Це може зайняти роки, а то й десятиліття — Гнатовський про притягнення до відповідальності винних у справі MH17

17 липня 2019-го року виповнилося 5 років страшної катастрофи літака МН-17, що відбулася в українському небі, внаслідок чого загинуло 298 осіб, серед який 80 дітей.

17 липня 2014 року російський зенітно-ракетний комплекс «БУК» з 53-ї бригади ППО ЗС РФ, що базується в російському місті Курськ, збив пасажирський літак Малайзійських авіаліній, що виконував рейс MH-17 з Амстердама в Куала-Лумпур над окупованою Росією територією Донецької області неподалік Сніжного. У результаті цієї трагедії загинуло 298 осіб, серед яких 80 дітей.  Останні 5 років спільна слідча група, до якої входять представники Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів та України, веде розслідування.

За 5 років, що ведеться розслідування цієї трагедії, слідча група висунула офіційне звинувачення чотирьом особам:

• Ігор Гіркін — відставний офіцер Збройних сил, який у 2014 році був одним з ключових ватажків бойовиків на Донбасі й тісно співпрацював з відповідальними за пересування «Бука» на окупованій території;
•  генерал-майор Сергій Дубінський — просив доставити «Бук» для протидії української авіації та координував пересування ракетного комплексу 17 червня в день катастрофи MH-17 та повернення його в РФ. Крім того, саме Дубінський розпорядився забезпечити охорону «Бука» на точці запуску в районі Сніжного;
•  заступник Дубінського Олег Пулатов — колишній підполковник Збройних сил Росії, ймовірно, причетний до охорони установки «Бук» на місці запуску установки;
•  Леонід Харченко — командир «розвідувального батальйону» так званої розвідки «ДНР», причетний до охорони установки «Бук» в районі місця запуску та, можливо, координував транспортування «Бука» з Донецька до місця пуску і подальше повернення «Бука» в Росію.

Служба безпеки України встановила понад 150 причетних до участі у транспортуванні з Росії на Донбас зенітно-ракетного комплексу «Бук», яким було збито літак Boeing Малайзійських авіаліній рейсу MH17.

Як просувається розслідування, ми запросили прокоментувати юриста-міжнародника, віце-президента Української асоціації міжнародного права  Миколу Гнатовського.

На сьогодні відомо, що спроба створити міжнародний трибунал, який займався б цією справою шляхом ухвалення Резолюції Ради Безпеки ООН, не пройшла, і не пройшла вона через опозицію лише однієї країни – Російської Федерації, яка заветувала цю Резолюцію як постійний член РадБезу ООН. І держави, які зацікавлені в ефективному розслідуванні того, що відбувається, а це насамперед Україна, Нідерланди, Малайзія і низка інших держав, пішли шляхом традиційного співробітництва у кримінальних справах. Між Україною і Нідерландами два роки тому було укладено угоду про передачу цього розслідування з України в Нідерланди зі співробітництвом України, Нідерландів та Малайзії. Розслідування триває, ми всі знаємо, що попередні його підсумки оголошувалися, і розслідування перебуває на дуже серйозній стадії, коли майже все відомо.

Відомо також, що судовий розгляд справ у голландських судах почнеться навесні  наступного року, і світ продовжує вимагати від РФ повного співробітництва зі слідством та припинення спроб ввести людей в оману.

Як можна змусити Росію визнати свою провину?

Тут є дві лінії, і ситуація дещо схожа на відомі справу Локерсбі, коли терористи з Лівії були причетні до вибуху літака.

Перша лінія – кримінально-правова. Тобто йдеться про розслідування в рамках кримінальної справи, а збиття цивільного літака – це, безумовно, кримінальна відповідальність. Відповідно, йде розслідування саме кримінальної справи, в рамках якої пред’являються конкретні обвинувачення фізичним особам, індивідам, які стоять за виконанням цього злочину.

Друга лінія – міжнародно-правової відповідальності. Тут йдеться про те, що існує достатньо інформації, яка дозволяє розглядати збиття цього літака як діяльність саме Російської Федерації. Тут заходи, які вживаються, зводяться до санкцій, контрзаходів, йдеться про запровадження різного роду обмежувальних заходів щодо Російської Федерації та окремих її фізичних та юридичних осіб з боку як окремих держав, так і коаліції держав та міжнародних організацій. Вся це робота достатньо повільна, вона не дає можливості говорити про негайні результати, але рано чи пізно результати таки будуть. Тому що трагедії такого рівня не забуваються і ніяких строків давності вони не матимуть.

Які прогнози завершення розслідування?

Кримінально-правовий напрямок займе певний час, він не буде надмірно довго тривати, адже я думаю, що суд доволі швидко зможе встановити все, що відбувалося, і осіб, які винні.

Що стосується безпосереднього фізичного притягнення цих осіб до відповідальності і міжнародного притягнення Росії до відповідальності, це може зайняти роки, якщо не десятиліття, але рано чи пізно це обов’язково станеться.