«Журналістська освіта піддається нищівній критиці з боку випускників»: дослідження «Детектора медіа»

Перше дослідження якості журналістської освіти було проведене громадською організацією «Детектор медіа» 2016 року. Результати другого дослідження обговорюємо з Оленою Демченко, координаторкою медіа проектів організації.

— У нашому дослідженні ми мали на увазі журналістську освіту, яка надається закладами вищої освіти, що мають ліцензію від Міністерства освіти та науки України. Саме тому ми проводили дослідження кафедр журналістики, також опитували випускників, які навчалися на цих кафедрах, медіа індустрію (наскільки її представники задоволені університетською освітою), а також опитували студентів, які навчаються на кафедрах журналістики (3-4 курси).

Цього року ми вперше опитували студентів — 2016 року в першому дослідженні ми їх не опитували, тому що дослідження було пілотне та коротке. Студенти, які взяли участь в анонімному онлайн-опитуванні, говорили про позитивні та негативні моменти. Те, що ми прослідкували, порівнявши їхні відповіді з результатами відповідей випускників, — проблеми залишаються ті ж самі. Це брак або відсутність технічної бази, невідповідність назви курсу його змісту, проблема з викладацьким складом, проблема візії кафедри, факультету, інституту журналістики щодо того, як взагалі має відбуватися навчальний процес.

Якщо підсумувати відповіді студентів, їм хочеться більш кваліфікованих викладачів, більше практики, більше технічного забезпечення, студентської мобільності, співпраці не лише з українськими, а й з іноземними студентами, щоб були обміни, а до навчального процесу на наших українських кафедрах долучалося більше міжнародного досвіду.

А з викладачами в нас невелика проблема. Навіть не проблема, а конфлікт і непорозуміння. 2016 року одним із методів нашого дослідження було надсилання інформаційних запитів кафедрам журналістики — значний перелік запитань, офіційний запит. Кафедри журналістики, викладачі відповідали на наші інформаційні запити — як минулого року, так і цього. В 2016 році з 39 закладів вищої освіти відповіли 19, а в цьому році з 46 — 13.

Якщо в 2016 році ми робили рейтинг закладів вищої освіти, які готують журналістів, то в цьому році ми від цього відмовилися, тому що не було з кого робити цей рейтинг

Але я можу сказати про загальні тенденції. Коли викладачі відповідають, звісно, хочуть написати побільше хорошого. Вони пишуть, що й техніка в них є, й практика в них є. Окрім того, що вони описують якісь процеси, які не можна звірити, ми ще просимо надати їхні навчальні плани. Дослідницька група досліджувала та аналізувала їх. З’явилися нові курси — сучасні, які відповідають викликам медіа індустрії. Але, знову ж таки, яке їхнє наповнення? А щодо наповнення відповідали випускники та студенти — воно не завжди є якісним.

Майже всі випускники кафедр журналістики одноголосно відповіли, що вони би скоротили навчальну програму й навіть підтримали би позицію Міністерства освіти та науки України (якби воно до цього дійшло),  що потрібно закрити більшість кафедр журналістики в Україні. На їхню думку, якщо ми говоримо про бакалаврат, потрібно кардинально змінити навчальний план. Більшість випускників говорять про те, що бакалаврат із журналістики непотрібний, що має бути інша освіта, нежурналістська. Умовно, студент чи студентка здобули знання з правознавства, соціології, філології, потім прийшли на магістратуру, їх за два чи півтора року навчали б головного, того, що відповідає потребам і запитам медіа індустрії. Або пропонується інший варіант: людина провчилася на бакалавраті, здобула нежурналістську освіту й закінчила курси з неформальної журналістської освіти, які надають, наприклад, громадські організації.  Але в тому вигляді, в якому вона є зараз, журналістська освіта піддається нищівній критиці з боку випускників.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.