Ґреґор Марія Шмід – це нове ім’я для багатьох українців. Він – професійний фотограф з 50-річним стажем, який відверто захоплюється Баварією і може розповідати про власну Батьківщину годинами. Наразі ви можете відвідати безкоштовну фотовиставку пана Шміда прямо у Києві до 21 липня включно. Виставка організована Бюро Вільної держави Баварія в Україні.
Громадське радіо вирішило дізнатися у Ґреґора Шміда, яка ж вона – справжня Баварія? Що вразило баварця в Україні? І як проходила підготовка до фотовиставки у Києві?
Він понад 50 років фіксує на фото життя, культуру і мистецтво країн у всьому світі, і, звичайно, ловить об’єктивом краєвиди, пам’ятки й людей рідної Баварії. Відчуття любові до рідної землі, знайоме українцям, підштовхує Ґреґора Шміда не тільки фотографувати свою Батьківщину – Баварію, а й розповідати про неї всьому світу через власне мистецтво.
Перша виставка фотографа в Україні відбулась у 1989 році у рамках побратимства між Києвом та Мюнхеном. А вже з 1990 року фотомитець є офіційним експонентом міста Мюнхен у містах-побратимах у всьому світі.
Навіть сьогодні Ґреґор Марія Шмід представляє Баварію на безкоштовній фотовиставці «Servus, Баваріє – фотовиставка біло-блакитного раю» у Києві, якою можна насолодитись до 21 липня включно у Музеї історії Києва. Для киян митець підготував світлини справжньої, нестереотипної Баварії, після перегляду яких хочеться знову поринути у цей світ неймовірних пейзажів і доброзичливих мешканців. Що ж розповість про свою Батьківщину сам Ґреґор Марія Шмід? Давайте дізнаємось.
Серед жителів Баварії слід розрізняти міських і сільських жителів, які знаходяться в різних життєвих умовах, а також враховувати відмінності між малими і великими містами, такими як Нюрнберг, Аугсбург і Мюнхен. Саме тому загально описати їхнє сприйняття дуже складно.
У сільській місцевості Баварії відчуття рідної землі виражене сильніше та інакше, ніж у великих містах. Так зване «сільське населення» все менше живе за рахунок сільського господарства, та все більше за рахунок діяльності дрібних і середніх підприємств. Місцева інфраструктура сприяє розвитку бізнесу, який ні в чому не поступається бізнесу великих міст. Особисті контакти між жителями і почуття приналежності до спільноти – це інша сторона життя в громаді села чи невеликого міста. Тому не дивно, що у Баварії люди більше інтегровані у місцеві свята, звичаї і традиції – неважливо, чи то місцевий житель, чи турист. Цікаво, що навіть багатьом містянам у вихідні дні і під час дозвілля подобається жити за містом.
З іншого боку, відчуття дому у великому місті характеризується певною анонімністю, але при цьому почуттям приналежності до космополітичного світу. У великому місті жителі мають різне походження, тому зв’язок з типовими традиціями землі менший. Водночас достатньо простору, щоб святкувати національні свята і створювати нові традиції. Наприклад, в Олімпійському парку Мюнхена звичайною справою є родинні пікніки на вихідних не лише для корінних баварців, а й для багатьох жителів міста, які переїхали сюди з інших земель чи навіть країн.
Я думаю, що це така риса баварської толерантності: у Баварії є можливість для кожного стати щасливим у свій спосіб.
Після моїх шкільних років та навчання у вищому навчальному закладі Баварія помітно перетворилася на високотехнологічну землю. Цьому сприяли різні заходи і міжнародні події, наприклад, Олімпійські ігри 1972 року та відкриття Мюнхенського міжнародного аеропорту ім. Франца Йозефа Штрауса. Відкриття представництв і офісів великих компаній у селах і невеликих містах вплинуло на появу інфраструктури з дорогами, промисловими комплексами, місцями відпочинку. Баварія перетворилась на привабливу землю, що пропонує робочі місця та можливості для бізнесу.
Усе частіше це приваблює і внутрішніх, і міжнародних туристів. Іноді протягом відпочинку навіть виникають складнощі для сільських жителів: усі містяни майже одночасно їдуть у прилеглий альпійський регіон, тому утворюються затори, а зони відпочинку переповнені людьми.
Відмінності досить значні насправді. Я розповім про деякі з них, однак варто розуміти, що це грубі узагальнення, скоріше для унаочнення різниці між округами.
Загалом у Верхній та Нижній Баварії використовують баварський діалект, який відрізняється від літературної мови. Баварці з найбільшого адміністративного округу, Верхньої Баварії, вважають себе «справжніми» баварцями, типовими баварцями з картинки. Вони носять традиційні костюми, мають найбільше пам’яток у Баварії із замками короля Людвіга. Крім того, тут знаходиться мегаполіс Мюнхен.
У Нижній Баварії у кожному місті або селі зазвичай є церква або ж церковна вежа, поряд з якою стоять ресторани. У них люди в традиційному одязі збираються після служби на Frühschoppen (Frühschoppen – це налитий пивний кухоль, який гості замовляють собі і насолоджуються ним у компанії за спільним столом). Цей звичай зберігся і у Верхній Баварії.
Значна відмінність Нижньої Баварії – це горбистий ландшафт і Баварський ліс, які разом знаходяться на кордоні з Чехією. Візити до цієї країни раніше були майже неможливі, тому саме Нижня Баварія була свого роду прикордонним регіоном, кінцевою точкою Баварії на сході. Сьогодні Нижня Баварія є привабливим місцем для тих, хто бажає возз’єднатися з природою і відпочити від місцевих турбот.
Верхній Пфальц, розташований на кордоні з Чеською Республікою і колишньою НДР, – це дивовижне місце, де проводять багато фестивалів. Пфальц є більш віддаленим регіоном. Деякі його частини настільки віддалені, що в зимовий період їх називають «баварський Сибір». Водночас цікаво, що ще в ранньому Середньовіччі, у XII столітті, Верхній Пфальц підтримував контакти старого торгового шляху Дунаєм та сушею із заможним у той час містом Києвом. Це був перший контакт між Баварією і Україною (тоді Київською Руссю), за часів правління Володимира Мономаха.
Франконія є унікальним регіоном, що відрізняється не тільки лінгвістично, але й історико-культурно від інших округів. Пейзажі Франконії та її типові міста із майстернями виглядають дуже мальовничо. Для туристів з Азії особливо привабливі невеликі міста в стилі промислового будівництва (Fachwerkbaustil), а також замки і живописні долини, які багато разів слугували взірцями для фільмів і телепередач на тему середньовіччя. Франконія має не тільки велику кількість пивоварних заводів, а й пов’язана з виноробством: тут є безліч малих підприємств, які ведуть бізнес по всьому світу. Франконська кухня славиться своїми ковбасками, печенею і різними овочами. Міста Нюрнберг, Вюрцбург, Бамберг, Швайнфурт приваблюють любителів мистецтва і культури – особливо тут слід виділити Байройтский фестиваль, яким цього року буде диригувати також українка Оксана Линів; а також міста, що відносяться до спадщини ЮНЕСКО – Вюрцбург з Резиденцією і Бамберг з його старим містом.
Швабія – це округ в західній Баварії з прадавнім містом Аугсбург, яке засноване римлянами. Швабський діалект нагадує нам про алеманське плем’я в Швейцарії, розташоване біля Боденского озера, з пограничним трикутником Баварія – регіон Алльгой – Австрія. В Алльгої, як і в передгір’ях Альп Верхньої Баварії, зміна клімату особливо помітна. Найбільше враження створює зелень, луги для худоби на високогірних пасовищах, які як і раніше є основним джерелом доходу з виробництва молока і сиру. Про швабів говорять, що вони дуже бережливі і вміють добре рахувати на відміну від верхніх баварців, які іноді більше виставляють себе напоказ, навіть коли у них нічого немає.
Незадовго до об’єднання Німеччини ми відвідали Київ, місто-побратим Мюнхена, з делегацією бізнесменів і преси. Спершу ми були у Чорнобилі, де з представниками ЗМІ провели виміри за допомогою власних лічильників Гейгера. Сама столиця нас цікавила менше, адже на той час це було типове радянське місто в умовах дефіциту. На своїй виставці 1989 року я практично не мав змоги спілкуватися з відвідувачами.
Однак під час підготовки моїх фоторобіт для великого фотоальбому «КУЛІНАРІЯ РОСІЇ – УКРАЇНИ – ГРУЗІЇ – ВІРМЕНІЇ – АЗЕРБАЙДЖАНУ» у 2000-2005 роках я кілька разів побував в Києві, який надзвичайно змінився. Я відвідував різні міста, ресторани, які пускали мене на свої кухні для фотографування. Мені сподобався музей просто неба в Києві (Пирогово), де я зняв багато типово українських страв, зокрема борщ з пампушками (моя улюблена страва) і вареники з різними начинками (особливо з картоплею і м’ясом). Київ у цей час змінювався, перетворюючись на велике місто, орієнтоване на захід. Особливо вразив мене фотогенічний Центральний Бесарабський ринок, а також Києво-Печерська Лавра, Софіївський собор, Андріївська церква, Андріївський спуск та Золоті ворота. Це надзвичайно привабливе місто, про яке у Баварії знають дуже мало, на жаль. Час представити Київ в Баварії на виставці!
Я вважаю, що життя українців у багатомільйонному місті Київ і в інших регіонах абсолютно незрівнянне. Мені здається, що ставлення до їжі, до продуктів харчування в Україні більш шанобливе, ніж тут, у Баварії. Є якийсь особливий зв’язок українців з чорноземом і традиціями пращурів.
Загалом це замовлення стало для мене великим викликом, хоча я представляв свої картини у всьому світі на великій кількості виставок, у тому числі і «Баварію». Чому ця була особливо складною? Тому що я ніколи раніше не показував так багато фотографій на виставці, зазвичай це було до 50 фотографій. Цього разу все абсолютно інакше: я розклав приблизно 300 фотографій на 35 фотопластин. При чому відбирав я представлені на виставці роботи з 4000 світлин. Другою складністю було їх поєднати: розмістити від 2 до 12 фотографій разом таким чином, щоб вони підходили за змістом і тематикою, колірною гамою і контрастом, з малою або великою відстанню, і водночас були захоплюючими і цікавими. Мені важливо було створити цілісну картину так, щоб склалося цілісне враження від картини – передусім цікаве для глядача. Чи можуть ці роботи отримати визнання? Про це судити лише відвідувачам виставки.
У зв’язку з пандемією коронавірусу Ґреґор Марія Шмід не зміг прилетіти на відкриття фотовиставки, яке провело Бюро Вільної держави Баварія в Україні 16 червня. Вітальну промову виголосила керівниця Бюро Вікторія Калініченко. Водночас фотограф поділився з нами, що хотів би відвідати виставку у Києві особисто і поспілкуватись з відвідувачами. Він кожного дня цікавиться, які враження у киян від фотовиставки.
Відвідайте безкоштовну виставку «Servus, Баваріє – фотовиставка біло-блакитного раю» вже зараз: гарно проведіть час у затінку прохолодної галереї з роботами Ґреґора М. Шміда і залиште свій відгук про виставку. Подія організована Бюро Вільної держави Баварія в Україні. Обов’язково дотримуйтесь правил відвідування Музею під час карантину.
Місце проведення: Музей історії Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7), поряд зі станцією метро «Театральна».
Коли: вже сьогодні і до 21 липня включно
Скільки: безкоштовно
Чому: цікаве дозвілля для родини чи вас особисто, велика порція баварського натхнення, комфортні умови для споглядання фотомистецтва, а також конкурс для відвідувачів виставки.
Слухайте також наш спецпроєкт «Servus, Баваріє!».
Беріть участь у конкурсі найкращих селфі з улюбленими фотографіями, які будуть представлені на виставці. Переможці отримують призи від Бюро Баварії в Україні. Умови участі прості:
Ми особливо звертаємо Вашу увагу на те, що будуть прийняті лише ті фотографії, які під час зйомки відповідають усім нормам безпеки Київської міської державної адміністрації, що пов’язані з пандемією COVID-19, тому не соромтесь надсилати фото у масках на вищезазначену пошту.
Переможці конкурсу будуть оголошені до 1 серпня.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS