78% українців вважають, що країна рухається в неправильному напрямку — дослідження

Які чинники визначають потенційних лідерів президентських перегонів і електоральні настрої українців? Як громадяни взагалі оцінюють ситуацію в країні? Які проблеми вважають головними?

Масштабне дослідження, проведене спільно трьома соціологічними службами (КМІС, Центр Разумкова та Соціологічна група Рейтинг), коментує заступник директора групи «Рейтинг» Любомир Мисів.

— На погляд самих українців, чи в правильному напрямку рухається країна?

— У дослідженні ми запитували наших респондентів про те, в якому напрямку розвивається країна. Ця цифра вже не змінюється протягом багатьох років — на сьогоднішній день 78% українців говорять про те, що країна рухається в неправильному напрямку.

— Здається, 2014 року на хвилі ейфорії від Майдану ці показники зменшувалися.

— Так, було два стрибки настроїв: у 2014 році та в 2017 роках. У 2014 році це було пов’язано з подіями на Майдані, були великі очікування стосовно руху країни. У 2017 році це було більше пов’язано з підняттям пенсій урядом Гройсмана, тоді настрої дещо змінилися. Але пізніше на фоні корупційних скандалів все повернулося до своїх стабільних показників – понад 70%. Чому така оцінка? Причин дуже багато. Очевидно, вони лежать у соціально-економічній сфері.

— На місцевому рівні теж високі показники – 58% негативно оцінюють стан справ у своєму населеному пункті. Але все ж таки цифри менші. Чому?

— Тенденції до того, що оцінка напряму руху на місцевому рівні є кращою за оцінку напряму руху країни, ми помітили декілька років тому, коли проводили муніципальне опитування. Якщо ми будемо говорити про окремі міста, особливо обласні центри, повірте, в дуже багатьох із них оцінка напрямку руху розвитку міста набагато більша за 50%. Наприклад, Івано-Франківськ – там надзвичайно висока популярність міської влади, напрям розвитку міста оцінюється краще, ніж у інших містах; у Харкові також високо оцінюють міського голову.

Українці завжди критикують владу, це традиційна для нас риса. Коли ми говоримо про оцінку того, що ближче до нас (регіон чи місто), ми можемо ближче комунікувати з владою, тоді оцінка більш об’єктивна, набагато краща.

Військовий конфлікт на сході (66%) та хабарництво і корупція у владі (43%) – дві головні проблеми загальнодержавного рівня

— У дослідженні ви розвели головні проблеми загальнонаціонального та особистісного рівня. На загальнодержавному рівні люди вважають головною проблемою (66%) військовий конфлікт на сході, далі хабарництво та корупція у владі — 43%. На особистісному рівні на першому місці підвищення тарифів на комунальні послуги (59%). Далі низький рівень заробітних плат, підвищення цін на основні товари. Війна на сході вже на четвертому місці. На загальнодержавному рівні нас як націю хвилює війна на сході, на особистісному — кишеня?

— Вже тривалий час війна залишається на першому місці як загальнодержавна проблема. Громадяни цілком відверто говорять про це, тому що війна впливає й на соціально-економічне становище держави, на наш побут. Ця проблема має величезний вплив на кожного з нас. Щодо хабарництва, то природа цієї проблеми двозначна. Крім того, що, корупція у верхніх ешелонах влади існує, це також медійне питання, оскільки про корупцію багато говорять, крім того, й влада багато обіцяла стосовно подолання корупції в нашій державі. Тому корупція залишається на другому місці довгий період часу.

63% опитаних вважають Росію агресором відносно України, 22% – протилежної думки

Якщо говорити про особистісний рівень проблем, то в 2014 році війна також була на першому місці. З часом люди звикають, це природній процес. В перші ряди піднімаються проблеми побутового характеру: ціни, тарифи, робота. Враховуючи, що умови залишаються тими самими, невирішеними залишається багато економічних питань, ці проблеми на першому місці. В цьому опитуванні на фоні підняття цін на газ тарифи зайняли першу позицію, хоча до цього її завжди займав ріст цін.

Лідером президентського рейтингу залишається Юлія Тимошенко, з різницею майже в два рази вона випереджає своїх найближчих конкурентів

— Я так розумію, настрої досліджувалися для того, щоб зрозуміти електоральні вподобання. Тут мало що змінилося, хіба що, наскільки я розумію, відрив Юлії Тимошенко від конкурентів збільшився, на другому місці Зеленський (мене це трохи дивує та навіть лякає). Порошенко — на третьому.

— Все правильно, але невелика поправка — зараз у нас немає чіткого другого місця. Зеленський, Порошенко, Гриценко — їхній рейтинг відрізняється всього на півтора відсотка. Є лідер президентських перегонів — це Юлія Тимошенко. Можемо говорити, що її шанси на вихід у другий тур надзвичайно високі. Зеленський, Порошенко та Гриценко — ці три кандидати більш-менш впевнено претендують на вихід до другого туру.

— Які соціальні чинники впливають на те, що, скажімо, артист у нас стає прохідним кандидатом?

— Тут треба дивитися не тільки на соціально-економічні чинники. Вони значно впливають на рейтинг самої влади, рейтинг президента свідчить про це. Тут треба більше говорити про такий чинник як протест. Зеленський не є виразником інтересів конкретної групи. Це протест проти старої системи, а його електорат переважно складається з молоді. Це протест проти системи, проти дійсності, яку ми маємо. Риторика Зеленського в серіалі «Слуга народу» багатьом подобається, тому що він дозволяє собі сказати те, що не дозволяють політики в прямому ефірі. Він асоціюється з цією роллю і на цей момент ми можемо говорити про сукупний образ ідеального президента, який втілив Зеленський. Чи зможе втриматися цей електоральний показник до кінця виборів… Втримувати його досить важко, він більше тримається на емоціях, ніж на тверезому глузді.

Цікавість цих виборів полягає також у тому, що ми не маємо чіткого регіонального кандидата, як ми звикли до цього часу. Це свідчить про те, що все-таки в нас зникає певний політичний розкол і політики обираються за дещо іншими принципами, ніж було до цього.

— Давайте поговоримо про перспективи політичних сил. Наступний рік є також роком парламентських виборів, за вашими даними, шанси мають сім політичних сил.

— Ми бачимо в списку партій, що їх порядковість майже збігається з порядковістю кандидатів у президенти. Перше місце «Батьківщина», на другому місці «Слуга народу», далі Громадянська позиція, Опозиційний блок, БПП, Солідарність, Радикальна партія. Сьома партія «Наші», проект Євгена Мураєва, на сьогоднішній день на пограниччі рейтингу.

Антирейтинг політиків очолює Петро Порошенко. Більше половини опитаних не проголосували б за нього за жодних обставин

— Я розумію, що в чинної влади антирейтинг завжди вищий, ніж у опозиції, яка її критикує. З іншого боку, в діючої влади завжди є адмінресурс.

— Антирейтинг не є вироком на президентських виборах. Антирейтинг є маркером для влади, щоб вона розуміла, що є незадоволення її діяльністю. Якщо ми глянемо на соціологію, побачимо, що антирейтинг будь-якої влади, особливо напередодні виборів, зростає. Але не можна сказати, що цей антирейтинг є вироком президенту. Інші 50% можуть проголосувати за нього, тому шанси в нього залишаються.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.