Чужа війна. Як українці опинились по обидва боки радянсько-фінського фронту? 

Зимова війна 

СРСР вимагав фінів пересунути кордони від Ленінграду і демілітаризації в обмін на території у Східній Карелії. Три раунди перемовин у жовтні-листопаді 1939 року закінчились нічим. 26 листопада неподалік села Майніло на кордоні з Фінляндією нібито стався артилерійський обстріл радянських солдатів. 30 листопада 1939 року радянські війська перейшли кордони Фінляндії. Протягом всієї війни угрупування СРСР нараховувало до 760 тисяч людей. У Фінляндії було в 5 разів менше артилерії, у 88 разів менше танків (26 на всю армію) і у 9 разів менше літаків. 

Українці у Фінляндії?

Так. У війні брали участь підрозділи Київського, Харківського та Одеського військових округів Червоної армії. Дослідники поки не можуть точно сказати, скільки саме українців воювало на боці СРСР, але, наприклад, кількість загиблих у різних джерелах коливається від 10 до 40 тисяч. У книзі пам’яті «Полягли у снігах Суомі» вказані прізвища дев’яти тисяч загиблих у цій війні українців. Про добровольців у складі фінської армії знаємо ще менше. Деякі джерела називають цифру у 850 людей. Хоча інші взагалі заперечують участь українців-емігрантів у цій війні. 

Значна частина радянського угрупування, яке перекинули на північ – дивізії призначені для бою у Центральній Європі, тобто частково українські частини. Найвідомішою у цьому сенсі є 44-та стрілецька Київська дивізія імені Щорса з Житомира. Солдати потрапили у так звану «долину смерті». У перший день радянсько-фінської війни, 30 листопада 1939-го, 163 стрілецька дивізія перейшла фінський кордон і попрямувала у бік містечка Суомуссалмі. За тиждень дивізію оточили фінські загони. Щоб прорвати оточення радянське керівництво кинуло на допомогу 44 стрілецьку дивізію, сформовану здебільшого з українців. 

15 тисяч людей, 40 танків і сотні вантажівок під непомітним поглядом фінських груп розтягнулись на 20 кілометрів. Температура у регіоні досягала -40 градусів, дорогу шириною у 4 метри замело. Фіни перекрили дорогу біля радянського кордону і розділили дивізію на шість частин. Наступні дні вони зачищали кожен з котлів. 

Як вважають фінські історики, дев’ять тисяч солдатів цієї дивізії загинули. 6 січня 1940-го колона перестала рухатись. Командир Олексій Виноградов покинув свої частини і втік. За кілька днів військовий трибунал засудить його до розстрілу перед строєм дивізії. 

«Найгірше – це був холод»

Тисячі українців служили і в інших радянських підрозділах. Наприклад, Катерина Толстая розповіла в інтерв’ю BBC Україна про свій досвід медсестри у 304-й окремій медико-санітарній роті 13-ї легкотанкової бригади. 

«На фінську війну мене забрали вночі, посадили в автобус і не казали, куди везуть. Тривожний чемоданчик був готовий. Найстрашніше – перші поранені. З поля бою привозили поранених і обморожених, обгорілих та контужених, на одній шкурі нога висіла. Цього спочатку найбільше боялась. Працювала не тільки в операційній, а й витягували поранених з поля бою. Жили в наметах на мішках, набитих соломою. Оперували там же – на соснових гілках, накритих тапчанами. Мені багато доводилося підбирати поранених з-під снігу, часто замерзлих», – розповіла жінка. 

Зараз на місці бою монумент усіх, хто загинув у Зимовій війні. У полі є тисяч каменів, що символізують радянських солдатів,життя яких закінчилось на фінській землі. Поруч також є український і російський монумент, встановлені у 1990-х.