«Чарівна скриня, що здійснює мрії»: у Луцьку волонтери привітали мешканців геріатричного пансіонату

Ікона, хустина, смартфон, ананас, манго чи домашнє полуничне варення, а ще — миру в Україні. Це те, що мріяли отримати на новорічно-різдвяні свята підопічні Луцького геріатричного пансіонату. «Чарівна скриня, що здійснює мрії» — акцію з такою назвою організували мешканцям цього луцького закладу.

«Я написала, щоб мені подарували ікону Матінки Божої. Я вірю в Бога, ходжу до церкви», — розповідає підопічна Луцького геріатричного пансіонату Таїса Горось.

За словами волонтерки Анастасії Рудик, акція зі збору коштів для подарунків стартувала півтора місяці тому. Гроші збирали підопічним геріатричного пансіонату і дітям з онкогематологічними захворюваннями обласної дитячої лікарні.

Всього назбирали майже 40 тисяч гривень. Долучилися до збору лди з України, Штатів,  Франції, Польщі, Туреччини, Німеччини.

«Це був загальний список грошей, мрій. Я розміщувала їх у своїх соцмережах. І кожен міг здійснити якусь конкретну мрію. Тобто деякі подарунки запаковані  і, навіть, я не знаю, що там. Тобто те, що було написано в анкеті. Люди приносили листівки і приносили мені запакований подарунок. Я нумерувала і ось власне привезла», — розповіла волонтерка.

У Луцькому геріатричному пансіонаті — 151 підопічний. Проживають тут  важкохворі, люди з інвалідністю, пенсіонери, які не мають родичів. Директорка закладу Алла Гнатюк розповіла: у зимові свята майже щодня підопічних відвідують волонтери.

«Сьогодні — один із найбільших та наймасштабніших заходів. Ми його, навіть, називаємо казкою, де було втілено мрій, які записали наші мешканці. І сьогодні всі вони здійснюватимуться», — говорить Алла Гнатюк.

Пенсіонерка Людмила Бурцева каже — її бажання виконані. Жінка мріяла про електрочайник і передоплату на газету:

«Те, що я писала,  в мене вже все виконано і я все отримала. Я чоловіка похоронила, лишилася одна. Але, для рідних відчуваю себе обузую. Тому я вирішила сюди, сама добровільно».

6-ий рік перебуває у закладі Неля Дудкіна. Жінка каже — мріяла про смартфон.

«Я знаю, що його немає. Тому я не хотіла йти, аби не розчаровуватися. Але, прийшла, бо дітки тут», — пояснила пані Неля.

Петро Юровчик, Волинь, Громадське радіо