Дмитро Добродомов: Генпрокурор — Сакварелідзе, міністр закордонних справ — Доній, міністр оборони – Матківський
352

Дмитро Добродомов: Генпрокурор — Сакварелідзе, міністр закордонних справ — Доній, міністр оборони – Матківський

Чому кандидат у президенти зобов’язаний у передвиборчій кампанії представити своїх кандидатів на ключові посади, які йдуть за квотою президента? Які три кроки приведуть до перемоги у російсько-українській війні? Та чому варто на п’ять років заморозити співпрацю з МВФ?

В програмі «Свобода слова» кандидат на пост президента України Дмитро Добродомов.

Дмитро Добродомов

Андрій Куликов: Пан Дмитро приїхав до нас одразу з Житомира, а що в Житомирі? Як там пройшли зустрічі із можливими виборцями?

Дмитро Добродомов: Я їжджу областями не лише в рамках кампанії, я це роблю з першого дня роботи у Верховній Раді, і в Житомирі за весь цей час був, напевно, раз сьомий. Зустрічався я цього разу з працівниками двох підприємств, також був в пансіонаті, де живуть одинокі, престарілі люди. Люди надзвичайно накручені і зневірені.

Андрій Куликов: Чим і ким вони накручені?

Дмитро Добродомов: Владою, Верховною Радою, президентом….

Андрій Куликов: Якщо Верховною Радою, то і вами теж, бо ви ж представник Верховної Ради.

Дмитро Добродомов: В тому числі. Люди сприймають же роботу народних депутатів як колективну відповідальність, і певною мірою, вона такою і є. Хоча часто-густо, і це приємно, кажуть: «Ми вас знаємо, у вас така-то позиція». Таке теж лунає, але в основному ставлення при 8% довіри, згідно з соцопитуваннями, є відповідним, тому що люди не отримали тих очікувань і тих обіцянок, яких вони потребували. І, зрозуміло, що для них будь-яка людина, чи то народний депутат, чи то міністр, чи президент є відповідальним за це, і до певної мірі це і є так.

  • Біографічна довідка.

  • Дмитро Добродомов — народний депутат України, лідер партії громадський рух «Народний контроль», екс-гендиректор медіахолдингу ZIK.
  • Дмитру Добродомову нині 42 роки. Народився у Львові.
  • Навчався у Львівському технічному коледжі на електромеханіці. Має незакінчену вищу освіту з тієї ж спеціальності у Львівській політехніці. Пізніше закінчив факультет післядипломного навчання Львівського національного університету уже за спеціальністю «Журналістика». У 2017 році вступив до Львівського інституту Національної академії держуправління при Президентові України.
  • Розпочинав свою кар’єру зі львівської газети Експрес, де пропрацював близько десяти років. У 2008 році засновує «Агентство журналістських розслідувань» та стає редактором у власній газеті «Інформатор».
  • За два роки отримує посаду головного продюсера на новоствореному телеканалі ZIK. Паралельно з цим веде програму «Хто тут живе?».
  • У 2012 році стає генеральним директором медіахолдингу ZIK, готує програму журналістських розслідувань «Народний контроль». У 2014 році залишає канал та через рік засновує ГО із схожою назвою –  «Громадський рух «Народний контроль». Трохи згодом з’являється і партія з аналогічною назвою.
  • Суспільно-політична діяльність.

  • Вперше балотується до ВР по виборчому округу Львова у 2002 році. Невдало. Вдруге намагається втрапити до парламенту у 2012 році від політичної сили Віталія Кличка «УДАР».
  • Врешті депутатський мандат Дмитро Добродомов отримує у 2014 році. Тоді балотувався, як самовисуванець. Спочатку у парламенті представляв фракцію БПП, однак вийшов із неї у червні 2015 року.  Брав участь у виборах мера Львова у 2015 році.
  • Нині у парламенті входить до міжфракційного об’єднання «Народний контроль» та є секретарем Комітету з питань запобігання і протидії корупції.
  • Взаємодія з іншими політсилами.

  • У середині минулого року партія «Народний контроль» об’єдналася із «Громадянською позицією» Гриценка. Разом вони створили платформу «Народна довіра». Але пізніше Дмитро Добродомов заявив, що їхня платформа не склалася, втративши актуальність.
  • Стосовно фінансового стану: за 2017 рік Добродомов задекларував майже 3 млн гривень доходів. Дмитро Добродомов має квартиру у Львові площею майже 140 м кв. та орендує житло у Києві на майже 100 кв. м. Окрім того, кандидат у президенти зареєстрував права на сценарій до своєї телепрограми «Народний контроль» та акції компанії ПАТ «Львівметал» на суму майже півтори тисячі гривень.
  • Конфлікти.

