Хто і кого рятував на змаганнях у центрі Києва? (ФОТО)

Хто і кого рятував на змаганнях у центрі Києва? (ФОТО)

Крики «Дніпро, вперед», гучна музика та чоловіки і жінки у формі. Другий день поспіль на Хрещатику проходять Міжнародні змагання «Найсильніший пожежний-рятувальник».

31 команда з кожної області України, команда з Німеччини та дві — з Білорусі. Рятувальники та рятувальниці змагаються у центрі Києва.

Охочі можуть спитати у рятувальників усе про пожежні автівки

Дистанція, яку долають учасники, — це чотириповерхова вежа, піднімання важких пожежних рукавів, евакуація умовного постраждалого — манекена, що важить 80 кілограмів. Наступного року манекенам обіцяють дати імена.

Найважчою частиною естафети вважають імітацію рятування умовного потерпілого

Командир відділення з Маріуполя Руслан Михайлов каже — змагання не легші від реальних виїздів на виклики.

«Підіймаємося сходами нагору, тягнемо 20-кілограмову скатку (скручений пожежний рукав — ред.), потім спускаємося, біжимо на кайзер (силовий тренажер — ред.), б’ємо кувалдою вантаж вагою 73 кілограми, біжимо змійкою, беремо рукавну лінію, потрапляємо в ціль, беремо постраждалого і несемо його до фінішу», — розповідає Руслан Михайлов.

Спершу учасники підіймаються на металеву конструкцію та підіймають скатки пожежних рукавів

У складі команди з Дніпра на швидкість долає дистанцію і співробітниця економічного відділу Держслужби з надзвичайних ситуацій Ангеліна Перневек. Дівчина працює у ДСНС два роки, але бачить роботу рятувальників усе життя, адже її батько, нині начальник відділку, теж починав із виїздів за викликами 101.

Участь беруть рятувальники найрізноматнішого віку

«У мене тато був рятувальником, зараз уже начальник, і я з дитинства дивлюся на усе це, мені це завжди подобалося, — розказує Ангеліна Перневек. — Кожного дня бачу, як хлопці тренуються, і завжди було цікаво, чи зможу я, дівчина, теж. Цьогоріч наші умови ще й зрівнялися: тепер дівчата і хлопці тягнуть однакову вагу. Це вдвічі ускладнює ситуацію, тому я рада, що в мене виходить».

Після забігів рятувальники позують на знімках

Змагання рятувальників вітчизняна Держслужба проводить з 1974 року. Цьогоріч участь бере і команда з Німеччини. Лукас Дженсен з міста Бонн важко віддихується після забігу і підтримує кожну наступну команду оплесками.

«Уся подорож дуже класна. І змагання теж. Я вперше беру участь в змаганнях, і я точно їх запам’ятаю, — посміхається Дженсен. — Це дуже близько до реальної роботи, тому що тут так само потрібно бігти сходами, підіймати молот, тягти пожежні рукави. Тому це дійсно дуже-дуже близько до реальності рятувальника».

Команда з Німеччини

Німецький рятувальник каже — назавжди запам’ятає порятунок літніх людей у своєму рідному місті.

«Під час служби в Німеччині я добре пам’ятаю пожежу в будинку для літніх людей. Тоді нам потрібно було врятувати сімнадцятьох з них. І, мені здається, що я пам’ятатиму це усе житя», — розказує Лукас Дженсен.

У багатьох команд на шоломах чи ззаду на формі вказано міста, з яких вони приїхали

Індивідуальний забіг, тандем і командна естафета. Дві білоруські команди, з Мінську та Гомеля, беруть участь в усіх етапах змагань. Перемагаючи, підіймають вітчизняний стяг. Після вручення нагород зі своїми хлопцями фотографується заступник начальника Гомельського обласного управління МНС із оперативно-критичної роботи Сергій Новік. У розмові згадує історію, яка трапилася 18 років тому. Тоді горів приватний будинок у селі Осовці.

Більшість відмовляється спілкуватися, вони розминаються та готуються до наступних забігів

«Приїхали ми гасити будинок, який горів повністю, — розповідає Сергій Новік. — Я був на горищі приватного будинку, всередині ще палала пожежа. Вийшло так, що десь підгоріли перекриття і втратили свою тримальну здатність. Я зі стволом (пожежний ствол, брандспойт — наконечник пожежного рукава — ред.) просувався вперед і провалився всередину, в кімнату, що палає».

Сергій згадує, що коли рухався, помітив вікно справа.

Вболівальники приїхали підтримувати хлопців та дівчат з усієї України

«Я чітко розумів, що справа від мене було вікно, віконний отвір. І я розумію, що летів 1-2 секунди разом із перекриттям, але в момент падіння мені здавалося, що я летів вічність, — розповідає рятувальник. — Коли летів, чітко усвідомлював, куди мені треба смикатися. Я прикрив обличчя руками, враховуючи, що втрапляю в жорстку високу температуру і при приземленні різко смикнувся вправо. Підскочив ближче до віконного отвору, в мене вчепилися чотири руки моїх двох товаришів».

Рятувальник із Гомеля розповідає, що товариші так само одразу ж кинулися у полум’я. В момент приземлення він зробив лише два кроки до вікна, і хлопці висмикнули його з кімнати, охопленої вогнем.

Після забігів хлопці обіймаються та тиснуть руки

«Я лише димів увесь, — каже рятувальник. — Брови, вії, волосся трохи підгоріли, але це все дрібниці. Тому що зрештою я залишився живий».

Працівники аварійно-рятувальних служб, пожежники та ліквідатори наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в Україні відзначають День рятівника щороку 17 вересня.

Змагання серед людей, які ризикують своїм життям задля порятунку інших, проводять до Дня рятівника
За підтримки:

Останнi новини