Час від часу руйнують буревії та майже щороку — люди: на Черкащині почали ремонт Будищанського вітряка

На Черкащині почали ремонт дерев’яного Будищанського вітряка, зведеного у ХІХ столітті. Він розташований при дорозі на найвищій точці місцевості між селами Моринці, Будище та Шевченкове. Млин  — єдиний вцілілий з тамтешніх на сьогодні та потребує ремонту обшивки та нових крил.

Микола Лисенко — праправнук Тараса Шевченка за його братом Йосипом — виріс та нині живе у Шевченковому. Пам’ятає старі тутешні вітряні млини.

«Був у нас ще один млин, він називався Млин Мірошника. То його спалили. Кому він заважав?! Приблизно 88-89 рік. Було багато за селом вітряків. До наших днів, будемо говорити до радянських, залишилися оцей Мірошника Млин і Будищанський».

Будищанський вітряк час від часу руйнують буревії та майже щороку — люди.

«Десь рік тому і поламали ті всі крила. Кому вони заважали, я не знаю. Матеріалу як такого нема — дошки необроблені. Я не дивуюся, якщо вже в’їзні знаки покрали, вкрали скульптуру «Тарас малює», як зі сторони Вільшани їхати. Вартість його сьогодні 20 тисяч доларів. Я з наших людей уже не дивуюся»,  — говорить Микола Лисенко.

Крила вітряка за останні 20 років замінювали майже 10 разів, розповідає Людмила Шевченко, генеральна директорка Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

«Розраховуємо на благодійну допомогу, як і в усі попередні роки. Свого часу, наприклад, нам зі Львівщини допомагали будівельним матеріалом. І крайнім часом Звенигородське, Лисянське лісництво. Ми розраховуємо  на благодійну допомогу. Коштів там потрібно багатенько: і матеріали, і роботи. Адже це висотні роботи, закріпляти потрібно вітрила. Об’єм роботи великий».

Людмила Шевченко каже, що вітряк молов зерно до 20-х років минулого століття. Частина основних його робочих елементів і досі збережена.

«Основа є, але багато що втрачено. Якщо він почне працювати (а така думка у нас є), то це буде додаткова атракція для наших відвідувачів. Дуже наперед забігати не будемо».

Читайте також: На Черкащині у районі Буцького каньйону міліє річка Гірський Тікич

З втратою Будищанського вітряка, останнього з трьох десятків млинів поміж рідними селами Тараса Шевченка, можемо втратити частинку власної культури та історії.

«У родині Шевченка були мірошники. Серед цих вітряків був і родинний вітряк Шевченків. Цей вітряк складає історичну цінність: свідок сивої-сивої давнини та такого древнього ремесла, як мірошництво — виготовлення борошна із зерна», — говорить Микола Лисенко.

Вітряк може стати цікавим і для сучасних науковців-механіків, сподівається Микола Лисенко.

«Я в Будищанському усередині був, то там механіка, усі шестерні, усе зроблено з дерева. Як механік, можу сказати, що це складна техніка. Але ж це все робили руками. Оці всі шестерні, вони дуже великі. Напевно два метри у діаметрі».

Цей дерев’яний млин за своєю конструкцією голландського типу. Є шатровим вітряком кінця ХІХ – початку XX ст. Має завужене доверху шатро та чотири крила. Відновити його зовнішні частини у заповіднику планують вже до літа.

Мирослава Станкевич, Черкащина, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS