Про це запитали у Олександра Краєва, директора програм «Північна Америка» Ради зовнішньої політики «Українська призма»
Олександр Краєв: Насправді, для Путіна логіка доволі примітивна — він і досі намагається залишатися присутнім на дипломатичній арені, він намагається залишається потрібним, таким, з яким необхідно чи треба вести перемовини, тобто це те, що самі росіяни активно називають «рукопожатним». Путін саме і намагається залишатися таким «рукопожатним лідером».
Щодо Ердогана, то це продовження його політики «третього шляху», коли він тримається десь посередині між Заходом і Росією, залишається єдиною дієвою контактною точкою Заходу із Путіним і залишається зацікавленим як у співпраці зі своїми союзниками по НАТО, так і у співпраці з росіянами, у першу чергу — економічній. Тобто Ердоган залишається єдиним президентом країни, що входить у НАТО, який може щось говорити Путіну і до якого Путін дослухається. Для Ердогана це унікальний інструмент, щоб вимагати більше як зі сторони Росії, так і зі сторони Заходу.
Олександр Краєв: Ердоган досі не приєднався до західних санкцій проти Росії, він намагається бути медіатором у наших з росіянами перемовинах, проте треба розуміти, що тут є набагато інших питань, які Ердоган може обговорити з Путіним, окрім того, якби Україну швидше здати. Він бачить вже, що і ми самі не готові зупиняти та здавати наші території, і Захід готовий нас підтримувати стільки, скільки необхідно. Він розуміє, що будь-яка позиція про те, щоб Україна щось здала або сама здалася, це не рівень Ердогана, це рівень Шрьодера.
Олександр Краєв: Скоріше, зараз змінена структура цього шантажу. Якщо раніше ядерний шантаж мав на меті зупинити західну підтримку, зупинити постачання озброєння Україні або зупинити накладання нових санкцій чи зняття старих санкцій, то зараз ядерний шантаж працює набагато більш грубо і прямолінійно. Зараз росіяни хочуть вказати на те, що якщо ЗСУ буде просуватися далі, звільняючи південну Україну, або якщо продовжиться атака на Херсон, то вони готові підірвати АЕС. Тобто зараз це не просто політичний шантаж, який, хоч і брудний, але — інструмент, це вже терористичний шантаж.
Олександр Краєв: Ми вже маємо певну реакцію на Заході, особливо від журналістів, але поки що там це не викликає ідеї про спробу домовитися з Путіним. Це викликає реакцію, коли всі кажуть про те, що Путін вже не політик, він став терористом, і що треба Україні дати більше, щоб тут був потенціал зупинити цей шантаж.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS