Єврейське населення Росії виступало за подальшу асиміляцію, чим певною мірою були небезпечним для самих євреїв — Гирич

Продовження розмови про україно-єврейські взаємини на історичному тлі з Ігорем Гиричем, доктором історичних наук, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Ігор Гирич

Єврейське населення Росії виступало за подальшу асиміляцію, чим певною мірою були небезпечним для самих євреїв — Гирич
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-zustrichi-2020-11-08-gyrych2-1.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-zustrichi-2020-11-08-gyrych2-1.mp3
Єврейське населення Росії виступало за подальшу асиміляцію, чим певною мірою були небезпечним для самих євреїв — Гирич
0:00
/
0:00

Читайте першу частину розмови: Дослідники кажуть про те, що серед козацької старшини було 10% євреїв — Гирич

Василь Шандро: Яка була ситуація із єврейським питанням у Російській імперії?

Ігор Гирич: Існувала так звана смуга осілості єврейська. Євреї фактично мали право жити тільки на території колишньої Речі Посполитої. Містечка на 10-15 тисяч жителів на третину, дві третини складались з єврейського населення. Таких речей не було у містах Росії — там євреї існували не як юдейська громада, а лише як вихрести, як представники російської інтелігенції, які вже перестали бути євреями з точки зору юдаїзму, віри, але були євреями за походженням. Єврейське населення було насправді чималеньке в Росії, особливо в Москві й Петербурзі. Дуже великий відсоток був серед представників лікарських професій, серед юристів, художників, письменників. Це були євреї-інтернаціоналісти, які фактично виступали за подальшу асиміляцію єврейську, тому були небезпечні для самих євреїв. Із іншого боку — це давало досить великі можливості впливу на російську політичну верхівку, щоб представляти єврейську проблему в позитивному дусі, під кутом зору внеску євреїв в загальноросійську імперську культуру. На межі XIX-XX століття вони видали колосальну Єврейську енциклопедію — багато ілюстроване видання на хорошому папері, з великою кількістю статей. Були залучені найкращі єврейські наукові сили.

Багато було євреїв в партії — тільки в ЦК партії було до пів десятка євреїв. Вони давали можливість розглядати єврейську проблему під загальнодемократичним кутом зору.

Василь Шандро: Якщо ми говоримо про політичну складову українську у період Української революції 1917-1921 років?

Ігор Гирич: Із цим було складніше. Ті євреї, які представляли єврейські інтереси в Російській Імперії, вважали себе представниками російського єврейства. В Україні вони фактично займалися тою самою великодержавною роботою. Це були ліберали, але це були люди, які не бачили української проблематики. Ті євреї, які мали в Києві велику економічну вагу, ставилися до українського руху абсолютно індиферентно. Це була така правда життя.

Насправді, саме український рух міг забезпечити ті національні права євреям. По-перше ставлення до мови. У часи УНР їдиш був четвертою державною мовою в Україні. Євреї мали свого єврейського міністра в міністерстві національностей. Євреї могли провадити захист своїх єврейських прав. В Києві існувало 6 єврейських шкіл, до 1930 року.

Василь Шандро: Наскільки були присутні євреї у Центральній раді, органах влади періоду Української революції?

Ігор Гирич: Вони були дуже сильно присутні. Фактично Центральна Рада — це було партійне представництво всіх націй, були національні партії. Була російська партія, а єврейських партій було в Україні найбільше, більш як 10. Тільки робітничих партій було кілька варіантів! За Петлюри практично всі міністри фінансів були євреями. Петлюра був, фактично, найкращий друг єврейського народу у цій ситуації. Євреї були присутні, але вони були проти більшої сепарації і активно стояли на позиції м’якого федералізму.

Василь Шандро: Чи використовувала Росія у совєтський та імперський період ці міжетнічні стосунки на свою користь?

Ігор Гирич: Єврейське населення України зробило ставку на червоних, на комуністів. Вони мали б розуміти, що при комуністах не буде справжнього та ортодоксального юдаїзму, оскільки вони не визнають фактично релігію. Друге — не буде єврейської культури, яка існувала у 20-х роках. Євреї були в Українському національному русі, навіть у партіях були присутні.

Василь Шандро: Київ єврейський в XXI столітті присутній лише для тих, хто спеціально цікавиться темою?

Ігор Гирич: Михайло Кальницький видав навіть карту єврейського Києва, багато пише на ці теми. Про окремих діячів єврейської культури існують дослідження, — наприклад, Мандельштама, видатного сіоніста, банкірів Бродських. Із мертвої точки вже зрушили.

Кожен народ пройшов через стадію конструктивного розв’язання єврейського питання. Я дивлюсь, як далеко сягнула Польща, як німці збудували Єврейський музей в Берліні. Ця проблема з Бабиним Яром — чому вона така недолуга, чому вона не вирішується? Треба шукати на все це кошти, збирати авторські колективи. Як не зробимо ми — за нас напишуть історію наших стосунків із євреями, як пише сьогодні Росія.

Євреї і український національно-визвольний рух ХІХ–початку ХХ століть

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

За підтримки:
Проект виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE)