З особистих причин, Владислав «Баш» попросив не публікувати його фото.
22-річний боєць ЗСУ Владислав «Баш» родом з Сєвєродонецька. До АТО працював в атосервісі. З початком військового конфлікту вирішив йти добровольцем, захищати свою, в прямому сенсі, землю. В АТО потрапив 15 липня цього року, і вже 1 листопада отримав поранення.
«Работал. В автосервисе работал, машинами занимался. Доброволец. В учебке был месяц и 2 месяца уже в АТО. Как сказать. Решения пришло спонтанно. Друзья все воюют. Я тоже пошел. Просто, как общался, слышал, как, что. Эти лезут! Чего они лезут на нашу землю?! У меня в самой области процентов 70 за Украину», — розповів Владислав.
Першого листопада Владислав вийшов на чергування на блокпост, який розташований неподалік лісу. Як раптом спрацювала розтяжка, осколки зачепили героя.
«1 ноября я получил ранения. Стоял в наряде, сработала растяжка в лесу, может, зверь какой-то, я не знаю, я только понял, что мне что-то в голову прилетело и все. Я присел, за голову взялся. Сознания не терял. Привезли меня, все помню: как зашивали, как осколки вытаскивали. Сейчас лежу, лечусь», — сказав він.
Після поранення Владислава привезли до найближчої лікарні, де надали першу допомогу, а далі — Красноармійськ і Дніпропетровська обласна лікарня ім. Мечникова. Саме там кореспондентка “Громадського радіо” і познайомилася з бійцем.
«Меня привезли в Очеретыно, а наши позиции в Авдеевке. В больнице меня зашил детский доктор-хирург. Осколки не вынимали, просто зашили, потому что кровотечения было сильное. Потом привезли в Красноармейск, там я переночевал, а потом уже в Днепропетровск», — розповів Владислав.
У найближчих планах Владислава — скоріше виписатися та повернутися до служби. Але для цього йому потрібно завершити лікування.
«Я думаю домой не возвращаться, думаю контракт подписать после службы, а служить сейчас год и 6 месяцев — 6 волна мобилизованных служить… Родители говорят: «Зачем ты пошел, дома бы сидел!» Все если дома будут сидеть, что тогда будет?», — говорить боєць.
Родина нашого героя залишилася в зоні АТО, тому навідують Владислава тільки волонтери. За його словами, батьки не дуже зраділи рішенню сина піти служити до ЗСУ.
Говорили з героєм і про настрої місцевого населення неподалік Авдіївки.
«Общался, в магазин как ходил. Ну как, вроде бы за нас, а вроде бы и нет. Не понятно. Просто Авдеевка разбита сильно, им уже все надоело. Им все равно, что те, что эти – лишь бы мир был. Не нужна война никому», — розповів Владислав.
Стан бійця вже стабілізувався, але наслідки несподіваного поранення залишаться з Владом на все життя. Він скаржиться на часті болі, які без необхідного лікування можуть залишитися з ним на все життя.
Допомогти герою можна, перерахувавши гроші на картковий рахунок:
р/с 26006060286021
МФО 305299
ОКПО 34228950
КБ ПриватБанк
Призначення: «Для забезпечення поранених в зоні АТО»
Катерина Кадер з Дніпропетровська, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»