Гість — директор Могилянської школи журналістики, співзасновник і головний редактор «StopFake» Євген Федченко.
Євген Федченко: Перша фаза інформаційної війни трималася на ейфорії, підтримці України, солідарності. Дуже багатьох людей ця війна вражала своєю несправедливістю і вони підтримували Україну. Але ейфорія не може тривати вічно. Навіть в ейфорії люди втомлюються, тим більше, вони втомлюються від війни. Друга фаза мала наступити.
Російська система пропаганди збудована дуже ґрунтовно, охоплює дуже різні аудиторії, має платформи для того, щоби вести розмови і комунікувати з цими різними аудиторіями. Вона дуже динамічно і рефлективно реагує на те, що відбувається. Чим менше в неї лишається досягнень на полі бою, тим більше вона буде шукати якісь інші невійськові впливи на ситуацію.
Хоча з моєї точки зору, інформаційна війна — це також один з різновидів військового впливу.
Читайте також: Дегуманізація і постійне повторення: як працюють ключові напрямки роспропаганди?
Збільшується згадка про фашистів і праворадикалів в Україні (це той образ України, який багато західних журналістів вдало плекало останні роки).
Знову з ‘являється обов’язковий епітет перед Україною, що це «корумпована країна», а отже, наприклад, вся зброя, яка буде продаватися Україні, буде обов’язково зникати, продаватися. Тому що, мовляв «Україна — це чорна діра». Цього тижня ми навіть в американських телевізійних сюжетах почули це слово.
Мовляв, це все «йде в нікуди, тож не потрібно цього робити». Адже кожна країна в свій спосіб чимось жертвує, щоб нас якось підтримати. Ця війна — це про наше екзистенційне виживання. Але в інших країнах це питання так гостро не стоїть. Або, принаймні, вони його так гостро не розуміють. Росія намагається перевести цю розмову у те русло, яке буде вигідним їй. І розставити ці акценти.
Читайте також: Основні наративи Росії в арабомовному світі
1.Спростовувати ті наративи, які ми можемо спростовувати. Наприклад, там, де експертка з Amnesty International каже «Ми не знаємо, куди ця зброя дівається», аа вона і не повинна знати. Тому що ніхто не уповноважував міжнародні організації відстежувати це. Для цього є ті уряди, які надають це озброєння. А вони стверджують, що вони якраз це відстежують. І знають, де знаходиться та зброя.
2.Ми повинні заповнювати цей інформаційний вакуум, який намагаються заповнювати різні інші актори, іншими важливими для нас наративами.
3. Нам потрібно збільшувати нашу комунікацію (особливо на західну аудиторію).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS