«Адвокати диявола»: яка роль держадвокатів РФ у справах українських політв’язнів?

Про адвокатів, які співпрацюють з окупаційними органами РФ в Криму, ми поговорили з адвокатом та правозахисником Романом Мартиновським.

Роман Мартиновський — кримський адвокат, експерт регіонального Центру прав людини. Це правозахисна організація із Севастополя, яка була вимушена залишити Крим після окупації Росією. Є автором низки звітів щодо заміщення і депортації населення Криму окупантами, примусу кримчан до російського громадянства, утисків за релігійною ознакою. Цього року отримав за свою діяльність національну правозахисну премію.

Ігор Котеляець: Понад 120 громадян та громадянок України наразі перебувають у списках правозахисних організацій. Це ті люди, яких визнано правозахисниками як такими, що переслідуються за політичними мотивами з боку РФ. Більшість з них перебуває у Криму.  Ці політичні переслідування, як завжди, тривають під егідою звинувачень у «шпигунстві», у «диверсіях», в «участі у терористичних організаціях». Аналізуючи всі ці справи, ми майже в будь-якій з них можемо побачити участь так званих державних адвокатів. Це ті люди, які заходять у справи, начебто демонструючи правову допомогу з боку РФ. Що це за люди, передовсім у Криму? Чи є вони громадянами України чи вони завезені Росією? Що це за технологія така?

Роман Мартиновський: Я хочу нагадати, що станом на початок 2014 року в місті Севастополі й в АРК загалом було 1700 адвокатів. За результатами нашого дослідження, станом на кінець 2018 року щонайменше 982 українських адвокатів припинили свою діяльність на території Криму.

Ігор Котелянець: Тобто вони виїхали?

Роман Мартиновський: Вони могли не виїхати, вони могли просто припинити здійснювати адвокатську діяльність. Наприклад, бо побачили, що таке адвокатура у РФ, якою може бути їхня роль. Можливо, просто не захотіли співпрацювати з цією державою. Значна частина виїхала, зараз перебуває на материковій Україні та продовжує здійснювати адвокатську діяльність.

Але що цікаво, так це те, що станом на кінець 2018 року у двох реєстрах адвокатів — кримському і севастопольському — перебувало понад 1100 осіб. Тобто звідкись з’явилися понад 370 нових адвокатів за цей час. Таку кількість людей просто прийняти в адвокатуру було нереально. Тому я переконаний, що щонайменше дві третини — це люди, які приїхали з території РФ вже після окупації.

Варто зазначити, що сама по собі система надання безоплатної правової допомоги, звичайно, має на меті забезпечення допомоги людям в перші хвилини після того, як їх затримали. Але у цьому випадку адвокати, на жаль, використовуються не як люди, які мають допомогти жертвам в перші хвилини, а як люди, які допомагають силовим органам вибивати «докази», покривати катування.

Ігор Котелянець: За вашою оцінкою, це примушення адвокатів до такої співпраці з ФСБ чи це заробляння грошей? Навіщо це їм потрібно?

 Роман Мартиновський: Мені важко відповісти на це питання. Адже жодне дослідження, яке ми можемо провести тут, на материковій частині України, не дасть нам відповіді стосовно того, що насправді відбувається у Криму.

Ігор Котелянець: Як таке можливо, що адвокати після окупації Криму, які перейшли працювати  в правову систему іншої країни, ще і досі в українських реєстрах?

Роман Мартиновський: Скажу прямо, що це відбувається через позицію керівництва Національної асоціації адвокатів України. На сьогодні, відповідно до закону про адвокатську діяльність, адвокат може бути притягнений до відповідальності лише Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у тому регіоні, де його робоче місце. Тобто притягнути до відповідальності кримського адвоката може лише Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури АРК, яка на сьогодні фактично не працює. Хоча її діяльність і не припинена офіційно.

Але там 7 років не проводилися ніякі вибори. Повноваження всіх осіб, які вибиралися туди, припинилися. Про це ми говоримо вже багато років. У першу чергу тому, що це значним чином ускладнює діяльність адвокатів, які виїхали з території АРК і міста Севастополя, продовжили свою діяльність тут.

Наприклад, я теж залишив своє робоче місце адвоката в Севастополі. Я хочу належати до спільноти адвокатів міста Севастополя, а не розчинитися серед адвокатів якогось регіону. І ми говорили, що потрібно відновлювати діяльність рад адвокатів і Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Адже адвокати, які виїхали з тимчасово окупаційної території, позбавлені можливості бути керівниками стажування у тих, хто прагне здобути статус адвоката. Просто тому що це робиться через раду адвокатів регіону. Вони не можуть прийняти на роботу секретаря, помічника, тому що це також робиться через органи адвокатського самоуправління, які не функціонують.

І на сьогодні виникає питання: що робити з тими адвокатами, які фактично співпрацюють з ФСБ та вчиняють злочини? До речі, довести це буде дуже важко. Я скептично ставлюся до того, що можна бути в рамках кримінальних проваджень на материковій території України довести, що адвокат  тим чи іншим чином був учасником переслідування політв’язнів або катування.

Тим більше я переконаний, що жоден з адвокатів безпосередньої участі у катування не бере. Вони просто не доносять про ці злочини, не підіймають ці питання перед слідчими органами, нехай навіть і окупаційними.

Тут ще одна проблема постає: тих адвокатів, які співпрацювали зі слідчими органами у 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роках, ми вже не можемо притягнути до відповідальності. Тому що діє норма закону, відповідно до якої адвокат може бути притягнений до відповідальності за дисциплінарний вчинок лише протягом року після того, як він був вчинений.

Ігор Котелянець: У перші дні після затримання над нашими українськими громадянами чиняться тортури. Їх змушують читати текст і давати на відео свідчення проти себе. Державні адвокати, про яких ми зараз говоримо, підписують все це і певним чином легітимізують. Який у цьому сенс, якщо все одно через деякий час незалежний адвокат зможе пробитися до політичного в’язня. Якщо він зможе дізнатися, що з ним відбувалося насправді? Наприклад, що відбувалися тортури й державний адвокат не захищав його, а навпаки працював на підтвердження версії слідства?

Роман Мартиновський: Сенс у тому, що суди приймають ці докази. От якби суди не приймали ці докази, тоді була б інша картина. І оскільки суди приймають самообмову, є сенс вибивати ці докази.

Ігор Котелянець: Як це можна припинити? Чи можна накладати якісь санкції, звертатися до якоїсь міжнародної спільноти адвокатів, яка має якийсь вплив? Як створити умови, за яких ці адвокати будуть боятися так вчиняти?

Роман Мартиновський: Можна говорити про звернення до Міжнародного суду з прав людини зі скаргою на те, що адвокат не здійснює належного захисту, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд. Відповідальність за таких адвокатів несе Російська Федерація.

Мені видається, що говорячи про майбутню деокупацію, вже зараз потрібно думати про люстрацію. Потрібно говорити про те, що ті адвокати, які були залучені до подібного роду процесів, також можуть бути суб’єктами цього люстраційного процесу.

Також дієвим є механізм санкцій. Але, наскільки мені відомо, до кримських адвокатів цей механізм майже не застосовувався. Проте мені здається, що це дуже ефективний механізм. Адже у багатьох адвокатів є активи на території материкової України. Якщо ми подивимося профіль деяких кримських адвокатів, ми побачимо, що вони полюбляють відпочивати за межами Російської Федерації, за межами Криму. Тому введення санкцій могло б для них бути реальним стримувальним фактором від того, щоб продовжувати співпрацювати з окупаційною владою.

З моєї точки зору, найбільша відповідальність — це відповідальність моральна, відповідальність перед самим собою.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS