Чоловіки, яким забороняли плакати у дитинстві, часто не розуміють свої та чужі почуття — психологиня

Як говорити з дитиною про смерть? 

Ведучі

Євген Савватєєв

Гостi

Вікторія Нєженцева

Чоловіки, яким забороняли плакати у дитинстві, часто не розуміють свої та чужі почуття — психологиня
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/05/hr_marafon_v-2022-05-06_nezenceva1.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/05/hr_marafon_v-2022-05-06_nezenceva1.mp3
Чоловіки, яким забороняли плакати у дитинстві, часто не розуміють свої та чужі почуття — психологиня
0:00
/
0:00

Пояснювала Вікторія Нєженцева, дитяча та сімейна психологиня.

Вікторія Нєженцева: Дорослим хочеться берегти дітей від складних, важких переживань. Ми уникаємо, відкладаємо розмови про смерть. Чим пізніше ми про це говоримо, тим складніше дитині сприйняти наслідки. Дитина відчуває, коли з її важливими людьми щось відбувається. Нерозуміння того, що відбувається, напруга буде ще більше травмувати, ніж сам факт. Батькам потрібно не уникати теми смерті. Слід визнати, що будуть складні переживання, сльози.

  • Ліпше буде, якщо втрата об’єднає у переживаннях, ніж сіятиме тривогу у дитині, дистанціюватиме її від дорослих.

Слухайте також: Людина у горі забуває, що дає їй сили — онкопсихологиня про те, як пережити втрату


Зараз у мене у рази побільшало звернень мам дітей, чиї батьки — на передовій. Вони інколи готуються до таких розмов з дітьми.

Мені завжди складно говорити на цю тему: багато співчуття, коли йдеться про рідну людину для дитини, за якою вона горюватиме. Минулого тижня мені подзвонив тато дівчинки, у якої через війну в Україні загинув дідусь. У них був дуже тісний зв’язок, вони жили разом, дідусь дуже любив онуку. Батьки кілька днів не говорили дитині про втрату. Дівчинка розуміла, що відбувається щось погане. Коли вони наважилися поговорити з донькою, поплакали разом, через кілька днів стало набагато краще. У дитини почали проходити психосоматичні розлади, які з’явилися після смерті рідної людини.

  • Дітям віком до 6 років складно уявити, як це, коли людина помирає. Варто уникати абстрактних пояснень. Ліпше одразу сказати дитині, що це безповоротно.

Треба правильно пояснити усе без складних словесних зворотів. Вони лише заплутують дитину і дають надію на те, що щось може змінитися. Потрібно називати речі своїми іменами й дуже лаконічно все розповідати, витримувати паузу, у комфортних для дитини умовах.

«Якщо є бажання плакати, обов’язково плачте»

Вікторія Нєженцева: У нас є така традиція — стримувати сльози, не показувати своє горе. Особливо, у чоловіків. Це дуже шкідливо для психофізіологічного здоров’я. Сльози придумала природа, створюючи людський організм. Коли ми плачемо — і жінки, і чоловіки — то разом зі сльозами виводимо з організму велику частину продуктів розпаду гормонів стресу. Тому усім корисно плакати.


Читайте також: Батьки мають привчитися говорити дітям правду — Світлана Ройз


Маємо розуміти, що син чи донька — це спочатку дитина, а вже потім стать: дівчинка чи хлопчик. Плакати треба учити однаково і дівчаток, і хлопчиків.

  • Мій 10-річний досвід роботи показує, що ті хлопчики, які плакали у дитинстві, стають більш мужніми чоловіками у дорослому віці.

Сини, яким забороняли відчувати у такий спосіб, часто зіштовхуються із нерозумінням свої та чужих почуттів. Якщо дитина хоче плакати, дайте їй таку можливість, підтримайте, обійміть, поясніть, що ви поруч і готові підтримати й разом пройти це. Якщо у вас є бажання, потреба плакати, обов’язково плачте.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS