Українські герої. Володимир Самойленко

Айдарівець Володимир Самойленко на війні з травня 2014 року. Говорить, що він щасливець. Майже рік добровольцем. А постраждав під час ДТП, коли повертався додому.

Я був в тому батальйоні «Айдар», який воював. Не той, що тут катається десь по Києву.

Перші бойові дії були 24 травня в містечку  Новий Айдар. Ми там без бою захопили 14 козаків, це було нашим першим. Потім 14 червня ми брали місто Щастя, потім 17 травня брали блокпост Металіст. Потім виїзди у нас були, ми на Металісті ночували, тримали там оборону. Потім виїжджали на Червоний Яр кілька разів. Наша задача була захопити, протриматись поки підійдуть регулярні війська. Це в нас такий штурмовий батальйон.

До дому я приїжджав, коли отримав контузію в серпні місяці, 24 числа на день Незалежності в Новосвєтловкє, тоді я ще був трошки при частині, а потім стала голова боліти, відправили в Ірпінь в госпіталь, тоді мені дали 15 діб відпустки. І от зараз я повертався до дому у відпустку і така проблема.

Ви отримали поранення. Розкажіть будь ласка про цей день.

Це було 5 лютого, просто була погана погода і водій фури залишив фуру не з включеною аварійкою, а просто в другій полосі, він не мав там взагалі знаходитись. Ми то їхали по другій полосі і вже звернули увагу і я, і водій, що він стоїть. Нам не було куди дітися. Або на зустрічну виїхати, на право в нас теж була прикрита дорога і ми в’їхали. Оце таке непорозуміння.

Володимир Якович потрапив в аварію в Харківській області. Спочатку був в Харківському госпіталі.  Тепер в  Київському цетральному госпіталі. Тут лікарі виявили,  що за отсаннній рік у нашого героя 6 ребер зламано було та підвивих  бедра. Це задавнені переломи, очевидно ще з часів Майдану,  який Володимир Самойленко пройшов з грудневих днів 2013 року. Можливо тому він жорсткий в сьогоднішніх оцінках.

«Головні враження – просто нас дурять. Вражень стільки, що тут треба сидіти філософствувати. Ото Порошенка слухав, як він казав цю брехню. Ми в серпні місяці могли Луганськ просто забрати. Нас тупо вивели, поклали людей, побили всю техніку і нас вивели звідти. Було елементарно, якщо нас там біля 70 чоловік тримали такі напрямки із Краснодона цю дорогу. Нас бомбили 14 діб, ми ж тримались, трималися. Казали, дайте підкріплення, ми підемо далі. Ніхто ж цього не дав, взяли відвели назад. Кому це треба? Просто продали мабуть Україну і роблять сценарій, що нібито ми воюємо. Насправді ми не воюємо, ми сидимо, як хлопчики для биття.

Ну того вже немає настрою, який був. Розумієте, дух ще залишився і треба воювати, є кому воювати. Але не вірять ні командирам, нікому. Тим більше, знаєте, як наші командирі, цей Мельничук, яка ж ти скотина, як ти кидаєш батальйон і ідеш балотуватися в депутати.  Щоб просто прикрити свою задницю, щоб тебе законно ніхто не міг притягти до відповідальності. В нас батальйон добровольчій, не кажу, що ми дозволяємо собі щось, що не можуть дозволити, але якщо ти мурло, вибачте мене, якщо ти категорія людини, то ми можемо послати просто на х.. як Гелетея того.

Приїхав Гелетей і починає розповідати, чого ви ходите в різній формі. Так дай нам форму! Да, дамо вам. Дамо форму стєкляшку, яка горить, яка плавиться. Нам не треба ця форма. Він каже – немає форми, є тільки гроші. Ми тут зі строя визиваємо волонтерів, які нам, якщо нам гроші дадуть, ми готові на протязі неділі одягти нас всіх в однакову форму. Він стоїть, не може нічого сказать. Що ти за брехло таке?»

В ефірі програма «Громадського радіо» про поранених українських героїв.  Перед мікрофоном  автор та ведуча Лариса Мудрак, а наша історія сьогодні  про айдарівця Володимира Яковича Самойленка. Його телефон  +380970887124. А для допомоги картковий рахунок в OTP-банку за номером  4067881300273336

Я запитала у нього чого він пішов добровольцем в зону бойових дій.

«Я був на майдані з першого дня у 8 афганській сотні, і покійний наш командир попросив, що хлопці поїдьте старші придивіться за молодими. Поїхали, ми були не оформленні до серпня місяця, деякі загинули, деякі поранені.

У батальйону великі втрати. Моїх друзів, з тих, з якими приїхали, нас приїхало 6 чоловік, то трьох немає зараз.

Я хотів би, щоб Україна проснулась просто, і бачила це в реаліях, що йде зараз. Не просто всі ці балачки, комедія. Прокиньтеся і подивіться, що робиться. Якщо росіяни зараз підуть, не треба нічого робити. Армія відступить, бо в нас недостатньо буде сил, мєнти , прокуратура, СБУ, суди, державні органи влади вони здадуться і будуть керувати так, як керували. У нас кругом зрадник на зраднику, в нас немає держави, її розвалили просто».

Емоції  війни  важкі й складні водночас. Наші герої воюють й втрачають життя за нас з вами. Погоджуюсь, що мудра й сильна нація бачить все й все розуміє. Й боронити свою землю ми зможемо.

Це була програма “Громадського радіо”” Українські герої”.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Куренная. Звукорежисер  програм Українські герої Ігор Онисенко.

Програма «Українські герої» на “Громадському радіо” підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.