  • У 2013 році увагу преси привернула бійка Добродомова з депутатом Львівської обласної ради від партії «Свобода» Йосифом Ситником.
  • Пізніше резонанс викликав і конфлікт з телеканалом ZIK. ZIK звинувачував колишнього гендиректора у крадіжці бренду, а саме назви передачі «Народний контроль», яка зрештою стала назвою партії Добродомова.
  • У 2017 році МВС заявляли, що Добродомов був одним із тих, хто допомагав Міхеілу Саакашвілі прорвати кордон після відмови у в’їзді в України. Сам лідер «Народного контролю» це заперечував.
  • Також у вересні 2017-ого році Національне агентство з питань запобігання корупції запідозрило нардепа у сумісництві посад. Йдеться про оплачуваний виступ Добродомова із лекціями на форумі в Одесі. Нардеп у відповідь заявив, що викладацька діяльність не підпадає під цю адміністративну заборону.
  • 27 жовтня 2018 року на з’їзді партії Дмитра Добродомова висунули кандидатом у президенти.

Андрій Куликов: Чи підтверджуєте ви ту інформацію, яку зібрали наші колеги для довідки про вас?

Дмитро Добродомов: Це одна з найбільш повних довідок, підготовлено дуже фахово. Три моменти хотів тільки відзначити і уточнити. Балотування моє у 2002-му році було нічим іншим як журналістським експериментом, про що я публічно заявляв. Навіть сказав, що якщо би я виграв, то я б здав мандат, тому шо я описував зсередини, як проводяться вибори, і тоді не мав жодних політичних амбіцій. Але, до речі, посів п’яте місце серед сімнадцяти, не маючи жодної агітації, крім публікації в газеті.

Андрій Куликов: Це було у Львові?

Дмитро Добродомов: Так, це був львівський округ, на якому я жив.

Друге, щодо НАЗК. Це взагалі така дивна історія. Я один з небагатьох депутатів, чию декларацію перевірили. В мене знайшли те, що я власноруч вніс в електронну декларацію: гонорар, він складав 6 тисяч гривень, я сплатив з нього податки і показав. Я виграв суд в НАЗК з цього приводу, і навіть представники Генеральної прокуратури були, бо йшлося про народного депутата. Це був адмінпротокол. І от представники Генеральної прокуратури сказали судді (я таке вперше чув), що немає в чому звинувачувати, народний депутат вчинив все за законом, вони не розуміли, чому НАЗК написала цей протокол. Але розумів я.

З приводу партії «Народний контроль» якихось перепитій… так, були певні нюанси, але вони були пов’язані з власником телеканалу, який хотів отримати вплив на політичну силу, в чому я, зокрема, йому категорично відмовив.

Ще один момент – я вже не винаймаю житло в Києві, я одружився, тому написав заяву, що відмовляюся від компенсації, яку я раніше отримував, і тепер проживаю з дружиною в її квартирі в Києві.

Про партію «Народний контроль».

Андрій Куликов: Якщо копати в історію, «Народний контроль» існував ще за радянських часів, і якби я висував до вас претензії, я би радше сказав не те, що ви привласнили марку програми, яка існувала на телеканалі ZIK, а те, що ви намагаєтеся нав’язати нам старі радянські уявлення.

Дмитро Добродомов: В жодному разі. Ідея була про те, що народ може, мусить, і, я б сказав, зобов’язаний контролювати владу. Це немає нічого спільного з тою, здається теж громадською організацією. Здебільшого вони контролювали якість продукції  — така була ініціатива. До речі, не найгірша ініціатива – залучення громадян до суспільної діяльності.

Андрій Куликов: А як зараз співвідносяться між собою партія і громадська організація?

Дмитро Добродомов: Зараз працює партія. Вона має свої здобутки, має чотирьох народних депутатів у лавах, має майже 500 депутатів різних рівнів – від обласних міських, до районних і сільських. Має трьох мерів.

Андрій Куликов: Це по цілій Україні чи переважно в західних областях?

Дмитро Добродомов: Переважно в західних областях – це 80%, ну в Кам’янському в нас, наприклад, є фракція «Народного контролю». Партія молода, зараз пішов тільки четвертий рік, і я вважаю якісною роботу, яку ми робимо, та вважаю партію «Народний контроль» однією з найперспективніших.

Андрій Куликов: Ви цю партію купили чи ви її створили з нуля?

Дмитро Добродомов: Партія «Народний контроль» була створена повністю з нуля. Все по закону: 2/3 областей, 10 тисяч підписів, це був важливий елемент. Але потім стався момент, про який ми розповідали, ми подарували цю партію.  А от вже друга була взята і перейменована, а перша була створена.

