Українські герої. Історія мами, яка чекає сина з полону

Сьогодні формат нашої історії не про поранених героїв, а про наших полонених. У нас у студії – Лідія Місюренко, мати полтавського добровольця Бориса Місюренка, який уже рік перебуває в полоні. Лідія Петрівна не полишає спроб урятувати свого сина.

Дар’я Куренная: Лідіє Петрівно, розкажіть трохи про свого сина, ким він був до війни і чим він займався?

Лідія Місюренко: Він був зовсім аполітичною людиною в житті. Але коли стався розгін молоді на Майдані, його це дуже вразило, тому що він виховував тоді неповнолітнього сина Максима, йому зараз 18 років. І він одразу ж пішов на майдан у себе в місті в Полтаві. Був активістом, будував блокпости, його обрали головою полтавської обласної самооборони. Він гідно ніс довіру людей.

Дар’я Куренная: Розкажіть будь-ласка, чим він ще займався, крім того, що був волонтером?

Лідія Місюренко: Він 1975 року народження, 9 липня йому буде сорок років.

Був таким активним хлопчиком, КВН вів, вчився у кооперативному інституті працював трошки по своїй спеціальності, технолога приготування їжі. Потім міняв свої вподобання був директором автомобільного салону, останній час займався супутниковим телебаченням. Я його сама виховувала. Бо з його батьком ми розійшлися. Його батько був лікар, письменник, відомий в нашому місті.

Нашим волонтером Василем Ковальчуком була визволена із полону Ірина Бойко, в кінці минулого вересня. Вона 100 днів була у полоні, не завжди людина після всіх цих тортур може бути і неадекватна. Вона одразу ж пустила таку версію про смерть мого сина.

Дар’я Куренная: А давайте тепер більш детально поговоримо про те, як він опинився в зоні АТО, бо він не був мобілізованим і добровольцем, він був лише волонтером? Чи відомо, як це сталося і де він потрапив у полон?

Лідія Місюренко: Вони 10 сімей вивезли звідти. Заїхали вони дуже далеко, може і заманили, бо були такі розмови, що їм телефонували з військової частини, але це лише версії. Не все я знаю достеменно. Їх взяли в полон під Ровеньками, Луганська область, банда отамана Козіцина. Бойко забрав Бєзлєр, бо він потім говорив, що він її у козаків відібрав і забрав до себе. Доля інших трьох хлопців невідома. Алея вірю, що вони живі. Тільки це дає сили чекати його і шукати.

Дар’я Куренная: Пані Лідіє, коли це сталося?

Лідія Місюренко: Його з товаришами забрали в полон з його товаришами Матлашем Володимиром та Калашниковим Віктором 20 червня 2014 року, ближче до вечора. Вимкнули всі телефони, і тільки 21 числа Ірина Бойко з чужого телефону подзвонила своїй доньці і сказала, що їх взяли у полон.

Дар’я Куренная: Як ви дізналися про те, що Борис в полоні?

Лідія Місюренко: З повідомлення Ірини Бойко. Одразу ж було заведено впровадження в полтавському УМВС і пішли наші розшуки. Але нас попередили, щоб ніде не світитися , не виступати і не писати в інтернеті. Мені здається, що розшук ніхто не веде.

Дар’я Куренная: Чи відомо вам, яка доля зараз у вашого сина? Чи був якийсь зв’язок, чи вимагають чогось ті, хто тримає його в полоні?

Лідія Місюренко: Хто тримає його в полоні до сьогодні ми не знаємо. Зв’язку ні з якими організаціями, з якими ми працювали… Я дзвонила і волонтерам, і з сепаратистами говорила, з Дарією Мороз. Всі відповідають, що вони їх не знають. Ніяких грошей на викуп не вимагали. Велика прикрість у тому, що нашій державі такі хлопці патріоти непотрібні. Дуже шкода, а ми ж так чекали від пана Порошенко, батька багатодітної, такої доброї родини. Ми думали, що він зверне увагу, бо пообіцяв на Різдво зробити великий обмін, але ж цього не сталося. Якщо про солдатів, хоч волонтери по одному звільняють, це правильно, їх дуже шкода. А про волонтерів ніхто і не згадує. Кажуть. Що їх туди не посилали.

Дар’я Куренная: Ви зверталися до Дар’ї Мороз, що займається обміном полонених з боку ДНР, до кого ще ви звертались, щоб знайти сина? Які були відповіді?

Лідія Місюренко: Всі шукають. Я навіть написала листа Порошенко, секретаріат відповів, що мого листа направили виконавцям до СБУ і МВД.

Якщо вам відомо щось про долю Бориса, повідомте про це його маму Лідію Петрівну, або «Громадське радіо». Номер Лідії Місюренко 050-665-96-90.

Це була програма «Українські герої» на «Громадському радіо» ми говорили про полоненого Бориса Місюренко з його мамою Лідією Петрівною. При мікрофоні була Дар’я Куренная, звукорежисер всіх програм «Українські герої» Ігор Онисенко.

 

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.