Торкнутися невагомості, перевірити свій слух та послухати підлітків, які вчать демократії таких же дітей, як вони самі. Вчетверте у Мистецькому арсеналі проходить Освітній фестиваль «Арсенал ідей». Цього разу під лозунгом «Якби я був чимось/кимось/десь».
Мистецький арсенал, 20 тисяч квадратних метрів, на 5 днів перетворюється у простір для дітей будь-якого віку або для тих, хто хоче знову відчути себе дитиною.
Тут є Магічний Ліс та Місячна Долина — частинки інклюзивного простору «Більше, ніж гра». На майданчику з кольоровими кільцями разом стрибають чотирирічні діти, підлітки та їхні батьки. Це простір «Kids Autism Games», пояснює тренерка Ляна Копилова.
«З допомогою фізичних вправ, спорту ми намагаємося соціалізувати дітей з розладом аутичного спектру, — розповідає Ляна Копилова. — Можемо сказати, що маємо результат: діти дійсно соціалізуються, приходять».
Проекту «Kids Autism Games» півтора роки. Вчителі фізкультури з Києва, які пройшли навчання та сертифікацію, працюють з дітьми з розладами аутичного спектру щовихідних на НСК «Олімпійський». Починали з 20 дітей, зараз таких близько сотні.
Далі — підвішені на мотузках величезні пінопластові ноги, руки та вуха, які з усіх сил розхитують діти. Це Театр анімаційного мистецтва, ТАМ. Волонтерка Мар’яна Сірко розказує, що підвішені частини тіла — не все, що приваблює малечу.
«Ще є масочки, які можна приміряти і подивитися на себе у великому, злегка скривленому дзеркалі. Також є стіл, на якому зображені обличчя, кожному з яких можна підібрати якийсь інакший вираз, покрутивши різні фігурки», — каже Мар’яна Сірко.
А в білій просторій залі усі дружньо занурюють кисті і руки в фарбу. Тут роблять паперовий одяг. Мама Аня Коваль разом з дворічною та чотирічною доньками розмальовує паперову сукню на день народження.
«Я зробила плаття. З паперу», — каже чотирирічна Маруся.
«Одна була портною, вона зробила викройку, а інша розмалювала, — посміхається мама.
Авторка майстерні паперового одягу Юлія Клеом пояснює — тут можна інакше подивитися на світ.
«Люди вирізають з паперу, малюють — і отримують сукні чи аксесуари. Хлопці часто роблять плащі, — розказує Юлія Клеом. — Для людей це можливість спробувати творчість без кордонів у простих речах. Потім ми ці сукні знімаємо з манекенів та вдягаємо на себе. Ця практика дійсно не має кордонів, до нас часто приходять дітки з обмеженими можливостями, для яких це теж яскравий та позитивний досвід».
У наступних залах можна перевірити свій слух, повчитися жестовій мові за допомогою «Зіркової абетки», поліпити маски та спробувати вибратися з черева кита.
Крізь інклюзивні та ігрові простори наближаємося до зали програми «Дитяча демократія». Учасниця програми, учениця київського ліцею Юлія Степаненко пояснює що ж воно таке — дитяча демократія.
«Дитяча демократія» — це проект, який показує всім, що потрібно бути небайдужим і толерантним до дитячої думки. Потрібно її поважати і прислуховуватися. Тому що у дітей часто є ідеї, які можливо навіть кращі, ніж у дорослих», — каже дівчинка.
В рамках програми підлітки створюють 11 проектів, над якими працює 25 підлітків віком від 13 до 16 років разом з дорослими експертами. Починають з Києва, а впродовж року програма поширюватиметься в навчальні заклади, музеї та бібліотеки по усій країні. Юлія Степаненко сама бере участь у двох проектах.
«Перший — це інформаційна платформа «Дитячої демократії». Ми показуємо, розказуємо все, що можна про «Дитячу демократію». А другий — інклюзивний проект, який називається «Ми — це Україна для кожного». В рамках цього проекту ми працюємо з дітками з вадами слуху, намагаємося їх соціалізувати», — розповідає Юлія Степаненко.
І чи не найбільша зала — діяльність і простір.
Тут змагаються маленькі роботи від KIDBI SmartRob. Прямо зараз Міша, якому 8 з половиною років, намагається перемогти супротивника.
«У нас битва роботів! — каже Міша. — Я керую своїм роботом з допомогою планшету».
Таким чином дітей заохочують до навчання програмуванню та роботехніці. Представлені у тематичній групі «Діяльність» та «Простір» і понад 20 різноманітних музеїв.
Металева миска та дерев’яний стілець з діркою — це Музей історії туалету, а поруч можна зібрати тіло людини — це Національний музей медицини. Юлія Виговська з Державного музею іграшки розповідає, як і без особливих технологій можна створити оптичні ілюзії.
«Сьогодні ми представляємо різноманітні оптичні іграшки, — розказує і показує Юлія Виговська. — Наприклад, у нас є дзиґи з оптичними ефектами, 3D окуляри, яким 50 років. Також є оптична іграшка, яка називається тауматроп — це ілюстрація найпримітивнішої анімації, коли ми одночасно бачимо дві картинки так, як роблять мультфільми і фільми».
Квести, перфоманси та реп-батли. Вистави, тренінги та барабанотерапія. За годину можна хіба встигнути оббігти «Арсенал ідей». Фестиваль у Мистецькому арсеналі триватиме до 30 вересня.