Містеріальний театр як інсценізація всіх епізодів життя Ісуса: продовження розмови з Діаною Клочко

Продовження розмови з лекторкою, мистецтвознавицею Діаною Клочко.

Ведучі

Ірина Славінська

Гостi

Діана Клочко

Містеріальний театр як інсценізація всіх епізодів життя Ісуса: продовження розмови з Діаною Клочко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/04/hr-zustrichi-2020-04-19_klochko2.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/04/hr-zustrichi-2020-04-19_klochko2.mp3
Містеріальний театр як інсценізація всіх епізодів життя Ісуса: продовження розмови з Діаною Клочко
0:00
/
0:00

Минулого разу говорили про Великдень і цикл весняних свят, як нагоду для зустрічі різних людей, народів у візуальному мистецтві.

У цьому випуску будемо говорити про жанр містеріального театру як щось таке, що відбувається кожного року на центральній площі міста або містечка поряд з церквою. Це приваблює містян різного походження і є однією з точок для зустрічі всіх жителів.

Ірина Славінська: Що ж таке містерії, містеріальний театр, про які традиції йдеться ?

Діана Клочко: Містеріальний театр — це дуже велика частина театрального життя середньовічної Європи. Перед входом до головного собору міста у Страсний тиждень влаштовували повну інсценізацію всіх епізодів життя Ісуса, включно з розп’яттям на хресті. Це був театр, який повторював всі-всі епізоди. Все це відбувалось не в хронологічному порядку, всі епізоди показували паралельно. Містерія ще була у тому, що люди могли переходити від однієї сцени до іншої і все бачити, тобто одночасно могло бути 30 Ісусів.

Це потребувало велетенського колективу, всі мали імітувати Ісуса, Богородицю і так далі. Це був такий таємничий час, коли ти міг зіграти один з епізодів життя Ісуса. Таке собі дуже костюмоване дійство, тобто карнавал в прямому сенсі, театр, в якому проживали всі ці епізоди. Все це на тлі урбаністичного пейзажу, а не умовної Галілеї чи Єрусалиму. Тому наприклад в західноукраїнських іконах, які зображують Страсті, інколи можна побачити елементи міської архітектури й одежі. Одежа могла бути не стилізована під єврейську чи римську, а справді бути костюмами тієї епохи, коли відігравали містерії.

Все, що стосується містеріального театру Страстей, Пасхи, майже не закріпилось в пізнішій традиції. Після кінця XVII- XVIII століття вже всього цього не було, це скоріше XV-XVI століття, Західна Україна.

Ірина Славінська: Якщо говорити по містерії, то чи могли долучитись містяни різного походження? Чи це була розвага і дозвілля доступне тим, хто йде на Великдень до церкви?

Діана Клочко: Абсолютно всі там були, цьому також є свідчення. Як правило, якщо ми подивимось на Західну Європу, площа перед головним собором велика не тільки тому, що у головний храм нібито мали увійти всі жителі, але й тому, що площа могла перетворюватись на місце ярмарок і містеріального театру. Це добре видно на площі Святого Марка у Венеції. У Венеції є цілий великий єврейський квартал, який так і називався — гетто, звідти і прийшло це слово. Євреї майже завжди присутні на картинах, які показують різні свята на цій площі. Тому венеціанські купці, які були в більшості євреями, були присутні і на цих спектаклях.

Ірина Славінська: Чи можна говорити, що у візуальних мистецтвах вони так само пропонують два різних шари, де можуть розгортатись події?

Діана Клочко: Все, що стосується Страстей, розгортається в реальності, де Христос ще не пішов на небо. Це ще один з моментів віри, які потребував від художників показати оцю містерію присутності — неприсутності.

Наприклад, Караваджо показав Христа молодим і безбородим, хоча він був бородатим і 33-річним, але він явився апостолам в іншому вигляді. Це теж така містерія, випробування віри.

Це цікаво з точки зору візуальності — частинка уже воскресла, але ще у людській подобі він ходить по землі. В українській іконі ця умовність спрощена, вироблена візуальна аргументація, як у того ж Караваджо. Хочу сказати, що у нас теж є дуже цікаві епізоди — «Христос у точилі», «Христос Виноградар».

Христос у точилі. Кінець XVII ст, Національний художній музей України

Христос не був Виноградарем в прямому сенсі цього слова. Але дуже цікаво розглядати, яким чином там проростає лоза і як він чавить виноград. Це спроба показати його серед предметів, які мають стосунок до цієї містерії. Це теж містеріальний театр по суті.

Христос Лоза Виноградна. 1740 рр. Національний художній музей України 
За підтримки:
Проект виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE)

Коментарi до запису