Андрій Куликов: А яка була?

Дмитро Добродомов: Я навіть не пригадую.

Андрій Куликов: Тут просто інший кандидат на пост президента розповідав, як можна купити партію.

Дмитро Добродомов: Є і такі випадки, але в даному випадку ті активісти з Івано-Франківської області стали партійцями партії «Народний контроль», вона була перейменована в прозорий і чесний спосіб, і досі вони залишаються членами партії.

Запитання з Viber: Як родина Добродомова опинилися у Львові – батьки, діди?

Дмитро Добродомов: В мене достатньо рідкісне прізвище, і воно є штучним, тому що мій батько після війни опинився в дитячому будинку, і там йому це прізвище і надали. На жаль, він не знає свого походження, тому що він був переданий з потягу, який приходив під час німецької окупації. Це тоді була територія Перемишлю, який нині польський, потім він вже опинився у Львові.

Мама приїхала, коли їй було п’ять років, з родиною з Росії.

Дід по маминій лінії відомий, по татовій – ні.

Росія – агресор, з яким треба розірвати всі зв’язки.

Запитання з Viber: Що завадило Добродомову прийти на засідання Верховної Ради, де голосували за визнання Росії агресором у жовтні 2017-го?

Дмитро Добродомов: Треба перевірити, я взагалі один з найдисциплінованіших депутатів Верховної Ради, якщо подивитися по моїй присутності. І, наскільки я знаю, як ми голосували… треба подивитися на сайті rada.gov.ua. Це дуже просто, і я навпаки закликаю дивитися, як голосують депутати, як ходять на роботу, які законопроекти ініціюють, це все є у відкритому доступі.

  • Росія є країною-агресором, я серед тих депутатів, хто наполягає на тому, що ми маємо з нею розірвати як дипломатичні зв’язки, так і припинити торгові зв’язки

Андрій Куликов: Ваше ставлення до нинішньої війни, до агресії, ви визнаєте Росію агресором?

Дмитро Добродомов: Безперечно, Росія є країною-агресором, я серед тих депутатів, хто наполягає на тому, що ми маємо з нею розірвати як дипломатичні зв’язки, так і припинити торгові зв’язки. Тому що, як завгодно можна називати – гібридна, не гібридна війна, російська армія є на території України, Крим є нею захоплений і окупований.

Політична доля опозиційного депутата-самовисуванця.

Андрій Куликов: Чому ви не подалися до «Самопомочі»? Ви на той час вже були більш-менш відомим політиком і діячем, чи у вас є якісь принципові незгоди з Андрієм Садовим і його командою?

Дмитро Добродомов: Коли я лише балотувався, а я пішов на вибори в парламент по округу Сихів як самовисуванець, я мав пропозиції від кількох партій. Партії вважали, що це їм додасть, але я прекрасно розумів, що з ними не можна буде робити, і час показав, що це виявилося правдою. Так, це був величезний ризик, проти мене був достатньо сильний кандидат від «Народного фронту», але народним депутатом став я.

«Самопоміч» — дуже непогана фракція, я би так її назвав, її частина – це дуже дієві і хороші депутати. Я завжди жартую, що в нас на 98% з ними співпадають голосування. Щодо самої постаті Андрія Івановича Садового, то тут вже зовсім інша історія. Занадто багато я провів як журналіст журналістських розслідувань щодо його, в тому числі, маніпулятивних і навіть дещо корупційних діянь самої організації. І те, що на сьогодні робиться у Львові, попри те, що він намагається показати як великі досягнення… це тільки маленький клаптик центру, який, завдяки бізнесменам та самим львів’янам, є зробленим. Але місто мільйонне, і я як депутат спального району можу сказати, що в нас є два Львови. Один – той, що бачать туристи, а другий – той, в якому живемо ми.

Андрій Куликов: А чому ж ви не наведете лад у своєму районі? Ви  народний депутат-мажоритарник.

Дмитро Добродомов: Кожен депутат-мажоритарник може отримувати субвенцію, в межах п’яти-двадцяти мільйонів гривень за одну сесію. Але є одне «але»: у Верховній Раді цього скликання є політичний хабар. Не дадуть депутату-мажоритарнику цю субвенцію на покращення соціально-економічних речей, якщо він, наприклад, не голосує за бюджет, або якщо він не голосує за кадрові питання. Я неодноразово про це говорив, тому я серед тих депутатів-мажоритарників, які не отримують субвенцію. Я чесно це говорю своїм виборцям, і кажу, що я не можу поступитися своїми принципами заради того, що ми з вами зробимо тут три клаптика дороги, і станемо всі разом співучасниками того злочину, котрий відбувається у Верховній Раді останні 20 років під виглядом оцієї субвенції для мажоритарників. А провладні мажоритарники отримують і по 50, і по 100 мільйонів гривень – є і такі. Далі афельовані з ними фірми роблять якісь підряди, щось по дорозі пропадає, щось вони вкладають, потім приходять до виборців і кажуть, які вони молодець, що зробили три майданчики і поставили чотири вікна, отже, вибирайте нас знову. Так ми ходимо по колу.

Запитання з Viber: Що ви робили між 2012-м і 2014-м роками, бо цей період відсутній у вашій біографії у відкритих джерелах, а пентхаус був куплений 2013-го року?

Дмитро Добродомов: Добре, що хоч знають, що в 2013-му, тому що опоненти писали, що я придбав його, коли став депутатом. Не знаю, чому його називають пентхаус, це нормальна чотирьохкімнатна квартира. В нас були дві двокімнатні квартири, які ми продали в 2012-му і 2013-му роках, і дві двокімнатні перетворилися на одну чотирьохкімнатну, тому що двоє дітей, і це є абсолютно нормально. За часів депутатства я не придбав жодного квадратного метра і жодного клаптика землі не отримав.

  • За часів депутатства я не придбав жодного квадратного метра і жодного клаптика землі не отримав.

А в 2012-му році я став генеральним директором медіахолдингу ZIK, топ-менеджером телеканалу, дуже добре заробляв, тому жодних проблем немає, в мене це все відображено в декларації, яка до речі, теж є у відкритому доступі.

Андрій Куликов: У багатьох людей таке враження, що людина, яка потрапляє на телебачення, тим більше, на екран, звідти не йде. Що вас виштовхнуло з телебачення? І чи не тягне назад?

Дмитро Добродомов: Я як політик більше з’являюся на телебаченні по ту сторону барикади. Це, до речі, неоціненний досвід – спершу перебувати по один бік барикади, а після – по інший.

Андрій Куликов: Все ж таки барикада?

Дмитро Добродомов: Я вважаю, що це барикада, і це правильно, вона і має нею залишатися. Журналісти мають бути неупереджені. Вони завжди запитують: «А можна ми вас спитаємо?». Я кажу: «Не ставте мені ніколи цих питань, питайте те, що ви вважаєте за потрібне, я публічний політик, мене можна питати геть про що завгодно, а я готовий відповідати».

У 2012-му році на сцені Оперного театру в Києві, я отримав «Телетріумф» — найвищу телевізійну винагороду, тоді я зрозумів, що досягнув всього. В мене такий характер, мені хочеться рухатися далі, така в мене амбіція. І тому я для себе прийняв таке рішення. Вперше балотувався у 2012-му році, потім в 2014-му. І це була ще підкріплююча мотивація: «Хто, як не ми, коли, як не зараз?». Тому що знову давати кредит довіри тим, хто повністю збанкрутував політично і доводить країну до краю в такий важкий час, я вважав, що це неправильно, маючи такий великий рівень довіри, що і показало голосування.

«Свобода слова зараз гірша, ніж за часів Януковича»

Запитання з Viber: Що думаєте про так звану «свободу слова», сьогодні річниця розгрому радіо «Вєсті»?

Дмитро Добродомов: Я з жахом дивлюся на те, що зараз відбувається, особливо в українському телевізійному просторі. Це реальна катастрофа. Я не міг собі навіть подумати, що після таких подій на Майдані в нас свобода слова стане гіршою, ніж вона була під час Януковича. Це видно неозброєним оком: визначаються гості, пишуться сценарії, робляться маніпулятивні речі, падає професійний рівень журналістів. Ті журналісти, які хочуть бути незалежними, по суті втрачають свою роботу, тому що це мало кого цікавіть. До речі, цікавий момент: дуже велика частка свободи слова в моєму розумінні зберіглася на регіональних телеканалах.

Андрій Куликов: Це типовий варіант, коли ті, у кого є багато грошей і влади, не звертають увагу на тих, кого вони вважають маловпливовими. В моїй роботі були випадки, що поки ми були маленькі і нікому не помітні, то повна свобода, але як тільки на тебе починають звертати увагу, так і починається тиск. Який тиск чиниться на вас? Колись ви були журналістом, який вдавав, ніби він виборює собі місце в Раді, тепер ви – народний депутат, лідер партії. Який тиск здійснюється на вас?

Дмитро Добродомов: Тоді чи зараз?

Андрій Куликов: Зараз.

Дмитро Добродомов: Я серед тих, напевно, небагатьох народних депутатів, котрі деякі звичні інструменти протидії влади щодо опозиційних депутатів не використовують, я не вибігаю на широкі екрани і не розповідаю про політичні тиски. Ми згадували, наприклад, що я один з небагатьох депутатів, чию декларацію було перевірено, здається, один з 17-ти. Я прекрасно розумів мотивацію, навіщо це було, навіщо був цей фейковий адмінпротокол, адже на всіх одразу сайтах з’явилося, що мене звинувачують ледь не в корупції.  Це було абсолютно смішна історія, я розумію, для чого це робилося. Такого роду тиски є. Крім того, в нас в партії є представники малого і середнього бізнесу, з ними теж проводять профілактичні бесіди. Але, якщо не дай Бог, щось трапляється, тим більше, у публічній площині, ми дуже згуртовані.

Андрій Куликов: Ми – це депутати «Народного контролю» чи міжфракційного об’єднання?

Дмитро Добродомов: Міжфракційного об’єднання, депутати, партійці. Я нещодавно підписав десятитисячний квиток.

Андрій Куликов: А немовлят часто доводиться цілувати?

Дмитро Добродомов: Ні, а що це?

Андрій Куликов: Це американська традиція: на президентських виборах, коли кандидат в президенти кудись приходить, а йому дають дітей, він їх цілує.

Дмитро Добродомов: Чесно кажучи, не чув. Дивіться, мене часто запитують, чому ви ходите без охорони, чому ви робите так чи інакше. Я по-іншому ставлюся до образа сучасного політика, який зараз потрібен Україні. І я зараз без пафосу про це говорю.

«Задекларовано» – передвиборна програма кандидата.

Андрій Куликов: Переді мною ваша передвиборна програма, вона є на сайті партії «Народний контроль». І от таке написано: «Корупціонери сидітимуть довічно! Суддів обиратимуть люди!». Хіба це прерогатива президента — вирішувати, хто кого обиратиме та хто скільки сидітиме?

Дмитро Добродомов: Я зараз поясню. Я ж співавтор більшості антикорупційних законів в Верховній Раді, які прийняті за цього скликання, в тому числі і про електронні декларації. В нас законодавчій інструмент надзвичайно дієвий, тільки тим інструментом не користуються. Хто пропонує людину на посаду Генпрокурора? Президент. Хто пропонує людину на посаду голови СБУ? Президент. Хто пропонує голову Нацбанку, Міністра оборони, Міністра іноземних справ? Я, до речі, теж автор законопроекту, і якщо б він був прийнятий, він зобов’язував би всіх кандидатів в президенти під час виборчої кампанії представити п’ятірку – цю так звану президентську квоту, цих людей, їхні програми, терміни виконання, і відповідальність, якщо це не буде зроблено.

Андрій Куликов: Так одразу представте свою п’ятірку.

Дмитро Добродомов: Ми ще зараз над нею працюємо. Але три людини в нас є. Я бачу на посаді генерального прокурора Давида Сакварелідзе, я вважаю його надзвичайно принциповим. Коли він був заступником, всі найрезонансніші справи були розслідувані. Я вважаю міністром закордонних справ Олеся Донія, я переконаний, що він би з цим впорався.

Андрій Куликов: А він про це знає?

Дмитро Добродомов: Так, звичайно, ми не раз обговорювали. Я бачу на посаді міністра оборони депутата Верховної Ради з нашого міжфракційного об’єднання і партії, реального керівника добровольчого батальйону імені Кульчицького Богдана Матківського. Тому що я вважаю, що тільки людина з фронту, яка вміє керувати там, може зрозуміти, яким чином правильно треба вести війну, і зможе взагалі навести лад в армії. А найголовніше, щоб в тій самій армії нарешті перестали красти в тих об’ємах, які в мене не налазять зараз на вуха.

Андрій Куликов: «Перестали красти в тих об’ємах», а в менших можна?

Дмитро Добродомов: Я не мав на увазі «в менших», тому що там десь хтось, хто відповідає за їжу, візьме банку тушонки, це одна справа, а коли йдеться про сотні тонн вкраденого пального… Зараз була взагалі приголомшлива ситуація, яку ми розглядали вчора на засіданні Комітету з питань протидії корупції, щодо того, як видають інвалідність тим генералам, які одну годину побували в АТО — з діагнозом остеохондроз, а одному навіть за ожиріння дали інвалідність. І як не дають хлопцям, які не мають стопи, або мають реальні  поранення.

