Розмова з письменником Владиславом Івченком.
Владислав Івченко: Навколо Сум постійно вештаються колони окупантів. Може бути так: зараз ти їдеш, а за годину чи дві — ні. Вони, як в американських фільмах, живі мерці, безцільно вештаються навколо міста. Заходять в якесь село. Вже раз 5 чи 7 було так, що колона військових йшла, здавалося б, на Суми, а потім перед самим містом повертала кудись в бік. Такі вештання тривають майже з першого дня війни.
Владислав Івченко: Людей і машин помітно поменшало. Якщо до війни за останні пів року машин у місті стало дуже багато. Затори були. То тепер дороги вільні, майже пусті. Маємо проблеми з бензином. Дають по 10 літрів, великі черги. Громадський транспорт не працює. Хто може, ходить пішки. Хто не може — мусить зосередитись на житті у своєму районі. Більшість магазинів функціонує. Кілька великих мережевих супермаркетів закрилися, інші працюють. У магазинах є все необхідне. Аптеки працюють. Ліки є. Стоять черги.
Суми майже цілі, якщо порівнювати з Харковом або Маріуполем. Спочатку розбомбили один приватний житловий будинок. Потім був удар по приватному сектору. Там до десятка будинків постраждали. Дякувати Богові, з житлового фонду багато не бомбили. Була скинута бомба біля державного університету. Кілька електричних підстанцій пошкоджено. Здебільшого били по об’єктах інфраструктури. Міська влада в місті та функціонує. Все працює: електрика, газ, вода. Бувають перебої, але в цілому все більш-менш. Комунальники дуже оперативно реагують та підтримують хоч якийсь рівень життя.
Вся Україна воює. Зараз вже немає безпечних міст в нашій країні.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS