Його родич, волонтер «Самооборони Волині» Павло Савчук розповідає, що Олександра мобілізували майже рік тому. Спочатку він служив у 79-ій бригаді.
«Мобілізували Олександра в лютому. Майже рік тому. Він був на Яворівському полігоні. І потім вже десь 12 березня їх направили в зону АТО. Не дуже особливо він щось говорив. Ніхто навіть не знав. Дружина не знала, де саме і що він», — каже волонтер.
Але потім від його побратимів рідні дізналися більше інформації:
«По цій інформації, що він приймав участь в бойових діях, в боях під Мар`янкою, і під Маріуполем. Про це ніхто тривалий час не знав з його родичів. Особливо про це не говорив. І всі думали, що він в ПВО (ред..- протиповітряна оборона). Він в ПВО і був, але їх туди направляли все-таки як піхоту. Це з його слів», — розповідає Павло Савчук.
Інсульт боєць отримав, перебуваючи на чергуванні, переповідає його родич:
«Він заступив на чергування в себе в підрозділі і йому стало недобре. Ну бо дійсно таке перенапруження вже цілий рік. І в нього стався крововилив. Хлопці допомогли йому, швидко направили в лікарню».
Врятувати життя Олександру Борщевичу вдалося дивом:
«Його доставили в лікарню Дніпропетровська імені Мечнікова. І як лікар сказав, що дуже пощастило, тому що саме в Дніпропетровську є такий інститут, де роблять такі операції. Наскільки я знаю, в Україні тільки в Києві і в Дніпропетровську. І ще тому, що його дуже вчасно доставили, тому що шанси були невисокі», — каже волонтер.
В Дніпропетровську на операцію потрібно було 90 тисяч гривень. Волонтери і всі небайдужі люди зібрали таку суму швидко. З Дніпропетровська бійця направили ближче додому – у Львів:
«Потім його літаком направили вже після операції у Львівський госпіталь. Але там йому теж стало недобре, можливо після перельоту і він потрапив в реанімацію. Ну зараз він там лежить, то кажуть, що він найскладніший», — каже зі слів лікарів Петро Савчук.
І він, і його сім`я вдячні всім, хто допомагає. Але щоб повністю відновитися, чоловіку потрібно багато часу і коштів:
«Добре, що допомога є. Багато людей відгукнулося. Але якась реабілітація потрібна буде, тому що по суті він лежить, перевертатися він сам не може, говорити йому дуже важко», — говорить про складний стан родича волонтер.
Сам же Олександр Борщевич з сім`єю проживає в селі Будки Маневицького району. Дружина, двоє маленьких дітей. До мобілізації в основному чоловік займався сільським господарством. Не завжди вистачало, то часто їхав на заробітки в інші країни.
Допомогти бійцю можна фінансово:
Картка Приватбанку:
5168 7553 7152 2612
Борщевич Олександр Трохимович
Аріна Крапка, програма “Українські герої” з Луцька для “Громадського радіо“