Політтехнологи так захопилися темою «масового зубожіння», що не думають про теми розвитку, вважає співзасновник проекту «Greencubator» Роман Зінченко. З ним поспілкувалися про екологічний порядок денний для політичних партій та кандидатів у народні депутати на парламентських виборах 2019 року
Сьогодні в передвиборчих програмах лідерів виборчої гонки питання захисту довкілля зачіпаються або дуже поверхнево (пунктами, які мають медійну розкрутку), або взагалі ігноруються. Саме тому в нас відбувається продовження коаліційної роботи громадських організацій, які переймаються темою захисту довкілля, а отже — захисту людини.
Двадцять громадських організацій вчора анонсували підпис нової угоди про екологічний порядок денний на парламентських виборах. Йдеться про те, яким чином допомогти політичним партіям сформувати вектор екологічної програмної частини і, можливо, допомогти завоювати серця певної частини виборців, які включені в тематику захисту довкілля.
Зокрема це запитання, які стосуються моніторингової діяльності з точки зору державних природоохоронних інституцій, питання цілей сталого розвитку, питання зривів термінів імплементації природоохоронної частини Угоди про асоціацію з ЄС.
Наприклад, київський смог. Його видно неозброєним оком. Це питання доволі складної регуляторної роботи, яка передбачає, з одного боку, обмеження, а з іншого боку, стимулювання: ефективний громадський транспорт, «зелений» транспорт, електротранспорт. Також це певні заходи контролю великих промислових підприємств, які роблять викиди.
Ми – країна, яка дуже залежна від вугільної економіки. В нас зараз немає амбітних позицій щодо того, щоб рухатися за світовим сценарієм і виводити вугільну енергетику з експлуатації. Агропідприємства так само є величезними забруднювачами. В жодній програмі я поки що не побачив цієї тези.
Україна – бідна країна, тому що вона працює на дуже низьких рівнях ланцюжка доданої вартості. Німеччина була б бідною, якби експортувала руду, а не автомобілі. Глобальна зелена економіка – це ми говоримо про обсяги близько семи трильйонів доларів. Це величезний рушій нового бізнесу, за який варто поборотися. Але це високотехнологічні компанії, робочі місця для дуже серйозних інженерів, що потребує навчання і підготовки. Але є й інший бік. Це питання, яке ми теж ставимо в зверненні до партій: а як нам реформувати дозвільну систему і систему природоохоронних контролюючих органів, яка часто є деструктивною і має величезні можливості тиску на бізнес і корупційних ризиків? Захистити бізнес від корупційних практик важливо, бо це рушій оновлення країни. Питання полягає в тому, щоб цей бізнес ішов угору й ставав «зеленішим».
Якщо подивитися на соціологічні опитування, близько 45%-46% виборців мають зацікавленість і чутливість до тематики захисту довкілля, розуміють її вплив на своє життя. Але політтехнологи настільки захопилися темою масового зубожіння, що не думають про теми розвитку.
Щорічно ми втрачаємо тисячі людей саме через проблеми, пов’язані з надзвичайною неекологічністю великої кількості підприємств. Тут ми підходимо до ще однієї теми – статистика і її адекватність, зокрема медична статистика. І тут є велика проблема: ми платимо за величезний механізм збору інформації, який не дає нам адекватної інформації. Але ми маємо боротися за одну дуже важливу частину довкілля – за людину.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.
Тетяна Трощинська
Громадське радіо
