DESTIN: найбільший європейський проект перебудови журналістської освіти вже в Україні

В Україну зайшов однин з найкрупніших проектів перебудови журналістської освіти DESTIN

Про те, що пропонує цей проект і які дає можливості українським журналістам, ми поговорили з професором, директором Київського інституту журналістики Володимиром Різуном та професором британського університету Bath Spa University Полом Гайлендом.

Андрій Куликов: Британія у багатьох випадках йде вперед у журналістській освіті, адже в Британії з’явилися дворічні бакалаврати з журналістики або дубльовані бакалаврати, коли людина може отримувати ще одну освіту паралельно із журналістською. Але наскільки ви впевнені, що британський досвід може бути успішно втілений в Україні?

Пол Гайленд: Британські моделі можуть бути адаптовані, як і інші європейські моделі, до потреб України. Я дещо здивований, що 18-річні українки та українці не вбачають в журналістиці ту блискучу професію, якою б варто було оволодіти. А от у Британії журналістські курси мають великий престиж і великий попит, тому що є авторитетність цієї професії. Є велика соціальна відповідальність журналістів у демократичному суспільстві, нам потрібна професійна журналістика.

Андрій Куликов: В Україні давно існує захоплення телебаченням, останнім часом ще додається захоплення інтернетом, а в Британії і досі залишається популярним радіо. Чим ви це пояснюєте?

Пол Гайленд: Очевидно, це за рахунок того, що рівень журналістики високий, адже люди на британському радіо мають медові голоси.

Андрій Куликов: Наскільки у бюджетах британських університетів важить те, що на журналістику йдуть студенти і студентки? Наскільки для вас це питання, в тому числі, і прибутку?

Пол Гайленд: В Британії студенти платять дуже високу плату за навчання і, незважаючи на те, що в Британії функціонує фунт, британський студент за рік виплачує приблизно 10 тисяч євро. Але студенти отримують також гранти або стипендії, які допомагають їм впоратися з цими виплатами.

Мене особливо захоплює те, що завдяки цьому проекту в Україні можна вибудувати деякі найкращі в європейському вимірі відділення і факультети журналістики. Тому що є університети, які можуть стати для цього базою, я, правда, не був в усіх цих університетах.

Андрій Куликов: В нас є 50 таких університетів. Наскільки це адекватне число?

Володимир Різун: Ніхто в нас в Україні не знає, скільки потрібно випускників за спеціальністю «журналістика», але в усякому разі, можна сказати, що випускники цих шкіл якось то і працевлаштовуються. Можу сказати, що в усіх обласних центрах в колишніх педінститутах, а нині – університетах – є спеціальність журналістика, і це добре, тому що регіональна журналістика таким чином забезпечується кадрами. Адже з Києва не хочуть їхати в регіони, навіть практику не хочуть проходити в обласних місцях.

Андрій Куликов: Пригадуючи те, як розвивається журналістика у Британії, зауважу, що там і BBC, і ITV, і інші крупні корпорації ставлять за мету, щоб забезпечення журналістів в регіонах було на тому ж рівні, що і в Лондоні. Наскільки це є чинником в забезпеченні цілого успіху британської журналістики?

Пол Гайленд: На мою думку, потрібна якісна журналістика і на загальнодержавному рівні, і на регіональному рівні. Спеціалізована журналістика, наприклад, спортивна або якась інша, теж потрібна якісна. І ключове – ви маєте довіряти журналістам, вони мають довести, що їм можна довіряти. І це те, чого хоче публіка.

Демократичному суспільству потрібно захищати і цінувати журналістів, і в Англії це робиться. І це неписана угода між журналістом і суспільством, тому що журналісти мають захищати суспільство, а суспільство має захищати журналістів. От чому в проекті DESTIN працюють не тільки с десятьма університетами, відібраними для участі, а й з тим, щоб збільшити у суспільстві усвідомлення важливості і ролі журналістики. Проект DESTIN буде через свій сайт, через Фейсбук запрошувати до співпраці і різноманітні засоби масової інформації, і інші організації, пов’язані із журналістикою – школи, університети – для того, щоб вести роз’яснювальну роботу про те, що в суспільстві може бути прийнятне, що – шкідливе, таке як мова ненависті або несправжні новини тощо.

 Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.