П’ятниця 13 – чорний день червня 2014 року для Сергія Бабського. Авто на якому він рухався разом з своїми армійцями, обстріляли з гранатомету. Авто загорілося разом з хлопцями. Сергій прощався із життям, та інший поранений боєць таки витягнув його з палаючого авто. В кризові хвилини він бачив обличчя своїх двох дітей та дружини и зціпивши зуби терпів біль.
Його діагноз був: Комбінована травма, опік полум’ям 35%(25%) ІІ – ІІІ ст., голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок, лівої лопатки та крижі, опік верхніх дихальних шляхів. Опікова хвороба в стадії септико-токсимії, опік очей ІІ – ІІІ ст. Проникаюче осколочне поранення лівого ока, стороннє тіло лівого ока, стан після етапних некректомій, ауто-; ксено пластик опікових ран.
В липні минулого року Сергій вразив мене якоюсь немивовною мудрістю. Як для 33-річного хлопця, обпаленого з ніг до голови, без обличчя й ледь чутливим голосом – це було вразливо.
Він пішов добровольцем й згодом потрапив до 95-ї аеромобільної бригади. Служив під Миколаєвом, потім в Донецькій області в тимчасовому розташуванні бойового підрозділу, неподалік від Слов’янська. Його основні завдання включали супровід конвоїв й прикриття та охорону рот забезпечення. Потім конвоювали Антитерористичний центр в місті Ізюм Харківської області. Сергій Бабський був командиром бронетранспортера. Екіпаж машини з водієм включав кулеметника, Сергія як командира, і ще семеро людей. Влітку минулого року він все розповідав мені ледь чутливим голосом. Тепер, в лютому 2015 року він вже може говорити впевненіше й пригадує кожну хвилину цього важкого дня.
Я мобілізований на весні минулого року пішов добровольцем у військомат і мене направили в 95 бригаду.
В 95 десантну бригаду до чудових людей і мені дуже пощастило, що я потрапив до них, у мене майже місяць був на те щоб підготуватись. Я так офіцер запасу, військову кафедру закінчив, тому досвіду керування людей у мене не було. А мені довірили управління взводом, так як я офіцер. Дуже хороші хлопці, дуже хороші люди.
В Донецькому регіоні в основному при штабі АТО, спочатку там де розташовувалась бригада під Ізюмом. Займались в основному тим, що супроводжували конвої з безпечної території в штаб і по блокпостах.
Коли тебе поранило?
13 червня в п’ятницю. Я при тямі був, ми проводили колону з БТРами і тягачем, і краном, щоб відтягти наш збитий гелікоптер. Та техніка трохи повільніша, виїхали вперед , нас підстрелили з гранатомету.
Що ти пам’ятаєш після цього?
Все пам’ятаю, горів собі, хлопав, намагався загасити, не дуже вдавалося, але з часом загасив, БТР став в сторону, водій теж горів, бідолага хлопець, дуже шкода, він помер на третій день в госпіталі.
Доставили в Харківській госпіталь, дуже дякую тим лікарям, медсестрам, вони мене виходили. Молодці, можна сказати, що з того світу мене витягнули.
А в Київ ти потрапив уже в серпні?
В Київ я потрапив через 4 дня після Харківського , так само у червні у київський центральний військовий шпиталь. Там я був десь півтора місяці і потім мене ще на два тижні перевели в опіковий центр.
Дуже шкода, що знов в Україні війна. Я так прикинув собі, то в Україні немає жодного покоління людей, яке не бачило війну. Шкода дуже хлопців. Нам Незалежність далась без крові, зараз цю кров ми проливаємо. Дуже багато негативного , єдиний плюс – нація з’єдналась, це не може не радувати. Ніколи ще українці так не згуртовувались, навіть по всьому світу.
Зараз почуваюсь добре, якщо не брати до уваги, що не все функціонує. Руки, ноги, око. Руки погано працюють . Шкіра потроху гоїться, колись може буду як новий.
Допомога не потрібна. А в майбутньому хочу повернутись на свою роботу , вона мені дуже подобалась.
Розкажи про свою роботу.
Я був головним інженером на щебеневому кар’єрі, компанія належить ірландській компанії в Україні представлена. Достатньо цікава робота, цікаві люди. Хороший колектив. Біля Коростеня, село Михайлівка.
Це наш український герой Сергій Бабський. Для небайдужих чи знайомих ми залишаємо на сайті номери рахунку дружини Сергія Бабського.
ДОПОМОГА КОШТАМИ:
Рахунок Приватбанку 5168-7420-1356-6082 на ім’я Бабська Оксана Вікторівна (дружина)
розрахунковий рахунок (безготівковий розрахунок):
код банку 14360570,
рахунок 29244825509100
МФО 305299 ідентифікаційний код 2961814685
В ефірі була програма «Громадського радіо» «Українські герої» про поранених та для поранених бійців, які побували на війні. ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Куренная. Звукорежисер програм «Українські герої» Ігор Онисенко.
Програма «Українські герої» на «Громадському радіо» підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.
