Слухати себе: як зрозуміти, що з ментальним здоров'ям щось не так

Розмова з психологинею Альона Лук’янчук.

Анастасія Багаліка: Жінки часто починають задумуватись про своє ментальне здоров’я тільки тоді, коли вже мають певні проблеми. Це справді настільки поширена проблема?

Альона Лук’янчук: Є дві причини. По-перше, зараз XXI століття, величезна кількість інформації, шалена швидкість життя. Дуже часто ми виконуємо стільки функцій та роботи, скільки 30-50-60 наші батьки та бабусі-дідусі не робили. Це, безумовно, навантаження на наш мозок, нашу психіку. Ми засинаємо з телефонами й прокидаємось з ноутбуками. У нас всюди потік інформації: борди, реклама, радіо. Усю цю інформацію людина має обробляти. Життя дуже пришвидшилось.

По-друге, ми не дуже звикли дбати про себе. Жінки мають такий патріархальний спадок. Вони багатофункціональні, виконують все та ніколи не скаржаться. Ніби є така установка, що жінка весь час має радіти. Люди навіть масово вважають, що післяпологова депресія – це щось вигадане та абсолютно міфічне.

Ми дійсно не вміємо казати, що ми втомились, нам тривожно, ми погано спимо. Це соромно.

Зараз у зв’язку з пандемією ми зіткнулись з колосальним емоційним навантаженням. Втекти особливо не куди. Нові реалії створюють нові подразники й нові проблеми.

Анастасія Багаліка: Дуже часто буває так, що проблеми з ментальним здоров’ям і певні негаразди жінки фіксують тоді, коли в них починаються проблеми фізичні. Вони йдуть їх вирішувати, побіжно навідують психолога. А тоді виявляють, що у них тривожний розлад або депресія. Це поширена ситуація?

Альона Лук’янчук: Так. Дуже часто люди приходять з порушенням ритму серця, а виявляється, що у людини проблеми зі сном. Немає звички турботи про себе. Часто біжать до гінеколога з ендокринною системою, а насправді перепади настрою пов’язані з тим, що в тебе давно депресія.

• Те, як ми спимо, їмо, радіємо життю – це цілий комплекс того, що складає наше ментальне здоров’я, на що ми зазвичай не звертаємо уваги.

Все це призводить до накопиченої втоми. Психіка – це не просто ментальне здоров’я, це цілий пов’язаний між собою комплекс нейромедіаторів, гормонів, які тягнуть за собою все жіноче здоров’я. Коли в нас випадає волосся – ми йдемо в аптеку по вітаміни. Хоча це може бути сигнал про те, що у вас давно проблеми зі сном, з нестачею гормону сну.

Анастасія Багаліка: Чи існує якась норма щодо ментального здоров’я? Як зрозуміти, що з тобою щось не так?

Альона Лук’янчук: Звісно. Є клінічне поняття ментального здоров’я. Грубо кажучи, це коли ти при тямі, розумієш, де ти, хто ти, який сьогодні день, який час, маєш уявлення про свій досвід і реальність, яка тебе оточує.

Що ж стосується повсякденного життя, то це та якість життя, яку ми можемо оцінити. Наскільки ти щаслива, наскільки ти спокійно спиш, наскільки ти відчуваєш смак їжі, задоволена тим, що відбувається, наскільки добре комунікуєш. Якщо людина раптом помічає, що смак їжі її не радує, та і все загалом теж, починають дратувати люди й не хочеться нікого бачити – це ознака емоційного вигоряння. Це може свідчити про ментальне або психічне нездоров’я.

Такі питання, як «де ти», «що з тобою і навіщо» з’явились у XXI столітті, коли люди перестали виживати. Люди почали ставити собі питання: чи добре мені, в чому сенс життя, чи варто мені заводити стосунки, дітей? Через це з’явилась така різноплановість, яку ми бачимо у світі. Люди мають право жити так, як вони хочуть.

Анастасія Багаліка: Чи завжди можна визначити, що з тобою щось не так, самостійно?

Альона Лук’янчук: Часто можна. Якщо це ситуативні стани, коли раптом стає тривожно. Багато хто живе з цими сформованими станами десятиріччями. Є так звані розлади особистісного характеру: нарцисичний розлад, невротичний розлад, тривожний розлад. Якщо в людини якісь хронічні проблеми з комунікацією, хронічні тривожні й нав’язливі думки, хронічно погано самооцінка, якісь повторювані моменти, які людина може прослідкувати й вони тривають досить довго, то це теж показник, що щось не ок.

Знову ж таки, якщо це заважає вам жити. Умовно, якщо у мене було 5 чоловіків і всі мене обманювали й зраджували, то напевно, це щось і про мене. Напевно, я якось неправильно вибудовую кордони або обираю не зовсім зрілих чоловіків у партнери.

Про приймання антидепресантів

Альона Лук’янчук: Окрім приймання антидепресантів, добре було б розібратись, чому ви так відреагували на щось, чому у вас така особливість вашої особистості. Якщо ваша особистість депресивна, то доведеться працювати над собою, щоб навчитись кращим способами адаптації. Якщо ви маєте епізоди самопошкодження, то тут потрібно буде працювати саме з собою, з особистістю, щоб навчитись справлятись зі стресом. Те саме, якщо у вас харчове порушення або проблеми з агресією, емоціями.

• Так, є ряд проблем, які корегуються тільки медикаментозно + психотерапія, а є проблеми, для яких психотерапія основна.

Добре було б, щоб мої колеги при виявленні депресії все-таки направляли до психіатрів. Зараз багато оцього «позитивного мислення», за допомогою якого нібито можна вилікувати депресію, манію, шизофренію. Це теж неправильно. Безумовно, психотерапевт має працювати разом з психіатром, якщо він підозрює, що там є ще щось, крім звичайних проблем.

Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS