Чому не всі, чиє житло постраждало від бойових дій, зможуть отримати компенсацію?

10 липня 2019-го року за ініціативи Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Кабінетом Міністрів було прийнято нову постанову №623, яка внесла зміни до вже чинної постанови від 18 грудня 2013 р. № 947 — «Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання»

Чим важлива ця постанова для людей, в яких в результаті конфлікту на Донбасі було зруйноване або пошкоджене житло, та які підводні камені вона містить, ми поговорили з адвокаційною координаторкою БФ «Право на захист» Дариною Толкач.

Що передбачає постанова №326?

Чим революційна ця постанова? Від початку конфлікту на Донбасі однією з величезних проблем є зруйноване чи пошкоджене житло. І до 10 липня не існувало зовсім компенсаційного механізму, який би дозволив людям, які втратили своє майно в ході конфлікту, якимось чином відшкодувати ті збитки, яких вони зазнали. Всі можливості забезпечення чи отримання компенсацій забезпечувалися судовим характером, тобто у рамках того законодавства, яке існувало до прийняття цієї постанови, люди могли звертатися до судів і вимагати від держави Україна компенсації. На жаль, ця практика не була досить успішною у зв’язку з тим, що існували певні процедурні проблеми, які не дозволяли людям фактично отримувати кошти, які присуджували суди. Досить тривалий час у перемовинах з державними органами, з Кабінетом Міністрів ми говорили про те, що необхідно затвердити окремий компенсаційний механізм, як закріплено міжнародними стандартами. Держава має зробити крок і розробити окремий механізм, який би забезпечив права людей на отримання компенсації за зруйноване житло. А на сьогодні налічується до 50 тисяч зруйнованих будинків і житлових приміщень, до 20-ти тисяч таких будинків знаходяться на нині підконтрольній частині Донецької та Луганської області. Постанова, яка була прийнята Кабінетом Міністрів 10 липня, фактично закладає основи для визнання на загально-державному рівні існування цієї проблеми. І прийняттям цієї постанови було зроблено перший крок, щоб, визнаючи цю проблему, було розроблено якийсь механізм компенсації для людей, які постраждали.

Які недоліки містить постанова?

Але колегами з нашого фонду було проведено аналіз даного документу, і ми знайшли в ньому величезну кількість недоліків практичного характеру, які будуть стосуватися його застосування. Однією з основних проблем ми бачимо те, що замість того, щоб укладати окремий нормативно-правовий акт, Кабінет Міністрів вносить зміни до вже існуючої постанови, тобто під нову проблематику підганяються ті регуляторні механізми, які вже існували. Вже існуючий документ регулював надзвичайні ситуації і регулювання держави у цих ситуаціях. Ми вносимо зміни до чинного нормативно-правового документу, додаючи туди окрему категорію осіб, які мають право на отримання компенсації і умови, за якими можна цю компенсацію отримати, але одночасно з цим не створюється окремий механізм, який би відповідав реальності ситуації, яка склалася. І що в нас виникає? В нас виникає юридична невизначеність. В нас війна чи надзвичайна ситуація військового характеру? Тобто підганяючи під вже існуючий нормативно-правовий акт, ми знову не називаємо речі своїми іменами, а отже виникає така юридична невизначеність.

Внутрішньо переміщені особи не мають права на компенсацію

Пункт 7 цієї постанови передбачає порядок обчислення розміру грошової компенсації, на які можуть претендувати особи. Окремо хочу зазначити, що ця постанова визначає коло осіб, які можуть звернутися за компенсацією, і внутрішньо переміщені особи до цього кола не потрапляють. Бо у вже існуючій постанові чітко написано, що до постраждалих відносяться ті особи, які залишилися проживати на попередньому місці проживання. Тобто ті особи, житло яких було зруйноване і які виїхали за межі населеного пункту, де знаходиться це зруйноване житло, не можуть входити до кола осіб, для яких передбачене право на компенсацію постановою №623.

Компенсацію не зможуть отримати мешканці будинків, площа яких складає понад 26 м²

Щодо порядку, яким розраховується вартість грошової компенсації. Постанова посилається на показники опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах, в яких знаходиться ця будівля. Щороку ця опосередкована вартість визначається Міністерством регіонального розвитку. Максимальна сума, яка може бути виплачена відповідно до постанови, це 300 тисяч гривень. А якщо обрахувати компенсацію, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла аза нормами 2019-го року, то для Донецької області це було 12,5 тисяч гривень за квадратний метр, для Луганської – 11,5 тисяч. Тобто буде компенсуватися вартість житла не більше 24-26 метрів квадратних. Тобто, скоріш за все, це косметичний захід для того, щоб допомогти тим людям, які проживають в напівзруйнованих будинках, щоб їх відновити.

Отримання цієї грошової допомоги у відповідності до постанови позбавляє особу можливості користатися будь-якими іншими механізмами компенсацій. Тобто якщо людина згодом захоче скористатися судовим механізмом компенсацій, то вона вже не матиме права для проходження такої процедури.

Хто має відповідати за руйнацію житла?

Лише Європейський суд може визначити у процентному співвідношенні, яка держава має нести більшу відповідальність, яка — меншу, і грошовий вияв цієї відповідальності. Є питання ефективного контролю. Якщо абсолютно і повністю ситуацію на певній території контролює держава-окупант, то, скоріш за все, Європейський суд винесе рішення, яке полягає у стовідсотковій відповідальності країни-окупанта за порушення прав людини на окупованій території. Щодо зруйнованого майна, то необхідно у кожний конкретний часовий проміжок доводити в Європейському суді доводити, яка з держав здійснювала ефективний контроль на території, де відбулася руйнація майна.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.