Як євреї служили у російській, австрійській та радянській арміях?

Першу світову або Велику війну – історики часто називають першим масштабним конфліктом з мільйонами мобілізованих та кількома фронтами у різних частинах світу. Майже усі держави взяли участь у цій війні. В тому числі Австро-Угорщина та Російська імперія. Обидві ці держави були багатоетнічними. У попередні століття євреї, як правило, жили у закритих гетто та могли ізолюватись від інших народів. Про те, як євреї ставали військовими в імперії Габсбургів, Романових, а пізніше і у Червоній армії, нам розповів кандидат історичних наук Владислав Гриневич

Владислав Гриневич: Усе дуже швидко змінювалося, особливо у другій половині XIX століття. В Росії – була «муга осілості», за яку не можна було виходити. Але наприкінці XIX, на початку XX століття євреї, які знаходились, як ви сказали, у закритих гетто, потрапили в інші процеси. У Європі почався процес емансипації. Євреї частіше залучались до культурного, економічного та політичного життя і асимілювалися. Особливо у німецькомовних країнах. Там євреї переходили з їдишу на німецьку мову. І у 1920-х та 1930-х вже важко було відрізнити єврея від не єврея. Вони добре говорили мовою, працювали у різних сферах.

Андрій Кобалія: Але чи зберігали вони самоідентифікацію євреїв?

Владислав Гриневич: Це по-різному. В Австро-Угорщині євреї себе відчували більш вільно. До речі, саме в Угорщині був філосемітизм. Тобто позитивне ставлення до євреїв через різні обставини. У Будапешті знаходилась найбільша у Європі синагога, в яку ходили усі євреї. У Гонвіді – угорській армії були євреї-генерали, які могли собі дозволити ходити у синагогу в формі. Демократизація та емансипація в Австро-Угорщині залучали до своєї орбіти й євреїв.

Щодо Російської імперії, там євреї теж потрапляли до армії, але через дуже специфічний шлях. Це були так звані “кантоністи» – молоді єврейські хлопчики, яких з різних причин забирали. Вони ставали вихрестами. Потім служили в російській армії. Саме Перша світова війна, коли мобілізували величезні маси людей, країни несли великі втрати, уряди потребували «гарматного м’яса». Тоді треба було знімати певні планки заборон, які існували раніше. Тому євреїв масово залучати до військової служби як в Австро-Угорщині, так і в Росії.

В Австро-Угорщині через емансипацію, про яку я казав, через вищий у порівнянні з іншими народами рівень освіти, серед некадрових офіцерів була найбільша частка євреїв. Тобто це офіцери, яких потім залучили до військової служби. Серед кадрових офіцерів їх було значно менше. Євреїв було і більше, якщо порівнювати з русинами-українцями, бо останні здебільшого були селянами. В російській армії відбувалися схожі процеси.  

Андрій Кобалія: Про яку кількість йде мова? Це тисячі, десятки чи сотні тисяч?

Владислав Гриневич: Йдеться про десятки тисяч серед офіцерів і сотні тисяч загалом.

Андрій Кобалія: У серпні 1914 року починалися перші битви війни. Російська імперія мобілізовувала людей. У вашій статті ви згадуєте, що євреї Одеси організували маніфестацію на підтримку царя та імперії. В одній із синагог співали “Боже царя храни” та інші російські патріотичні пісні. І все це після погромів 1905 року, Справи Бейліса та антисемітських настроїв початку століття. Як це пояснити?

Владислав Гриневич: Якраз через згадані події вони і показували свою лояльність. Завжди, коли починається війна є небезпека, що тебе будуть звинувачувати в непатріотизмі та інших смертних гріхах. Тому треба було показати свою лояльність. Цікаво, що в Австро-Угорщині євреї знали про погроми в імперії Романових і обурені цим йшли у добровольці до австрійської армії, щоб воювати проти антисемітської Росії. В цьому є специфіка. Були євреї, які воювали за Російську імперію як патріоти, а австрійські євреї воювали як патріоти проти Росії.

Андрій Кобалія: Австро-Угорщина претендувала на українські губернії імперії Романових. Можливо, у австрійських євреїв було бажання звільнити їхніх земляків від антисемітської Росії?

Владислав Гриневич: Там склалася непроста ситуація. Галичина, наприклад, була дуже щільно заселена євреями. Коли цю територію окупувала російська армія, антисемітські настрої вилилися на цих євреїв. Мова йде про звинувачення у шпигунстві, арешти і навіть погроми.

Андрій Кобалія: Під час екстремальних ситуацій в країні, наприклад, під час війни часто може лунати, що у поразках винен “хтось”. Чи антисемітські настрої в армії якось вплинули на ставлення до євреїв-військових?

Владислав Гриневич: Насправді тут ситуація була дуже поганою. У російській пропаганді заборонялось говорити про євреїв-героїв. Скажімо, імена євреїв, які стали георгіївськими кавалерами, а таких було чимало, позначались першими літерами. Керівництво пропаганди робило це для того, щоб не провокувати антисемітські настрої серед пересічної маси солдат. Заборонялось говорити про героїчні подвиги євреїв.  

Ситуація в Російській імперії та СРСР була і схожою, і відмінною. Відмінною тим, що в Радянському Союзі основною ідеологією була ідея пролетарського інтернаціоналізму, але у Союзі існувала специфічна система. Говорили одне, робили інше, а думали третє. Усі ці маски скинули, коли почалася війна у 1941 році. Насправді етнічний фактор був надзвичайно важливим і для армії, і загалом для СРСР.

Під час Громадянської війни або у 1920-х та 1930-х роках до радянської армії прийшло багато євреїв, які були генералами, командирами корпусів, командуючими округів. Наприкінці 1930-х та на початку 1940-х відбулись етнічні чистки, значною мірою антисемітські. В МЗС, в міністерстві Берії вичистили чимало євреїв у цей період. Під час радянсько-німецької війни антисемітизм нікуди не подівся. У Червоній армії служили приблизно 450 тисяч євреїв. До сотні генералів були євреями. Я вже казав, що бути євреєм в цій армії було важко.

Коли зараз підіймаємо документи, то бачимо, що існувало чимало антисемітських анекдотів, висловлювань, проблем. Аж до того, що у Києві в 1944 році ледь не стався єврейський погром. І це після звільнення. За радянської влади. Пропаганда казала, що “в радянській армії нікому не важливо, якої ти національності”. Це не так. З 1941 року в Червоній армії проводили чистки. Чистки щодо німців, кримських татар  у 1944 році, чеченців, калмиків, до західних українців ставилися специфічно. Етнічне питання існувало.

У той період в радянській ідеології почав посилюватися елемент російського націоналізму та шовінізму. На ті місця, які звільнились внаслідок великих репресій почали приходити росіяни. Їм цей націоналізм не був чужим.

Андрій Кобалія: Ви згадали, що приблизно 450 тисяч євреїв воювали у лавах Червоної армії. У 1941 році велика кількість частин Червоної армії здавались у полон, їх оточували, вони потрапляли у табори. Там в тому числі були і євреї. Що відбувалось, якщо євреї опинялись у цих таборах?

Владислав Гриневич: Їх розстрілювали одразу. На відміну від інших військовослужбовців, євреїв розстрілювали на місці. Плюс їх могли видати їхні ж колеги, ті, з ким вони потрапили у полон. Часто так і траплялось. Для єврея потрапити у полон – це вирок.

Навіть якщо зовнішньо людина не була схожа на єврея, нацисти могли вичислити. Я читав документи, у яких згадувалось, що представників кавказьких народів, які ніякого відношення не мають до євреїв, помилково ідентифіковувались німцями як євреї і їх теж розстрілювали.

Андрій Кобалія: У Російській імперії євреї могли піднятись оцією драбиною у військовій справі. Як євреї з нижчих посад доходили до ключових у Червоній армії?

Владислав Гриневич: Коли ми говорили про Австро-Угорщину, то згадували, що там були генерали-євреї. Безумовно, в цій імперії було легше зробити кар’єру і необов’язково було ставати християнами. Хоча багато хто, коли виходив на пенсію, то переходив у християнство. Бо тоді вони пенсію отримували.

В Російській імперії не пам’ятаю, щоб були генерали єврейського походження. Частина офіцерів цієї армії перейшли у Білу чи Червону армію. Хтось емігрував. У Києві існувала Рада євреїв-воїнів, які були геогріївськими кавалерами. Після революції і зникнення обмежень, чимало євреїв опинилися на високих політичних посадах як політкомісари чи на військових посадах у Червоній армії. До кінця 1930-х євреї дуже вдало робили кар’єру. Пізніше з цим було важче. Дехто навіть змінював прізвище на російське. Під час Другої світової війни було до 100 генералів Червоної армії були євреями. Це були інженери, лікарі, але були і льотчики, танкісти та піхотні генерали.