Українські герої. Віталій Левківський

Віталій Левківський мріє, що вцілілі три пальці руки таки зможуть рухатися. Лікарі зробили неможливе – врятували від ампутації пошматовані руки-ноги Віталія. Він в госпіталях з 12 серпня 2014 року.  Й знову очікує на чергову вже 14-ту по рахунку операцію. Мобілізували Віталія влітку минулого року з його малої  батьківщини – с. Рея, Бердичівського району, Житомирської області. Дружина та донька з сином також вірять, що врятоване життя Віталія зможуть відновити всі разом.

З 12 квітня пішов у військкомат записався і одразу по учєбкам. І попід границями нас спочатку залишали. Потім вже в липні нас кинули на Донецьк, потім вже в Луганську область. Отож 12 серпня неподалік Красного Луча нас накрили артилерією. Артилерія припиналася, потім почали мінометами крити. 12 квітня призвався, 12 серпня поранило .

Пам’ятаю як нас вивозили звідти, тому що нас перед обідом поранило. Потім припинився вогонь, нас вивезли і почався серйозний обстріл, котлован зробився. Поранених і вбитих не могли вже вивезти , тому що днів п’ять там такі бої йшли, що не можна було поранених вивезти, бо обстрілювали зі всіх боків.

Поранені руки, ноги. Зараз зробили операцію з стегна взяли кістку, вставили в руку, тому, що там шматок кістки було вирвано, з правої ноги також взяли кілька сантиметрі нерву, перешивали . Зшивали сухожилля, тому що все було порвано. Також ліва рука без двох пальців, третій палець так само травмований, будуть шматок кістки зі стегна брати, теж будуть зшивати. Він рухається, але його не зігнути, бо нема частки кістки, він не згинається і не розгинається.

Як ваша родина зараз?

Діти вдома, старший в школу ходить , менша в садочок. Дружина за дітьми доглядає. Вона зараз вдома.

Допомагають друзі, родина допомагає, сестри, брати.

Ну доки йде зарплата, прийшло в цей місяць три тисячі.

Так, довідку зробили про травму, але ще не можна ніяк добитися. Дружина їздила в частину, там щось документи були, вертали, бо мали зробити картку, що я є учасник АТО. Але вони вже п’ятий місяць не можуть зробити цю картку, затягують, я не знаю, чого вони затягують. Всім вертають документи, бо там щось мали по іншому писати, щось вони тягнуть резину.

Ну вони дотягнуться до тих пір, що прийдуть всі, що воювали, прийдуть голови повідкручують і все. Вони в штабах зажиріли просто, а до них приходиш, вони на тебе дивляться так, ніби ти не пот рібен для них. Ти хочеш документи взяти, а вони дивляться і кажуть, чого ти прийшов сюди?

Так український поранений Віталій Левківський говорить про оформлення документів – учасника АТО. Волонтери ще з осені минулого року збирали допомогу для Віталія та його родини. Двічі картки Віталія зламували та грабували банківські карткові рахунки.  Тому він вже відкрив третю картку й відмовився ї робити публічною.  Тому, тим  хто хоче йому допомогти – його телефон на сайті Громадського радіо з його згоди – +380679691078

Побажати кріпкого здоров’я, мужності, і триматися за нашу Україну. За наші сім’ї. Щоб ця сволота сюди не лізла і свої права не качала тут. І Слава Україні!

Героям слава!

Як і чим допомагати пораненим українським героям – вирішувати Вам, нашим слухачам. Ми Вам довіряємо  так само, як і собі. Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Куренная. Звукорежисер  програм “Українські герої” Ігор Онисенко.

Програма «Українські герої» на “Громадському раді”о підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.