«Це історія про українського лицаря»: у Києві відновили зйомки найочікуванішої прем'єри року — стрічки «Довбуш»

Це кіно називають найочікуванішою прем’єрою цього року. Автори стрічки заявляють, що хочуть зробити прецедент на світовому ринку.

За кількістю акторів, каскадерів, реконструкторів, акторів масових сцен, локацій фільм «Довбуш» режисера Олеся Саніна називають наймасштабнішим українським кіно.

Минулого року за три дні до початку зйомок, коли усі уже були зібрані, коли були збудовані декорації, готові костюми і складені графіки акторів стався повний локдаун. Для картини, каже Олесь Санін, це означало смерть. Але майже рік потому зйомки відновили.

У фільмі, говорить режисер, глядачі побачать неймовірну історію часу:

«Що знімати фільм про зоряні війни, що про історію України початку 18 століття – абсолютно те саме. Не існує ні того, ні іншого. І потрібно створити не просто атмосферу одного кадру, щоб у це повірив глядач, потрібно створити цілу цивілізацію. Ось цю цивілізацію ми робимо. У нас в картині, окрім того, що величезна робота декораторів і художників, присутній просто пул усіх топових народних майстрів, які є в Україні. Вони працювали над прикрасами, зґардою, зброєю».

Цивілізацію творять на локаціях в українських Карпатах, під Києвом, у Микуличині на Франківщині, у Збаражському та Свіржському замках та на кіностудії Довженка. Тільки до цієї локальної зйомки у павільйоні кіностудії залучена команда з близько сотні людей.

На Довженка знімають у павільйоні №6. Саме він, кажуть, пристосований для зйомок звукового кіно. У більшості павільйонів записати живий звук неможливо. Тут знімають у колибі, яку збудували за кресленнями 1672 року майстри з закарпатського селища Ясіня та з Дрогобича на Львівщині. Матеріали для колиби привезли з Карпат – це деревина 18 будинків, що вже от-от мали б повністю зруйнуватись. Зробити усе це, каже режисер, було значно тяжче, ніж простіше. Автори сподіваються, що у майбутньому ця колиба в Івано-Франківську стане гуцульським театром.

Звісно зйомки кіно не обходяться і без курйозних історій:

«На найвищій точці гори Драгобрат — висоті понад 1200 м — ми збудували колибу. Там її і лишили. Тобто вона там вже прожила 2,5 роки. Так почали писати статті, що, мовляв, знайшли колибу 18 ст. Бо й справді вона абсолютно унікальна, в ній неможливо зрозуміти, що це декорація. Пастухи зараз влітку в ній живуть, варять сири.

Взагалі, я не палю декорації після фільмів, в мене не вистачає сили на їх руйнування. Життя фільму коротке: він пройшов за декілька тижнів, його афіші пожовтіли, а так може щось трошки більше після фільму і залишиться».

В описі до стрічки йдеться про те, що жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Так двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. Починається повстання, шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша, а він їх обводить навколо пальця і так виникає легенда про карпатського лицаря.

Кажуть, це буде історія про любов попри все, про любов, яка не мала б статися, про любов вільних людей.

Саме лицарем Довбуша називав вчений та історик Володимир Грабовецький, що досліджував історію опришка, продовжує Олесь Санін:

 «Я прийшов до пана Володимира і запитав: «Скажіть мені одним словом, що таке Довбуш?». Він сказав єдине слово — лицар. От цим він і відрізняється від усіх інших опришків, бандитів. Він — лицар. Я розповідаю історію лицаря».

Дружину цього лицаря, Марічку, грає акторка театру і кіно Дарія Плахтій. Вона називає свою роль. Описана у фільмі історія любові, каже акторка, моментами ставала для неї самої прозрінням.

«Наші персонажі були занурені у настільки драматичні і складні обставини, і їм це ніяк не заважало кохати одне одного. А у нас в побутовому житті інколи якісь дрібниці можуть розхитати, вибити з колії. І там на зйомках я розуміла, шо це все дрібниці, що, якщо ти любиш людину, то нічого не зупинить. Я переосмислила своє життя. Безмежно кохаю свого чоловіка і на зйомках начебто усвідомила це ще більше ». 

Для зйомок Дарія Плахтій брала уроки верхової їзди. А заради однієї зі сцен, говорить, навіть довелось побігати горами:

«Була одна надемоційна сцена. У моєму житті такого ніколи не було і, можливо, таких обставин вже взагалі не існує в цьому світі, щоб взагалі це було можливим. І уявити це собі було склано. Я бігала горами туди-сюди, щоб захекатись так сильно, як пробіг мій персонаж». 

Роль ватажка опришків Олекси Довбуша належить кіноактору Сергію Стрельникову. Кастингу на неї не було, автори одразу знали, хто гратиме цього персонажа. Розповідаючи про свого героя Сергій проводить аналогію з одним із найвизначніших та найвпливовіших фільмів світового кінематографа:

«Хочу згадати фільм «Сім самураїв», режисера Куросави Акіри. Ці самураї стали на захист села, яка фактично нічого їм не платить, задарма. Чому? Тому що вони можуть, напевно. Тому що відчувають у собі сили щось змінити. І тому, певно, повинні. Так само і Олекса Довбуш. Він стає на захист своїх гір, тому що відчуває, що може. І повинен.  А ще він любить. У нього є жінка, яку він любить не менше ніж гори». 

Дізнатися більше про опришків та Довбуша, допомогли, каже актор, самі зйомки:

«Ми знімали на Скелях Довбуша і я раніше, ніж потрібно було, заліз на скелю. А робити це треба було з допомогою наших каскадерів. Так от я туди виліз і кажу Лесю: «Я заліз!», а він відповідає: «Нащо ти туди заліз? Ми через півтори години знімаємо». Отож я взяв бартку  (гуцульський топірець — ред.) і почав ловити дзен. Це допомогло мені пройнятись і цим місцем, і зрозуміти Довбуша». 

Третім головним героєм є Іван Довбуш. Його грає актор франківського драмтеатру Олексій Гнатковський. З цією роллю він дебютує в українському кіно. Каже, що для нього у його персонажі йдеться про героїзацію та суспільство, яке потребує героїв і яке їх народжує:

«Проблема героїв і проблема суспільства у тому, як потім це суспільство приймає героя, коли він виконав свою місію. Допоки він виконує її, він — священний, а як суспільство реагує на нього після, коли він вже зробив свою справу? Скільки ми пам’ятаємо про цього героя, скільки ми його цінуємо і як далі йому жити у цьому суспільстві, коли він вже зробив своє діло? Я думаю, що один із меседжів цього фільму — дати нам можливість побачити себе зі сторони. Людей, які зараз у сучасному контексті історії мають цих героїв перед собою». 

Прем’єра стрічки «Довбуш» запланована на осінь. Фільм, очікують, має надихнути читати і знати про цю історію, і розуміти, що частина її у кожній та кожному з нас.

«Хочемо, щоб наші діти гралися в Олексу Довбуша. У нашого героя», — підсумовують автори.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS