Гостя ефіру — магістерка психології, спеціалістка з роботи з дітьми з аутизмом за методом TEACCH Вануї Мартиросян.
Віола Бурда: Як ви визначаєте, яка методика підійде саме цій дитині з аутизмом?
Вануї Мартиросян: У залежності від того, який запит мають батьки, ми обираємо той чи інший напрям діагностики. Якщо є запит визначити наявність чи відсутність аутистичної симптоматики, то золотий стандарт діагностики — це методика ADOS- 2 й інтерв’ю для батьків ADI-R.
ADOS- 2 — це стандартизована процедура, в ігровій формі ми маємо на меті визначити особливості соціальної взаємодії, комунікації, особливості гри, ведення діалогу дитиною. Усе це разом дає можливість визначити за певними критеріями наявність аутистичних симптомів і яка ступінь вираженості. Разом з інтерв’ю ADI-R ми вже маємо інформацію, чи потрібно дитині підтвердження діагнозу у психіатра, чи аутистичні симптоми відсутні.
Якщо ж ми маємо на меті визначити психоосвітній профіль, скласти програму для дитини з аутизму, то використовуємо методику PEP -3 стандартизованого оцінювання, яка дає можливість визначити сильні й слабкі сторони дитини в різних сферах.
Віола Бурда: Що ви робите, коли приводять дитину, яка не говорить? Діти з аутизмом або спектрі також не одразу йдуть на контакт, чи не заважає це?
Вануї Мартиросян: Більшість дітей, які потрапляють до нас — невербальні. Є окремий модуль для діагностики невербальних дітей. Оскільки ця методика передбачає ігровий формат, відсутність мовлення не заважає. Також в кабінеті присутні батьки, що трохи знижує градус тривоги й допомагає дитині відкритися. Залежно від віку і рівня розвитку мовлення дитини ми обираємо той чи інший модуль.
Віола Бурда: Що містить методика TEACCH?
Вануї Мартиросян: Основні принципи методики TEACCH — наявність структури й візуальних підказок. Ми можемо структурувати будь-що — весь час дитини, час з батьками, ігрове заняття. Структура має бути повсюди. Ми використовуємо її в наших корекційних групах для дітей шкільного віку, рекомендуємо використовувати батькам і вдома.
У системі TEACCH ми намагаємось створити візуальні підказки й структурувати простір так, щоб забезпечити безпеку, передбачуваність, щоб дитина могла зрозуміти, де вона, що їй робити, що від неї очікують і що буде далі. Це допомагає адаптуватися та знижує паніку, рівень тривоги. Все стає зрозумілим і полегшує навчання в цілому.
Віола Бурда: Яким чином відбувається це структурування? Це якісь позначки, помітки?
Вануї Мартиросян: У нас є можливість внести структуру в простір, час і самі завдання. Структурування часу — наявність розкладу, де я бачу, що зі мною буде відбуватися, де початок і кінець мого робочого дня, в якій послідовності буде відбуватися заняття.
Структурування простору — це зонування. Умовно кажучи, наш простір структурований на кілька зон. Це може бути зона вільної гри, в якій будуть наявні лише іграшки, з якими ми плануємо грати. Це може бути одна кімната, яка чітко поділена на зони. Межі цієї зони — фізично відчутні, це шафи або позначки на килимку. Це можуть бути різні кімнати. Зонування вдома теж можливе.
Ми рекомендуємо батькам прибрати все зайве, візуальний шум і зробити так, щоб всі візуальні стимули, які залишаються, були підказками дитині, що робити. Якщо дитина вміє читати, то можуть бути написи. Якщо дитина любить малювати, можуть бути малюнки – будь-що, що слугувало б підказкою. Таким чином ми внесемо структуру в простір.
Щодо структури самих завдань — це мають бути чіткі завдання, орієнтовані на візуальні підказки. Умовно кажучи, якщо це кулінарія, то послідовність дій у рецепті буде представлена у вигляді картинок.Таким чином дитині легше утримуватися в цій послідовності.
Віола Бурда: Яким чином ви привчаєте дітей до цього структурованого простору і скільки на це йде часу?
Вануї Мартиросян: Діти дуже швидко і легко адаптуються, для них це простіший спосіб прийняття і щось дуже логічне, як і для нас. Якщо це маленькі діти, ми починаємо з предметного розкладу, бо він конкретний і зрозумілий, потім переходимо до абстрактних зображень, картинок. Загальний термін — це десь місяць адаптації, але зазвичай це відбувається швидше.
Віола Бурда: Чи варто розписувати по часу графік дитини?
Вануї Мартиросян: Інколи достатньо просто написати справи в стовпчик, інколи потрібен список — 1,2,3. Концепція часу дійсно дуже абстрактна. Якщо у нас є на меті формування поняття часу, то ми використовуємо візуальні підказки, таймер зі зворотним відліком, пісочні годинники. Зазвичай дитині достатньо мати певну послідовність, яка викладена зверху вниз.
Складно на початку організувати це все, далі стає значно легше. Легше організувати дитину, є перші ознаки самостійності й мотивація зростає. У цій справі, як і в будь-якій інші, пов’язаній з аутизмом, батьки — головні, а ми надаємо супровід, підтримку.
Одне з завдань — це формування гнучкості, варіабельності, яку ми поступово вводимо для дитини, щось непередбачуване. Звісно спочатку це щось приємне, потім — це зміна розкладу, але коли дитина демонструє гнучкість. Також це формування незалежності від дорослого у дітей з аутизмом. Далі ми хочемо, щоб діти планували й вносили ці сюрпризи у свій графік самостійно.
Віола Бурда: Чи є вже покоління, яке виросло за цією методикою?
Вануї Мартиросян: Цей метод був створений у США для супроводу дітей і дорослих. Найвища мета – щоб ці діти знайшли місце для праці, працевлаштування теж влаштоване по системі TEACCH. Вони справляються і це те, до чого ми йдемо.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Проєкт створено за підтримки бренду Sleeper
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS