Білорусь реалізує сценарій публічного визнання «квазіреспубліки» «ЛНР» — Віра Ястребова

Говорили із юристкою, правозахисницею, директоркою Східної правозахисної групи Вірою Ястребовою.

Довідка: 23 травня в аеропорту «Мінськ» затримали колишнього головного редактора опозиційного Telegram-каналу NEXTA Романа Протасевича. Літак Ryanair (Афіни — Вільнюс) екстрено посадили в Мінську через інформацію про замінування, яка зрештою не підтвердилася. Для супроводу літака підіймався винищувач МіГ-29.

ООН, країни Євросоюзу, США, Британія, Канада й Україна виступили із засудженням дій режиму Олександра Лукашенка.

З 26 травня Україна припинила авіасполучення із Білоруссю. Крім того, українським авіакомпаніям та літакам забороняється виконувати польоти у повітряному просторі Білорусі. У ЄС також заявили про закриття авіасполучення із країною та введення економічних санкцій.

Ігор Котелянець: Білоруська влада надала дозвіл на допит журналіста Романа Протасевича так званими «слідчими «ЛНР». Що ви про це знаєте? Що це за люди? Навіщо це взагалі потрібно білоруській владі?

Віра Ястребова: За нашою інформацію, допити ці вже відбулися на території Мінського слідчого ізолятору, в тому числі так званими «слідчими «ЛНР». Допит виправдовують тим, що нібито Роман Протасевич своїми діями вчиняв якусь загрозу для «державності» «ЛНР» через свою активну громадянську позицію.

Ігор Котелянець: Чи є у вас припущення, до чого тут «слідчі «ЛНР», якщо Роман Протасевич працював у Білорусі?

Віра Ястребова: По-перше, ймовірний допит Романа Протасевича так званими «слідчими «ЛНР» — це сигнал залякування для всіх правозахисників, журналістів, які висловлюють позицію непогодження з тоталітарним режимом. Залякування тих, хто має вплив на громадянське суспільство, може організувати вихід на вулиці, на протести чи демонстрації. Тих, хто готові надавати інформацію громадянам своєї країни, міжнародним партнерам про те, що відбувається на тій чи іншій території.

Чому це саме «слідчі «ЛНР»? По-перше, Білорусь реалізує сценарій публічного визнання «квазіреспубліки» «ЛНР». Зрозуміло, що не без тиску Російської Федерації. Тобто це легітимізація територій, які контролює РФ. А вона контролює «ЛНР», Білорусь. І Білорусь, виконуючи цей наказ, дає сигнал нам і всій міжнародній спільноті.

За нашою інформацією, була команда чинити тиск. Тобто не було конкретних епізодів, які б їх цікавили. Це частина роботи репресивної машини, направлена на утиск, залякування і попередження наступних демократичних ініціатив як серед кола правозахисників, так і серед кола журналістів.

Наталія Каплан:  Як ви вважаєте, чи будуть введені якісь додаткові санкції проти Білорусі після цих допитів? І чи можна щось зробити для цього?

Віра Ястребова: Це залежить від тих, хто буде приймати це рішення. Ми сподіваємося на те, що весь цивілізований світ відреагує належним чином на такі зухвалі дії. Але мені як правозахисниці та людині з Донбасу важливо, щоб Роман Протасевич був звільнений, щоб він був у безпеці. Тому зараз саме на цьому фокус уваги. А історія про те, що так звані «слідчі» його допитали потрібна, аби демонізувати його персону. Адже він вже має велике коло підтримки, зокрема і в Білорусі. Тому його треба якимось чином дискредитувати.

Ігор Котелянець: Взагалі це схоже на те, що репресивна машина Білорусі використовує досвід бойовиків «ЛНР». Ми розуміємо, що це ті самі бойовики, які проводили допит українців, катували їх. Як ви вважаєте, чи є ризик того, що Романа можуть відправити в «ЛНР»?

Віра Ястребова: Зараз передумов для того, щоб його віддали в «ЛНР», немає. Ми розуміємо, що в Білорусі навіть не ратифікована Конвенція з прав людини. Тому їм закон не писаний і міжнародні норми права їх цікавлять в останню чергу. Тому, за нашої інформацією, підготовки до екстрадиції наразі немає.

Ігор Котелянець: Якими, на ваш погляд, мають бути зараз адекватні дії України в цій ситуації?

Віра Ястребова: Україна дуже жваво відреагувала і миттєво відрізала сполучення з Білорусією. Аби визволити з полону людину насамперед потрібно використовувати тиск, проведення публічних адвокаційних кампаній. На мій погляд, зараз потрібно консолідуватися. З одного боку, слід проводити непублічну частину роботи, яка полягає в інформуванні тими даними, які з’являються під час моніторингу. А з іншого боку, потрібні адвокаційні кампанії, публічні акції, щоб цю історію не забували. Інформаційний розголос ускладнить розправу над Романом Протасевичем.

Ми зараз радимось із колегами, яким чином саме ми можемо виступити, що ми можемо зробити для нього. Окрім цього, потрібно залучати міжнародні організації. Їх до цього залучення потрібно підштовхнути, дати підґрунтя. Недостатньо, аби Романа відвідали тільки моніторингові місії. Потрібно надати йому якісну правову допомогу. Якщо це можливо — допустити до нього тих правозахисників, які там не стануть заручниками. А там «стопів» немає: якщо вони захопили Романа над небом Білорусі, то хто буде церемонитися і давати працювати захисниками на демократичних засадах?

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS