Хто і кого рятував на змаганнях у центрі Києва? (ФОТО)

Крики «Дніпро, вперед», гучна музика та чоловіки і жінки у формі. Другий день поспіль на Хрещатику проходять Міжнародні змагання «Найсильніший пожежний-рятувальник».

31 команда з кожної області України, команда з Німеччини та дві — з Білорусі. Рятувальники та рятувальниці змагаються у центрі Києва.

Дистанція, яку долають учасники, — це чотириповерхова вежа, піднімання важких пожежних рукавів, евакуація умовного постраждалого — манекена, що важить 80 кілограмів. Наступного року манекенам обіцяють дати імена.

Командир відділення з Маріуполя Руслан Михайлов каже — змагання не легші від реальних виїздів на виклики.

«Підіймаємося сходами нагору, тягнемо 20-кілограмову скатку (скручений пожежний рукав — ред.), потім спускаємося, біжимо на кайзер (силовий тренажер — ред.), б’ємо кувалдою вантаж вагою 73 кілограми, біжимо змійкою, беремо рукавну лінію, потрапляємо в ціль, беремо постраждалого і несемо його до фінішу», — розповідає Руслан Михайлов.

У складі команди з Дніпра на швидкість долає дистанцію і співробітниця економічного відділу Держслужби з надзвичайних ситуацій Ангеліна Перневек. Дівчина працює у ДСНС два роки, але бачить роботу рятувальників усе життя, адже її батько, нині начальник відділку, теж починав із виїздів за викликами 101.

«У мене тато був рятувальником, зараз уже начальник, і я з дитинства дивлюся на усе це, мені це завжди подобалося, — розказує Ангеліна Перневек. — Кожного дня бачу, як хлопці тренуються, і завжди було цікаво, чи зможу я, дівчина, теж. Цьогоріч наші умови ще й зрівнялися: тепер дівчата і хлопці тягнуть однакову вагу. Це вдвічі ускладнює ситуацію, тому я рада, що в мене виходить».

Змагання рятувальників вітчизняна Держслужба проводить з 1974 року. Цьогоріч участь бере і команда з Німеччини. Лукас Дженсен з міста Бонн важко віддихується після забігу і підтримує кожну наступну команду оплесками.

«Уся подорож дуже класна. І змагання теж. Я вперше беру участь в змаганнях, і я точно їх запам’ятаю, — посміхається Дженсен. — Це дуже близько до реальної роботи, тому що тут так само потрібно бігти сходами, підіймати молот, тягти пожежні рукави. Тому це дійсно дуже-дуже близько до реальності рятувальника».

Німецький рятувальник каже — назавжди запам’ятає порятунок літніх людей у своєму рідному місті.

«Під час служби в Німеччині я добре пам’ятаю пожежу в будинку для літніх людей. Тоді нам потрібно було врятувати сімнадцятьох з них. І, мені здається, що я пам’ятатиму це усе житя», — розказує Лукас Дженсен.

Індивідуальний забіг, тандем і командна естафета. Дві білоруські команди, з Мінську та Гомеля, беруть участь в усіх етапах змагань. Перемагаючи, підіймають вітчизняний стяг. Після вручення нагород зі своїми хлопцями фотографується заступник начальника Гомельського обласного управління МНС із оперативно-критичної роботи Сергій Новік. У розмові згадує історію, яка трапилася 18 років тому. Тоді горів приватний будинок у селі Осовці.

«Приїхали ми гасити будинок, який горів повністю, — розповідає Сергій Новік. — Я був на горищі приватного будинку, всередині ще палала пожежа. Вийшло так, що десь підгоріли перекриття і втратили свою тримальну здатність. Я зі стволом (пожежний ствол, брандспойт — наконечник пожежного рукава — ред.) просувався вперед і провалився всередину, в кімнату, що палає».

Сергій згадує, що коли рухався, помітив вікно справа.

«Я чітко розумів, що справа від мене було вікно, віконний отвір. І я розумію, що летів 1-2 секунди разом із перекриттям, але в момент падіння мені здавалося, що я летів вічність, — розповідає рятувальник. — Коли летів, чітко усвідомлював, куди мені треба смикатися. Я прикрив обличчя руками, враховуючи, що втрапляю в жорстку високу температуру і при приземленні різко смикнувся вправо. Підскочив ближче до віконного отвору, в мене вчепилися чотири руки моїх двох товаришів».

Рятувальник із Гомеля розповідає, що товариші так само одразу ж кинулися у полум’я. В момент приземлення він зробив лише два кроки до вікна, і хлопці висмикнули його з кімнати, охопленої вогнем.

«Я лише димів увесь, — каже рятувальник. — Брови, вії, волосся трохи підгоріли, але це все дрібниці. Тому що зрештою я залишився живий».

Працівники аварійно-рятувальних служб, пожежники та ліквідатори наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в Україні відзначають День рятівника щороку 17 вересня.