Аркадій Бущенко: Це міждержавна скарга — одна держава-член Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод подає скаргу проти іншої держави-члена цієї Конвенції.
Україна мала довести, що ті порушення, які, за її ствердженням, не одиничні — є адміністративною практикою.
Максим Буткевич: Мова йде щодо Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ще називають Європейською конвенцією з прав людини. Ця Конвенція — один з основних правозахисних документів Ради Європи, і її дія поширюється на всі держави-члени Ради Європи. Росія входила до Ради Європи і підпадала під юрисдикцію Європейського суду з прав людини до 16 вересня 2022 року.
Наразі Росія вже не в Раді Європи та оголосила, що не буде виконувати ніяких рішень, але ЄСПЛ виніс це рішення. Чому?
Аркадій Бущенко: Росію було виключено з Ради Європи 16 березня 2022 року. І відповідно до умов згаданої Конвенції — вона ще півроку продовжувала поширювати свою дію на Росію. Тому, власне, дедлайн був до 16 вересня 2022 року.
Тобто, ЄСПЛ обмежив свій розгляд саме цією датою. Все, що було після 16 вересня 2022 року, не розглядалося, оскільки Конвенція вже не поширювала свою дію на РФ.
Європейська конвенція з прав людини власне і створила Європейський суд з прав людини, який в подальшому виніс це рішення.
Аркадій Бущенко: Не дуже часті. Мабуть, 20 набереться. Здається, зараз перебуває на розгляді суду близько десятка справ. Ну, і ті, що були ще раніше.
Значна кількість справ України проти Росії. Здається, п’ять міждержавних скарг. Це одна із них. Друга щодо Криму, де вже прийнято рішення раніше. І ще ряд є скарг.
Це не часта процедура. Адже, це політичний момент. Тобто, має щось статися таке, щоб одна держава прямо підняла питання про порушення іншою державою прав та свобод. Це викликає певні політичні складнощі, тому держави точно не зловживають своїм правом на подачу міждержавної скарги.
Максим Буткевич: Правильно сказати, що це вперше міжнародна судова інстанція винесла рішення проти Росії?
Ми також говорили про те, що зараз багато згадують Міжнародний кримінальний суд, в якому є провадження. Також у процесі створення Спеціальний трибунал для розслідування злочину агресії проти України тощо.
Аркадій Бущенко: Це все поки що у віддаленій перспективі. Там немає ніяких рішень. У Міжнародному кримінальному суді порушене прокурором провадження і воно там розслідується.
Але це зовсім інше. Цей суд вирішує питання персональної відповідальності за злочини, перераховані у Римському статуті. Він не визначає відповідальність держави.
Європейський суд визначає відповідальність саме держави, незважаючи на те, хто саме вчинив порушення прав людини.
Він не вирішує що є злочином, а що — ні. ЄСПЛ вирішує — було порушене певне положення Конвенції чи ні.
Ще в інших, наприклад, в суді ООН є певна скарга. Здається, там проміжні рішення були, але остаточного — ще ні.
Максим Буткевич: Тобто, це перше таке рішення?
Аркадій Бущенко: Перше було щодо Криму.
Максим Буткевич: Власне, в чому ж суд визнав Росію винною у цьому рішенні: в період з 11 травня 2014 року, тобто, з початком російсько-української війни, до 16 вересня 2022 року, коли Росія припинила бути стороною Європейської конвенції з прав людини, мали місце систематичні порушення. І далі перераховуються статті Конвенції, адже, це справа суду — порівнювати реальність із статтями Конвенції.
Але, що мене дещо здивувало — коли починається розкриття того, на чому суд ґрунтував своє рішення, і перераховується, власне, що було Росією скоєне — я би не сказав, що це експресивна мова. Навпаки, вона суха та спокійна. Отак перераховувати страшні речі — це звично?
Аркадій Бущенко: Цінність винесеного рішення у тому, що це — висновок авторитетного судового органу, який зроблений на підставі доказів, наданих Україною та Нідерландами.
Тобто, це вже перевірений і дуже авторитетний висновок судового органу. Ще ніхто не сказав, що в якійсь із справ Європейський суд збрехав або неякісно оцінив докази. Тому, рішення достатньо унікальне.
Щодо мови — вона там дуже відверта насправді. Зазвичай, суд уникає таких гострих формулювань, але там він зовсім не соромився та називав речі своїми іменами, що викликає певне здивування у тих, хто знайомий з підходами ЄСПЛ.
Тобто, це певне зрушення в риториці, бо зазвичай формулювання більш обережні, щоб не зачепити ніяким чином, навіть встановлюючи
порушення, державу, яка щось зробила неправильно.
Тут така риторика, можливо, через те, що Росія вже покинула Конвенцію — тобто, у суду немає стримуючих факторів. Або це через безпрецедентний характер подій, які розглядаються, і це, здається, навіть у рішенні зазначається.
Дарʼя Бура: Що відбудеться, якщо Росія не буде виконувати зобов’язання, вказані у рішенні суду? Що відбувається на міжнародному рівні, якщо не виконувати те, що каже Європейський суд?
Аркадій Бущенко: Це дуже важка проблема для Європейської суду. Він же немає ні танків, ні літаків, ні іншої зброї…
Якщо країна є учасником Конвенції, то є певні процедури, наприклад, — комітет міністрів Ради Європи, який наглядає за тим, як виконується рішення Європейського суду. Час від часу вони збираються та ведуть обговорення.
Україна, до речі, теж не виконала багато рішень Європейського суду. Наприклад, ті, де треба змінити законодавство, практику тощо.
Певний тиск, звісно, здійснюється, але — доволі м’який, адже немає виконавчої служби, яка прийде та змусить зробити.
А у випадку Росії ще складніше, бо РФ тепер взагалі не член Конвенції та Ради Європи. І, в принципі, для них це рішення просто папірець.
Я не знаю, що планує, наш уряд, але здогадуюся, що у них є певні проєкти щодо того, яким чином, на підставі рішення Європейського суду, можна щось зробити. Ми не можемо за його допомогою звільнити українських людей з російського полону, а от — забрати якісь гроші або майно Росії, які перебувають за кордоном — можливо.
Але це все здогадки, у мене немає ніяких інсайдів з цього приводу.
Дарʼя Бура: Суд ще не розглянув питання сатисфакції для України. Кажуть, що це буде наступним кроком, який буде здійснено з урахуванням розвитку міжнародних подій.
Які міжнародні події маються на увазі?
Аркадій Бущенко: Для мене це загадкова фраза. Не знаю, що мав на увазі суд під «розвитком подій».
Можливо, він якраз і хоче прописати якесь рішення, яке дозволить Україні, скажемо, отримати відшкодування із закордонних грошей РФ. У мене тут теж немає інсайдів щодо того, що думає Європейський суд. Це лише мої здогадки, виходячи із знання методів роботи.
Аркадій Бущенко: Європейський суд, про який ми говоримо, дуже стримано покладався на гуманітарне право, яке якраз і регулює відносини під час війни.
Тобто, він вважав, що це дещо не його сфера, а у нього — Конвенція. І так норми гуманітарного права та Конвенції перебували у різних комірках.
А вже у цьому рішенні Європейський суд дуже активно посилається на норми гуманітарного права.
Тобто, зважаючи на те, що ЄСПЛ — доволі консервативна інституція — він пішов на кардинальну зміну риторики. Суд адаптував гуманітарне право та зміксував його з нормами Конвенції, і таким чином зруйнував стіну між нормами гуманітарного права та Європейської конвенції.
Це була дуже складна юридична робота. І, я думаю, що там не всі погоджувалися із цим.
Тобто, певний час могло зайняти тільки намагання переконати всіх суддів у тому, що цей підхід правильний. І це дуже суттєво.
До речі, тут якраз Україна визначила значний розвиток права Європейської конвенції. Такого не було. Завдяки цьому рішенню відбувся серйозний концептуальний поворот.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав системні та масові порушення прав людини, вчинені Росією на окупованих територіях України з 2014 року та в ході повномасштабного вторгнення із 2022 року.
9 липня 2025 року, Велика Палата Європейського суду з прав людини оголосила рішення щодо прийнятності та суті у міждержавній справі «Україна та Нідерланди проти Росії», у якому задовольнила майже всі скарги Уряду України, подані проти РФ.
Під час оголошення рішення у справі, суд заявив, що характер і масштаби насильства в Україні, а також зловісні заяви Росії щодо права України на існування, загрожували миру в Європі.
«У жодному з попередніх конфліктів не було такого майже одноголосного засудження кричущого нехтування державою-відповідачем основами міжнародного правопорядку, встановленого після Другої світової війни», — наголосили судді ЄСПЛ.
Справа «Україна та Нідерланди проти Росії» об’єднує чотири міждержавні заяви.
Перші дві Україна подала в 2014 році. Вони стосувалися порушень прав людини, скоєних на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей, включно з викраденням трьох груп українських дітей та їхнім незаконним вивезенням до РФ.
Третя заява надійшла від Нідерландів у 2020 році. У ній йшлося про збиття малайзійського «Боїнга», який виконував рейс MH17, у небі над Донбасом в липні 2014, внаслідок чого загинули 298 людей, які перебували на борту. Ця справа стала одним наймасштабніших міждержавних позовів в історії ЄСПЛ за обсягом доказової бази та кількістю потерпілих. До неї як треті сторони доєдналися 26 держав, які подали свої письмові заяви на стадії розгляду справи по суті.
В останній, четвертій заяві, поданій у 2022 році, Україна звинувачувала Росію у порушеннях прав людини, скоєних від моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Росію виключили зі складу Ради Європи в березні 2022 року через війну проти України. 16 вересня того ж року РФ офіційно перестала бути стороною ЄКПЛ, на якій базується діяльність ЄСПЛ. Проте Росія продовжує нести відповідальність перед судом за порушення прав людини, скоєні до вересня 2022 року, тому ЄСПЛ розглядає скарги, подані проти РФ до цієї дати.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі