оформлювати. Тому коли поступали айдарівці, ми зразу йшли до них. І мені якось кажуть: «Ой, знаєш, до нас поступив такий дід, козак! Діду треба допомога.» І тут українські байкери захотіли допомогти дідові. Ми діда ще не бачили, то я запропонувала їх відвести до нього. Приходимо – молодий завзятий козак, 53 роки. Я питаю, чого ж його Дідом називають. А він: «Тому що я мудрий».
Лариса Мудрак: Він справді мудрий, і з його слів і в побажанні молодому поколінню, яке ми щойно чули, це проявляється. Він сильний духом, таких людей дійсно можна зустріти тільки серед старшого покоління українських бійців. У нього така суміш української мужності, чоловічої сили і такої козацької, залихвацької хитринки. Він зараз вдома, ми знаємо, що знаходиться вдома у своєї родини, однак рука заживляється достатньо тяжко. І допомога коштами необхідна, бо він без роботи. І до праці Василь Говорун зможе повернутись тільки через найближчі півроку, тому допомога потрібна. Допомагайте, бо це наші спільні з вами історії.
Це була програма «Громадського радіо» і історія постраждалого айдарівця Василя Миколайовича Говоруна. Зі мною в студії була волонтер, відомий телевізійний продюсер, Тетяна Ляховецька. Ми сподіваємось, що до цих історій ніхто не залишиться байдужим.
ДОПОМОГА КОШТАМИ:
Рахунок Приватбанку 5168-7572-4848-5395 на ім’я дружини Говорун Тетяни Григорівна
Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
