Як не зробимо ми — за нас напишуть історію наших стосунків із євреями, як пише сьогодні Росія — ​Ігор Гирич

Продовження розмови про україно-єврейські взаємини на історичному тлі з Ігорем Гиричем, доктором історичних наук, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Ігор Гирич

Як не зробимо ми — за нас напишуть історію наших стосунків із євреями, як пише сьогодні Росія — ​Ігор Гирич
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-zustrichi-2020-11-08-gyrych2-1.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/11/hr-zustrichi-2020-11-08-gyrych2-1.mp3
Як не зробимо ми — за нас напишуть історію наших стосунків із євреями, як пише сьогодні Росія — ​Ігор Гирич
0:00
/
0:00

Читайте першу частину розмови: Дослідники кажуть про те, що серед козацької старшини було 10% євреїв — Гирич

Василь Шандро: Яка була ситуація із єврейським питанням у Російській імперії?

Ігор Гирич: Існувала так звана смуга осілості єврейська. Євреї фактично мали право жити тільки на території колишньої Речі Посполитої. Містечка на 10-15 тисяч жителів на третину, дві третини складались з єврейського населення. Таких речей не було у містах Росії — там євреї існували не як юдейська громада, а лише як вихрести, як представники російської інтелігенції, які вже перестали бути євреями з точки зору юдаїзму, віри, але були євреями за походженням. Єврейське населення було насправді чималеньке в Росії, особливо в Москві й Петербурзі. Дуже великий відсоток був серед представників лікарських професій, серед юристів, художників, письменників. Це були євреї-інтернаціоналісти, які фактично виступали за подальшу асиміляцію єврейську, тому були небезпечні для самих євреїв. Із іншого боку — це давало досить великі можливості впливу на російську політичну верхівку, щоб представляти єврейську проблему в позитивному дусі, під кутом зору внеску євреїв в загальноросійську імперську культуру. На межі XIX-XX століття вони видали колосальну Єврейську енциклопедію — багато ілюстроване видання на хорошому папері, з великою кількістю статей. Були залучені найкращі єврейські наукові сили.

Багато було євреїв в партії — тільки в ЦК партії було до пів десятка євреїв. Вони давали можливість розглядати єврейську проблему під загальнодемократичним кутом зору.

Василь Шандро: Якщо ми говоримо про політичну складову українську у період Української революції 1917-1921 років?

Ігор Гирич: Із цим було складніше. Ті євреї, які представляли єврейські інтереси в Російській Імперії, вважали себе представниками російського єврейства. В Україні вони фактично займалися тою самою великодержавною роботою. Це були ліберали, але це були люди, які не бачили української проблематики. Ті євреї, які мали в Києві велику економічну вагу, ставилися до українського руху абсолютно індиферентно. Це була така правда життя.

Насправді, саме український рух міг забезпечити ті національні права євреям. По-перше ставлення до мови. У часи УНР їдиш був четвертою державною мовою в Україні. Євреї мали свого єврейського міністра в міністерстві національностей. Євреї могли провадити захист своїх єврейських прав. В Києві існувало 6 єврейських шкіл, до 1930 року.

Василь Шандро: Наскільки були присутні євреї у Центральній раді, органах влади періоду Української революції?

Ігор Гирич: Вони були дуже сильно присутні. Фактично Центральна Рада — це було партійне представництво всіх націй, були національні партії. Була російська партія, а єврейських партій було в Україні найбільше, більш як 10. Тільки робітничих партій було кілька варіантів! За Петлюри практично всі міністри фінансів були євреями. Петлюра був, фактично, найкращий друг єврейського народу у цій ситуації. Євреї були присутні, але вони були проти більшої сепарації і активно стояли на позиції м’якого федералізму.

Василь Шандро: Чи використовувала Росія у совєтський та імперський період ці міжетнічні стосунки на свою користь?

Ігор Гирич: Єврейське населення України зробило ставку на червоних, на комуністів. Вони мали б розуміти, що при комуністах не буде справжнього та ортодоксального юдаїзму, оскільки вони не визнають фактично релігію. Друге — не буде єврейської культури, яка існувала у 20-х роках. Євреї були в Українському національному русі, навіть у партіях були присутні.

Василь Шандро: Київ єврейський в XXI столітті присутній лише для тих, хто спеціально цікавиться темою?

Ігор Гирич: Михайло Кальницький видав навіть карту єврейського Києва, багато пише на ці теми. Про окремих діячів єврейської культури існують дослідження, — наприклад, Мандельштама, видатного сіоніста, банкірів Бродських. Із мертвої точки вже зрушили.

Кожен народ пройшов через стадію конструктивного розв’язання єврейського питання. Я дивлюсь, як далеко сягнула Польща, як німці збудували Єврейський музей в Берліні. Ця проблема з Бабиним Яром — чому вона така недолуга, чому вона не вирішується? Треба шукати на все це кошти, збирати авторські колективи. Як не зробимо ми — за нас напишуть історію наших стосунків із євреями, як пише сьогодні Росія.

Євреї і український національно-визвольний рух ХІХ–початку ХХ століть

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

За підтримки:
Проект виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE)

Коментарi до запису