Бачення України 2030: якою має бути соціально-гуманітарна сфера?

Рік героїчного спротиву агресії Росії, наступ наших військ та визволення значної частини територій від окупанта разом із наростаючою військовою та економічною підтримкою наших західних партнерів, посилюють нашу певність у досягнення перемоги у близькому майбутньому.

Перемога, післявоєнне відновлення та послідовне продовження європейського реформування стали спільним завданням для громадянського суспільства і влади України. Для цього декілька десятків громадських експертів за координації Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, яка об’єднує 26 громадських організацій, Школи політичної аналітики та професора Євгена Бистрицького підготували документ «Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери у перспективі 2030 року«, в якому пропонується візія майбутнього нашої країни.

Документ фокусується на семи сферах:

1. Національна ідентичність
2. Громадянське суспільство та медіа
3. Гендерна політика та права людини
4. Освіта, наука та інновації
5. Система охорони здоров’я
6. Молодь і спорт
7. Політики щодо людей з інвалідністю та ветеранів

Давайте коротко поговоримо про кожен з цих напрямів у перспективі 2030 року.

Національна ідентичність

Мовна політика. Держава має приділяти належну увагу:

• заходам для забезпечення включення української мови у перелік офіційних мов ЄС;
• підтримці діалектів та говірок української мови, збереженню пам’яті про застарілу лексику та втрачені діалекти/говірки;
• розвитку та підтримці української мови у середовищі вразливих груп. Зокрема, забезпечено вільне використання української жестової мови у спільноті жестомовних осіб, зручність і доступність до користування українською мовою для осіб з вадами зору;
• розробці і впровадженню української термінології.

Політика у сфері культури має фокусуватися на створенні правових умов для творчої діяльності: національне законодавство з авторських і суміжних прав має бути гармонізованим з правовими нормами ЄС, має діяти ефективний механізм отримання винагороди в усіх творчих секторах, а також зміцнити правовий захист об’єктів інтелектуальної власності.

Політика національної пам’яті має подолати наслідки тоталітарного минулого та зміни суспільних відносин для відновлення справедливості щодо жертв політичних репресій, геноциду та злочинів проти людяності, які відбувалися на території України у 1917–1991 рр. та під час російської агресії. Стратегії глибокої дерусифікації та деколонізації мають поєднувати роботу як над остаточним подоланням радянської імперської спадщини, так і відновлення історичної правди, постатей і досягнень, привласнених чи репресованих російським колоніалізмом.

Громадянське суспільство та медіа

Громадянське суспільство має бути активно інтегрованим в світові гуманітарні та громадянські мережі та ініціативи. Українські громадські і благодійні організації мають імпортувати в Україну соціальні технології, фінансові ресурси, гуманітарну допомогу, кадри для соціального і гуманітарного прогресу. Також вони експортуватимуть в інші країни українські практики розвитку демократії, громадянського суспільства, антикорупційної боротьби, подолання гуманітарних криз, безпеки активістів та захисту прав людини.

Медійна сфера у 2030 році має відновитися до воєнних показників в частині виробництва та поширення контенту, а також фінансових показниках. Українці поступово підвищують показники медіаграмотності: понад 50% громадян мають вміти чітко перевіряти офіційні джерела, знають основні медіа, їхніх власників та політичну орієнтованість та мають рівень резистентності до інформаційних вкидів. А Суспільне мовлення має займати вагому позицію як джерело перевіреної інформації, а також майданчик для формування суспільного діалогу з усіх вагомих сфер суспільного життя.

Гендерна політика та права людини

Серед пріоритетів гендерної політики мають бути:

• удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення гендерної рівності та протидії гендерному насильству;
• зменшення гендерного розриву в політичній участі жінок і чоловіків, запровадження механізму гендерних квот у політичних партіях;
• зменшення гендерного розриву в оплаті праці.

У сфері прав людини до 2030 року постануть численні питання, пов’язані з подоланням негативних наслідків війни (відновлення знищеної інфраструктури, житлового фонду, сприяння поверненню переселенців до покинутого місця проживання, тощо). Важливим завданням є здійснення реформ, необхідних для подальшої європейської інтеграції (реформа СБУ, забезпечення незалежності судової системи, захист персональних даних тощо).

Також ключовою задачею стане реінтеграція деокупованих територій та їхніх мешканців у правовий, культурний, освітній, інформаційний простір України. При проходженні цього етапу доцільно впровадити підходи правосуддя перехідного періоду (Transitional Justice) із необхідними коригуваннями, пов’язаними із міжнародним характером збройного конфлікту.

Освіта, наука та інновації

Державні стандарти у сфері середньої освіти мають відповідати аналогічним документам країн ЄС, постійно оновлюватися та синхронізовувати зі стандартами вищих рівнів освіти. Зміст освіти та очікувані результати навчання має систематично переглядатися, аби відповідати вимогам часу та забезпечувати набуття ключових компетентностей для навчання протягом життя, рекомендованих Радою ЄС.

У сфері вищої освіти законодавство має передбачати окремий тип юридичної особи “заклад вищої освіти”. Заклади вищої освіти мають однакові права та повноваження: широку інституційну (академічну, фінансову, організаційну та кадрову) автономію, право володіти майном, право на бюджетне фінансування освітньої діяльності на конкурсних засадах, єдиний режим оподаткування, землекористування, право на отримання державної та комунальної власності у користування, право самостійно розпоряджатися всіма отриманими коштами.

Наука та інновації мають створити знаннєву економіку (knowledge economy) та суспільство знань (knowledge society), в рамках яких знання створюються, поширюються і використовуються для її економічного розвитку, особистісного розвитку та добробуту громадян та вирішення суспільних проблем. Наукоємність має становити до 2% ВВП, при цьому значну частку мають складати кошти українського та іноземного бізнесу, а також кошти закордонних донорів, спрямовані на післявоєнну відбудову України.

Система охорони здоров’я

Післявоєнний період до 2030 року має стати часом побудови системи охорони здоров’я європейського зразка, яка забезпечує доступність та якість медичних послуг для покращення здоров’я та добробуту українців. Тривалість життя населення України має наблизитися до середньоєвропейського рівня.

Медицина має стати рівнодоступною для населення незалежно від соціально-економічних та географічних можливостей кожного громадянина без катастрофічних витрат для його статків. Доступність медичної допомоги збільшується за рахунок зростання фінансування, а відповідно – розширення пакетів медичних гарантій. Зростання фінансування відбувається за рахунок збільшення державних видатків на охорону здоров’я, а також інших джерел фінансування, у тому числі – добровільного медичного страхування.

Кожен, хто потребує основних життєво необхідних ліків, має отримувати їх безоплатно або з невеликою доплатою в аптеках чи під час перебування в лікарні – перелік ліків, що фінансуються через програму «Доступні ліки» щороку має розширюватися.

Молодь і спорт

Молодіжна політика має бути відокремлена від спорту і виведена на урядовий міжгалузевий рівень, наприклад, через посаду урядового уповноваженого. Необхідно змінити підхід від фінансування молоді в рамках лише одного профільного міністерства до ресурсної підтримки молоді та молодіжної роботи в усіх галузях. У будь-якому міністерстві мають бути відображені її інтереси, отже потрібна кроссекторна й міжгалузева співпраця для того, щоб створити та фінансувати програми для молоді в кожному з міністерств, створювати державно-приватні партнерства.

У 2030 році в кожній громаді молодіжна політика має виробляється і координується молодіжною радою — інституалізованим відповідним органом місцевого самоврядування. Молодіжні ради мають бути прописані в статутах громад і є основними консультативно-дорадчими органами для місцевого самоврядування щодо вироблення і трансформації молодіжної політики.

У 2030 році реалізацією державної політики в сфері спорту має займається не держава, а громадянське суспільство у партнерстві з державою і бізнесом:

• держава всіляко створює умови для занять на вулиці, появи бігових, вело- та прогулянкових маршрутів, рекреаційних зон, басейнів і критих спортивних залів;
• понад 50% українців загалом і більше 60% дітей мають мати достатній рівень фізичної активності;
• фінансування масового спорту та фізичної активності населення має зрости до 100 євро на особу.

Політики у сфері прав людей з інвалідністю та ветеранів

Політика щодо людей з інвалідністю в 2030 році має відбуватися через призму прав людини. Управління політикою слід здійснювати за повноцінної участі та належного представництва самих людей з інвалідністю. Планування будь-яких реформ в сфері соціальної політики має включати наскрізний та міжсекторальний підхід й залучення відповідних державних інституцій з різних сфер. Адже викорінення старих радянських політик і підходів без розуміння й практичного втілення інтерсекційного підходу неможливе.

Державна підтримка ветеранів має мерейти від пільг до послуг, які забезпечували б реінтеграцію та збільшення добробуту ветерана, а також забезпечити участь родини ветерана у процесі реінтеграції до мирного життя. Формування ветеранської політики, оцінка актуальності послуг та необхідності реформування має здійснюватися з максимальним залученням ветеранів як кінцевих споживачів і бенефіціарів цієї політики. Планування будь-яких реформ в цій сфері має включати наскрізний та міжсекторальний підхід й залучення відповідних державних інституцій з різних сфер. Неможливе викорінення старих політик і підходів без розуміння й практичного втілення інтерсекційного підходу.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS