Чому за гречкосійство в Україні майже неможливо притягнути до відповідальності

В середині вересня в університетських чатах Львова з’явились повідомлення, в яких студентам пропонують отримати безкоштовні квитки на футбольний матч. У цих повідомленнях вказано, що акція проходить з ініціативи кандидата до Львівської міської ради. Щоб отримати квитки, бажано бути повнолітнім.

Чи можна вважати таку ситуацію підкупом виборців? Спершу з’ясуємо, що таке підкуп та як відрізнити прямий і непрямий підкуп виборців.

• Прямий підкуп виборців — це пропозиція, обіцянка чи надання виборцю неправомірної вигоди за те, що він вчинить будь-які дії пов’язані з голосуванням. Тобто за те, що він проголосує за певного кандидата або політичну силу, відмовиться від голосування, передасть свій бюлетень іншій особі, голосуватиме на дільниці більше одного разу.
• Непрямий підкуп виборців — це надання виборцям неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборчою агітацією.
• Неправомірна вигода – це їжа, напої, тютюнові вироби, гроші, послуги, пільги, товари та інші матеріальні блага. Вартість цих благ також мусить коштувати не більше 63 гривень.

Юристка Владислава Слободенюк пояснює, що непрямий підкуп опосередковано викликає бажання у виборця проголосувати за певну особу: «Непрямий підкуп виборців відрізняється тим, що начебто небезпосередньо надає неправомірну вигоду, створює певне поле, згідно з яким в особи з’являється бажання проголосувати. Або відбувається певний тиск на цю особу для того, щоб використати її голос».

У непрямому підкупі дуже важко довести «неправомірність вигоди». Якби підкуп був прямим, у повідомленні про футбольні квитки було вказано: «Ми даруємо вам квитки на футбол, а ви повинні проголосувати за певного кандидата на місцевих виборах».

За непрямого підкупу виборець, який візьме квитки на футбол, розуміє, що кандидат робить це не тільки задля благодійності. Однак уголос цього ніхто не каже. Юристка вважає, що виборець сам може усвідомити, що кандидат висловлює певний політичний інтерес. І це може підштовхнути його віддати свій голос за кандидата, який роздає квитки.

Щоб підтвердити факт непрямого підкупу, потрібно довести, що повідомлення були поширені після публікації роз’яснення ЦВК щодо підкупу виборців і після того, як кандидата зареєстрували. Про це нам розповів регіональний аналітик руху «Чесно» Олексій Роговик.

Остання ж умова дає простір для правових маневрів. Потенційному, але незареєстрованому, кандидатові законодавство забороняє менше, ніж зареєстрованому.

«Є дірки в законодавстві, які їм багато дозволяють. Дуже багато ми бачили під час карантину: гречкосіяли, роздавали різну і медичну допомогу, і гуманітарну, і харчі роздавали», – зазначив Роговик.

ЦВК опублікувало своє роз’яснення щодо підкупу виборців 14 вересня. До цього у Львівській області вже проводили агітацію з ознаками непрямого підкупу виборців.

Наприклад, 6 вересня Петро та Марина Порошенки подарували півмільйона гривень на ремонт львівського храму Святих Ольги та Єлизавети. Про цю подію у своїй сторінці на Facebook написав Олег Синютка, кандидат у мери Львова від «Європейської солідарності».

Жертвує гроші на церкву також кандидат на пост голови Золочівської міської територіальної громади Ігор Бартків. Він віддав Церкві Успіння Пресвятої Богородиці в селі Струтин 10 тисяч гривень та комп’ютер.

Підприємець також роздав пенсіонерам у Струтині талони на безкоштовні медикаменти. З ним потрібно звернутись до приймальні Бартківа у Золочеві. Там записують паспортні дані та вручають золоту картку місцевої аптеки. Аж тоді покупець може отримати ліки на суму 200 гривень.

Бартків також подарував смартфон сироті, підсипав щебенем аварійні ділянки на дорогах в селах Залісся, Колтів та Верхобуж, а також допоміг у будівництві паркану біля церкви в селі Білий Камінь.

Популярні і «святкові» подарунки від політичних сил. До Дня прапору мешканка Львівщини отримала безкоштовну квартиру. Ключі від квартири, а також подарунковий сертифікат для її дитини, вручили народний депутат Ростислав Тістик та голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький. Козицький також є очільником обласного осередку партії «Слуга народу».

А до Дня знань у львівських школах представники «Батьківщини», «Європейської Солідарності», Української галицької партії та «Варти» роздавали брендовані пакунки, шкільну форму та техніку.

Втім, навіть якщо кандидат або політична сила були зареєстровані до вчинення підкупу, якщо до цього вийшло роз’яснення ЦВК щодо підкупу виборців, навіть якщо вартість агітаційних матеріалів перевищує 63 гривні, довести, що кандидат підкуповує виборців і цим порушує закон, досі важко.

Звинувачення кандидатів у порушенні виборчого процесу через можливий підкуп виборців часто зупиняються на рівні звинувачень. За словами Олександра Роговика, кандидати рідко несуть відповідальність за порушення.

Юристка Слободенюк також наголошує, що складно довести «неправомірність» вигоди, яку надає кандидат. Такі дії запросто можна виправдати, наприклад, благодійністю.

«Як на мене, основна проблема — це просто небажання органів досудового розслідування все-таки проводити повноцінні слідчі дії, встановлювати докази (їх наявність чи відсутність) для того, щоб розуміти чи можна інкримінувати особі ст. 160 Кримінального Кодексу», — каже юристка.

Складність доведення неправомірності дій кандидата може слугувати приводом для політичних маніпуляцій. Згадаймо, як у 2019 році тодішнього кандидата в президенти Володимира Зеленського звинуватили у підкупі виборців. Причиною позову стало те, що кандидат роздавав квитки на дебати на «Олімпійському». Суд визнав, що це не було підкупом, адже не звучав заклик голосувати за кандидата.

Щоб викорінити таке явище як підкуп виборців, у законодавстві мають бути сформульовані більш точні визначення що саме є підкупом, каже юристка Слободенюк. Діри у законодавстві, недоброчесна робота органів досудового розслідування, а також небажання кандидатів проводити законну агітацію — це проблеми, які залишаються з українцями на цих місцевих виборах.

Валерія Павленко для Громадського радіо