Поки всі постили фото з коментарями «Який жах», ми зробили змістовний ефір: журналісти Громадського радіо про свою роботу

Щороку на початку травня відзначається Всесвітній день свободи преси, щоби оцінити рівень свободи преси у світі та нагадати про важливість захисту медіа від зазіхань на їх незалежність.

Громадське радіо працює 24 години на добу та подає 9 годин прямого ефіру щодня із останніми й найважливішими новинами та аналізом поточних подій, не профільтровані через інтереси влади, бізнесменів чи політиків.

Радіо створюють незалежні журналісти, які свого часу відмовилися закривати очі на цензуру, нечесну «редакційну політику» чи непрозорі схеми власності медіа.

Наші журналісти і радіоведучі діляться своїм досвідом творення незаангажваного медіа.

Ірина Славінська, ведуча програми “Громадська хвиля” та авторської програми “Зустрічі” розповідає, що вперше спробувала працювати з аудіо ще у 2011 році завдяки роботі над проектом “Український літературний подкаст”: “Тоді одразу виявилося, що радіо надає дуже багато цінних інструментів. Хтось скаже, що радіо — це “лише голос”. Але насправді це аж голос! Наші голоси дозволяють розповідати історії та не ганятися за картинкою, також аудіо дозволяє створити ефект присутності за допомогою інтершуму та інших технічних прийомів”.

Одним із головних принципів своєї роботи, Ірина Славінська називає, можливість почути першоджерела, а також користуватися нагодою самостійно формувати порядок денний, не тонути в інформаційному шумі.

“Тут безцінним є досвід майже 5 років роботи на “Громадському радіо”. Мій улюблений ефір у цьому сенсі — це обговорення з правозахисниками законності створення парамілітарних угруповань на кшталт “Національних дружин”. Поки всі постили фоточки з коментарями “Який жах”, із запитання “А чи це взагалі законно?”, ми зробили 40 хвилин змістовного ефіру наживо на радіо “Культура” під час моєї програми “Права людини понад усе”. Ця розмова була корисною, оскільки її тези можна було застосувати і в буденному житті, вона давала відповіді на прості запитання, як-то “чи можна створити в ОСББ таку саму парамілітарну стуктуру?”, – ділиться вона.

“Радіо для мене це як океан, в який я занурююсь після довгого навантаженого дня. Мікрофон, вуха, червоний сигнал прямого ефіру… і мій робочий день пізнього вечора починається спочатку”, – замріяно розповідає Ірина Соломко, ведуча програм “Громадська хвиля”, авторка подкасту “Територія”.

Кожного ефіру я намагаюся давати мікрофон та можливість бути почутими людям, яким важко потрапити в ЗМІ, але яким є що сказати, які унікальні, невгамовні, несамовиті, нарвані в своєму бажанні досягнути великої мети. Хочу передавати їхній вірус віри в себе, Україну та людей повітряно-хвильовим шляхом нашим слухачам.

“Впродовж чотирьох років я вела авторську програму Територія. Це була моя місія, тут, в Києві, говорити про віддалені куточки України, де сьогодні роблять великі справи і з групки людей народжуються справжні громади, а з територій – сучасні самодостатні, перспективні та прогресивні села, селища та міста”, – розповідає про свою роботу на Громадському радіо Ірина Соломко.

Сергій Стуканов, ведучий програм “Громадська хвиля” та “Київ-Донбас” зізнається, що Громадське радіо для нього – це не просто засіб масової інформації: “Це ресурс, який спонукає людей мислити. Громадське радіо працює в інтересах суспільства, в тому числі звертається до розгляду тих суспільних проблем, які часто залишаються поза увагою інших ЗМІ або ж висвітлюються тенденційно”.

Журналістка та програмна директорка Громадського радіо Тетяна Курманова згадує свої студентські роки, коли вона вперше прийшла працювати на радіо, яке дуже любила слухати: “Це був перший досвід, було багато цікавого, саме тоді я остаточно зрозуміла, що хочу працювати в медіа. Працювати без брехні та популізму, говорити відверто, дотримуватись стандартів, говорити про непопулярні теми, постійно виходити зі своєї зони комфорту, – це найголовніші принципи моєї роботи. Саме тому мені важливо працювати на “Громадському радіо”, тому що саме тут унікальна редакційна політика.

“Для мене важливо в ефірах говорити про Крим, про дотримання прав переселенців. Крім того, найцікавішими в останній час для мене є розмови з ветеранами, які пишуть книги про свій досвід, формують сучасну військову українську літературу”, – додає вона.