Щодо ще двох в нас зараз тривають консультації, але я думаю, що вже наступного тижня ми буде представляти всіх п’ятьох. Я вважаю це дуже важливим моментом, тому що один сам президент, навіть найпорядніший, без команди дієвих людей, зрозумілих людей… Ну, уявіть собі, що в 2014-му році Порошенко каже: «Генпрокурором в мене буде кум, головою Нацбанку в мене буде Гонтарева, та, що гроші Януковича виводила через ISQ, а от Вовк вам буде тарифи встановлювати. Він, правда, в Roshen працював в Москві». Я думаю, що він би не тільки не в першому, а й у другому турі не виграв вибори, проте він їх всіх попризначав.

Андрій Куликов: Далі у вашій програмі: «Кількість депутатів Верховної Ради скорочу з 450 до 300!». Як ви це зробите?

Дмитро Добродомов: Це робиться абсолютно спокійно. Це ж конституційне подання, яке робить президент. Я мушу переконати  парламент в тому, що нам не потрібна така кількість депутатів.

Андрій Куликов: Вас самого або ваших однодумців президенту часто вдається переконати?

Дмитро Добродомов: Цьому президенту і цей парламент — завжди. Крім одного випадку, на моїй пам’яті.

Андрій Куликов: Але ви так критикуєте цього президента і цей парламент. Йому майже завжди вдається переконати, то вам потрібен такий самий парламент і ви будете таким самим президентом?

Дмитро Добродомов: Ні в якому разі. Переконати – це не змусити, так як це відбувається в цьому складі парламенту, бо дійсно, найважливіші рішення, більшість з яких не є хорошими, на моє переконання, пишуть в Адміністрації президента, а потім вони опускаються для голосування в парламент. Хоча є деякі і позитивні, це теж слід визнати. Наприклад, голосування за курс до ЄС і НАТО – 334 голоси, голосувала і коаліція, і більша частина опозиції, в тому числі і ми.

Запитання з Viber: Як людина, яка працювала в комерційних мас-медіа, що він думає про суспільні і громадські медіа, зокрема, про фінансування НСТУ. До речі, ви голосували за те, щоб скорочувати фінансування?

Дмитро Добродомов: Ми голосували проти бюджету, а це було в бюджетних стрічках. Більше того, одна з моїх особистих правок була збільшити.

Незалежне медіа в тій ідеї, в якій воно задумувалося, може бути тоді, коли суспільство буде готове. Дивіться, парадокс: ми хочемо чесних новин, ми хочемо об’єктивної аналітики, але ми чомусь не хочемо в багатомільйонній країні заплатити за це бодай 50 гривень. Уявіть, якби 10 мільйонів заплатили по 50 гривень. Дві філіжанки кави на Хрещатику. Те саме відбувається з виборами: ми хочемо змін, хочемо нових облич, ми розуміємо, що ті, що були багато років при владі, змінюючись місцями між собою, маючи посади і всі важелі, щоб ці зміни зробили… але в нас з’являється синдром втраченого голосу, бо нам, як мантр,у кажуть: «Не віддавайте туди голос, він там втратиться, давайте ось сюди». Нам потрібно всім разом виховати в собі той гонор наш правильний, коли ми маємо розуміти, що ми повинні докластися до того, щоб в нас були ті об’єктивні новини, які ми хочемо чути, а не ті маніпуляції, які ми переважно бачимо з екранів телебачення. Ми мусимо обирати тих, які можуть результативно щось зробити, потім переобирати їх, якщо вони цього не будуть робити. В нас має відбутися ця зрілість, бо я завжди вважав, що для хлопка потрібно дві долоні: не тільки делегувати комусь, але й самому теж в цьому брати участь.

Запитання з Viber: Хто ти? Хто такий Дмитро Добродомов?

Дмитро Добродомов: Сьогодні український політик, вважаю себе патріотом, вважаю себе людиною результативною, амбітною, і вважаю себе людиною, котра зможе.

Три кроки для повернення окупованих територій.

Запитання від ГО «Право на захист»: Що ви плануєте робити в разі обрання президентом, щоб відновити зв’язок з жителями окупованих територій? Який план дій у вас є?

Запитання з Viber: Що робити з Кримом і Донбасом?

Дмитро Добродомов: Зараз багато хто говорить про те, як він там поверне ледь не військовим втручанням. Це все інсинуація. Я вважаю, що для миру потрібні три головні складових, і вони повинні працювати одночасно.

  • Перша складова – політико-дипломатична. Це нульова толерація до «ЛНР» та «ДНР», невизнання жодною країною окупації Криму і подальший тиск. І нам, в першу чергу, треба стати суб’єктом перемовин, де зараз вирішують долю України часто-густо без самої України.
  • Друга – це боєздатна армія і це армія, в якій не крадуть.
  • Третя – економічна складова. Ми ж не хочемо повернути тільки території, ми хочемо повернути мільйони людей, які волею-неволею там опинилися. Далеко не всі з них взяли до рук зброю, вбивали чи знущалися. А як ми їх повернемо в найбіднішу (офіційно визнано) країну в Європі, де відсутнє верховенство права, справедливість і головне – перспектива.

Ці три ключових моменти, і вони рано чи пізно нас приведуть до перемоги.

Андрій Куликов: Що ви плануєте робити, щоб відновити зв’язок з жителями окупованих територій? Це означає, що на якийсь час вони все ж таки залишаться окупованими.

Дмитро Добродомов: Мінський формат не працює. Я прихильник того Нормандського формату, який в кінці 2016-го року був оголошений, але не був реалізований. Тому ми повинні тиснути на наших партнерів в тому, щоб була зроблена дорожня карта. Бо пункти Мінської угоди кожна сторона трактує по-своєму. Ми трактуємо в наших національних інтересах, і це є правильно. Ми хочемо спершу роззброєння, контроль над кордоном, і лише потім вибори. Країна-агресор трактує – вибори, а потім будуть всі інші речі, можливо. В нас немає покрокової дорожньої карти, яка б була. Вочевидь, на період окупації нам потрібні миротворчі війська там, тоді ми можемо вийти на результат – повернення територій. А далі ми повинні повертати людей. Причому повертати довго, марудно, але надавши їм перспективу.

Андрій Куликов: І все ж таки, що ви робитимете для підтримання або для відновлення зв’язку з жителями окупованих територій?

Дмитро Добродомов: Я вважаю, що станом на зараз, коли ми не можемо фізично перебувати на цій території, ми все ж таки маємо зберегти зв’язки. Є проблеми з затриманнями пенсій. Але ми ж визнаємо цих людей громадянами України, як і тих, що живуть у Криму. Ви знаєте, до речі, що дуже багато людей, які живуть в Криму, мають українські паспорти, якими користуються по безвізу. І це є дуже позитивний момент.

  • Запитання на засипку від пересічних громадян.

  • Чи достатньо важлива для вас ваша передвиборча програма, щоб продовжувати займатися цими питаннями, якщо ви програєте вибори?
  • Чи підтримує кандидат закон про введення цивільної зброї?
  • Як кандидат в президенти буде боротися з виведенням коштів з капіталів з країни, і як буде повертати назад ці капітали?

Дмитро Добродомов: Моя президентська програма – це по суті і є програма політичної партії «Народний контроль». Там вона розширена з конкретними кроками, бо тут є обмеження в знаках.

Друге. В тих умовах, які є, підтримую. Але з ретельною перевіркою тих, кому взагалі можна надавати зброю, та жорсткішою відповідальністю, якщо людина поводиться зі зброєю не так.

Деофшоризація. Я співавтор цього закону, нам треба припинити виведення коштів. В нас діє договір з десятьма країнами, в яких є офшорні зони.

Андрій Куликов: Недарма у вас в програмі жирними літерами написано: «Олігархи – найбільше зло країни».

Дмитро Добродомов: Звичайно.

Співпраця з МВФ – заморозити на п’ять років.

Андрій Куликов: Ви пишете: «Припиню співпрацю з МВФ». Це чому? Це ви з Зеленським заодно?

Дмитро Добродомов: Ні, я за це виступаю дуже давно. Треба розуміти мотивацію МВФ, і на які потреби в нас йдуть кошти. Я би з ними на п’ять років зараз зупинив співпрацю, і сказав би, щоб вони взагалі нам заморозили будь-які відрахування. Такі випадки вже були. Цілі і задачі МВФ – це транснаціональна і фінансова корпорація, яка від економічних іноді переходить навіть до політичних вимог. Я дуже боюся, що їхня головна зараз мета, розуміючи, що ми їм гроші не повернемо навіть в далекій перспективі, це українська земля, щодо якої вони ставлять вимогу. Коротко: банк землі, облігації, грошей немає, віддаємо облігаціями, тобто віддаємо землею. Тому ця вимога в них постійно з’являється.

Де держава візьме гроші? Я поясню. В нас крадеться реально другий бюджет. На митниці майже 300 мільярдів, на акцизах майже 50, на держпідприємства виводять, до речі, в офшори ще 200. Якщо там навести порядок, то це в рази більше, ніж ми беремо кредити від МВФ під конкретні вимоги – збільшення пенсійного віку, збільшення тарифів і всю цю ганьбу, яку нам пропонують.

Плани на парламентську кампанію та місцеві вибори.

Андрій Куликов: У вас низький рейтинг. Що скажете?

Дмитро Добродомов: Я вам скажу таку річ: зараз відбувається зміна політичних еліт. Рейтинги з’являються і зникають, головне, щоб залишалися принципи. Я гордий тим, що ми змогли втриматися, стати суб’єктом політичного життя, я маю на увазі партію, ми не заангажовані з олігархами, тому не можемо собі наростити звичними методами рейтинги – фінансовими, адміністративними, інформаційними.

  • Рейтинги з’являються і зникають, головне, щоб залишалися принципи

Андрій Куликов: Партія має якийсь інформаційний ресурс? Або люди, які в партії, або ви особисто?

Дмитро Добродомов: Так, мої однопартійці мають Четвертий канал. Дуже класний і цікавий, я його вважаю на сьогоднішній день одним з небагатьох відкритих інформаційних майданчиків.

Запитання з Viber: Де та бездонна кишеня, з якої Добродомов бере гроші на свій мажоритарний округ, створення партії, її розбудову в регіонах, Четвертий канал і зараз – на участь у виборах президента?

Дмитро Добродомов: Сайт партії «Народний контроль». Там показані всі, хто дають гроші, і як ми їх витрачаємо. Ми робили це з 2014-го, в 2015-му, зробимо це і зараз – на президентських і парламентських виборах.

Запитання з Viber: Як ви ставитеся до ідеї федералізації України?

Дмитро Добродомов: Боже збав, ставлюся надзвичайно погано. При тій ситуації, яка в нас зараз є, це той план, який дуже задовольняє Росію, тому нам всіляко його треба уникнути. Тому я і не голосував за особливий статус Донбасу, який був першим кроком до федералізації країни, на моє переконання.

Андрій Куликов: От форма вашої політичної програми цікава: «Я зроблю…я скорочу…я вижену…». Ну авторитарний такий образ створюється. Плюс людина, у якої є своя партія. Можна сприйняти як загрозу того, що до влади прийде авторитарна людина.

Дмитро Добродомов: На нашому рекламному борді написано: «Ми зможемо».

Андрій Куликов: До речі, доки не було президентської кампанії, ваших облич на вулицях було більше.

Дмитро Добродомов: Це була взаємовигідна співпраця, я веду авторську програму на Четвертому телеканалі. В мене найвпізнаваніше обличчя, тому…

Андрій Куликов: І зараз ведете? У вас залишається на це час?

Дмитро Добродомов: І зараз я веду. Вона називається «Ми зможемо», де я намагаюся пояснити людям ті процеси, які відбуваються у Верховній Раді і взагалі в країні.

Резюме.

Андрій Куликов: Як ви можете резюмувати те, що вже відбулося у вашій президентській кампанії?

Дмитро Добродомов: Ми лише починаємо. Вперед і вгору!

Андрій Куликов: Наскільки ми можемо розглядати вашу президентську кампанію як насправді рухи, скеровані на те, щоб збільшити представництво «Народного контролю» у парламенті наступного скликання?

Дмитро Добродомов: Ціль і засади будь-якої політичної сили – прийти до влади для того, щоб реалізувати свої принципи, свої ідеї і свою програму. Звичайно, ніхто зараз ілюзій не плекає, але партія зобов’язана брати участь у виборах, переконувати виборців, нарощувати число прихильників…

Андрій Куликов: І ваша участь у президентських виборах – це один зі способів?

Дмитро Добродомов: В тому числі. Ми плануємо участь у парламентських і місцевих виборах. Зараз будуть три хвилі виборів, які йдуть півтора роки, і я вважаю, що це є унікальний шанс повністю перезавантажити країну, модернізувати та нарешті зробити її перспективною.

Андрій Куликов: Чому з вами так складно домовлятися? Ви сказали, що з Садовим у вас не виходить, з Гриценком не вийшло.

Дмитро Добродомов: Принципи. В мене є принципи. Я хочу, щоб дотримувалося те, про що ми домовляємося. Я можу пояснити, що сталося з «Громадянською позицією». Я з повагою ставлюся до цієї сили. Ми домовлялися, що має бути широке об’єднання для створення єдиної демократичної партії, для одного об’єднаного кандидата в президента, щоб його висунути, а потім спільно йти вигравати парламентські вибори. На жаль, позиція була: «Вступайте всі в «Громадянську позицію», і я єдиний іду в президенти». Я вважаю, що це неправильний крок, це є помилкою, і дуже сподіваюся, що до парламентських виборів ми все ж таки повернемося до цієї розмови.

Розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Програма «Свобода вибору» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).

Дмитро Добродомов: Генпрокурор — Сакварелідзе, міністр закордонних справ — Доній, міністр оборони – Матківський
0:00
/
0:00

Останнi новини