«Він вже не Вова Зеленський»: Андрій Куликов про враження від розмови з президентом

Гість — співзасновник Громадського радіо, ведучий Андрій Куликов.

Андрій Куликов: Мені було дуже почесно, що єдине радіо, яке опинилося на зустрічі — це «Громадське радіо». Президент говорив щиро, відверто, потім ми ще залишилися з ним на 30 хвилин після того. Там в основному було те саме, тільки в деяких деталях. Видно, що людина докладає дуже багато зусиль. Буквально дві хвилини тому відчинилися двері, а він сказав: «Можна ми тут трохи посидимо?». Він приділяє багато уваги спілкуванню з людьми (і в тому числі через нас, як працівників ЗМІ).

Я не скажу, що розмова була підбадьорлива, тому що він не приховував, які є проблеми. Ми чули, що ситуація на Донбасі непроста, росіяни зараз туди скеровують свої основні зусилля. І він був з нами буквально через пів години після того, як повернувся з Бучі. Він перебував ще під враженням від того, що там побачив.

Читайте також: «Це не просто компроміс» — Зеленський пояснив пропозицію України про 15 років на перемовини щодо Криму

Про потребу у підтримці

Людина, яка 10 хвилин на добу бачиться з родиною і не дуже багато спить — ну це те, що зараз відбувається з більшістю з нас, і це добре, що президент в цьому переживає те саме, що і ми. Добре, коли в нас є змога підтримати президента. Якщо хтось хоче це зробити навіть в неособистому спілкуванні, напишіть йому, може твіт якийсь. Може він цього і не побачить, але обов’язково після війни йому це передадуть. Не те щоб він очікує і вимагає підтримки, він її просто потребує.

Він у курсі всього, що відбувається на фронтах, до деталей. У курсі, чому свого часу не втримали Херсон, що зараз відбувається в Маріуполі. В курсі того, як надходить і не надходить допомога з озброєнням, тому що, якщо він не командує безпосередньо військами, то безперечно дістає, а іноді не дістає озброєння з-за кордону. Я думаю, тут його роль величезна — і на особистих контактах, і як керівника держави.

У мене жодних запитань не просили, можливо, знаючи, що це не дуже вдячна справа. Коли ми зустрілися і почали розподіляти, в якій черзі ми будемо розпитувати президента, я сказав: «Ну буде ж все залежати від того, що він скаже на попереднє запитання». Тому план розмови був, але серед журналістів. Президент не встиг насправді з ним познайомитись. І вже з середини розмови все пішло не за планом, а так, як має бути по-журналістськи: запитання випливало з того, що сказав наш президент.

Євген Савватєєв: Ви бачили президента у 2019 році, і бачили зараз. Поділіться, будь ласка, як він змінився?

Андрій Куликов: Він вже не Вова Зеленський, а Володимир Зеленський. Якщо брати суто фізично, то, мені здається, що він трохи погладшав. Але не за місяць, а раніше. Він поголив свої скроні. Я запитав: «Це для того, щоб приховати сивину?». Він каже: «Її вже не приховаєш», але заперечувати не став. Я його запитав про Кривий Ріг. Тому що рідне місто президента — теж має бути в планах росіян. Зрозуміло, що він так само буде докладати зусиль для того, щоб не впав Кривий Ріг, як і інші наші міста.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS