«Люди дуже часто не хочуть знати правду», - про виклики Громадського радіо (ВІДЕО)
Громадське радіо серед мікрофонів і навушників вже не ставить запитання, а відповідає на них
Суспільні настрої: як їх відчувають журналісти?
“Через ваші студії проходить багато абсолютно різних людей, – говорить журналістка Громадського Простору, модераторка Prostir Talks Любов Єремічева. – Очевидно, ви, як ніхто інший, відчуваєте настрої суспільства. Можливо, саме журналісти найбільше це відчувають, пропускаючи через шкіру, власні нерви те, чим дихає суспільство зараз. Як би ви охарактеризували настрої, стани суспільства, можливо, з психологічної точки зору – який градус агресії, чи є прагнення миру… Тобто: про що зараз суспільство, який його портрет?”.
“Мені здається, що люди втомлені, зокрема і від новин, політики, поліції, – ділиться своїми спостереженнями редакторка Вікторія Єрмолаєва, – Люди втомлені від Росії, агресії, війни. Я не знаю, що треба зробити, щоб людей трішки розворушити, щоб вони заново у щось повірили – це дуже складно. Ми були у «Парку корупції», який відкрили в Національному ботанічному саду імені М.М.Гришка. Там потрібно було наклеїти наліпку у відповідь на питання: «Чи вірите Ви, що Україна може подолати корупцію?» (чорні наліпки – це відповідь «ні», а жовті – «так»). Я здивувалась, що цей плакат майже увесь чорний, тобто люди не вірять і не хочуть, мабуть, уже у щось вірити, тому що їх багато обманювали, зокрема, і засоби масової інформації”.
Намагаємось запрошувати людей, які знають, що робити
“Я думаю, що ситуація непроста, – продовжує головний редактор Кирило Лукеренко, – Цей потік проходить через нашу студію. Але ми намагаємось також запрошувати людей, які знають, що робити, які хочуть щось робити або вже зробили, а не тих , які просто сидять і кажуть: «Все одно нічого не зміниться. Натомість, ми намагаємось запрошувати тих людей, які чогось прагнуть, щось знають, які кожен на своєму місці, в своєму секторі намагаються вирішувати проблеми і таки вирішують їх. Тобто ситуація у суспільстві напружена, є непевність, бо люди не знають, що буде через рік, не припиняються обстріли на Донбасі, триває політична кампанія – це непросто, але треба бачити тих людей, які, незважаючи ні на що, продовжують робити свою справу, як робимо зокрема ми”.
“У нашому суспільстві є дуже багато “зради”, – зауважує журналіст, автор програми “Права проти політиків” Любомир Ференс, – Ситуація змінюється: хто був раніше в опозиції, критикував, а коли опозиція приходить до влади, то все добре – у нас в країні все просто чергується, одні змінюють інших. Я це формулюю так: змінюються карти, а колода залишається тією ж. Я вважаю, що це найбільша проблема в нашій країні. Потрібно якось змінити “колоду”, хтось це називає зміною системи.
Однак, враховуючи те, як люди до нас приходять і висловлюються – я, як журналіст, бачу, що у нас колосальна проблема з кадрами у багатьох галузях. Це добре, що багато людей, котрі до нас приходять, говорять, беруть відповідальність, але нашій країні справді не вистачає кваліфікованих кадрів у всіх галузях. Хтось кращий, хтось гірший, однак, на мою думку, навіть через цих людей, які, можливо, не мають достатньої кваліфікації, ми допомагаємо суспільству все ж таки повірити у завтрашній день і у те, що ця країна може відбутись. До нас телефонують і бабусі з якихось сіл, і люди з різних міст та говорять дуже багато негативу. Ти деколи бачиш по гостю, що він хоче щось зробити для цієї країни, але після ефіру виходить і розводить руками. Добре, що на «Громадському радіо» немає перенасичення інформацією про те, що все погано, реформи не йдуть тощо. Ми намагаємось дати людям позитив”.
“Я погоджуюсь з колегами, – підсумовує піарниця та журналістка Ліза Кузьменко, – Звісно, люди втомлені, але є й позитивні приклади. На “Громадському радіо” нещодавно стартувала кампанія зі збору коштів на платформі колективного фінансування Спільнокошт, і ми буквально за два тижні там зібрали більше ста тисяч гривень – це внески від наших доброчинців, наших слухачів, які вірять в незалежні ЗМІ, зокрема радіо, і передають нам ці кошти. І це, як на мене, дуже цінно”.