Дочасними виборами Зеленський «спалив» свій імунітет — Олег Саакян

Сьогодні стартує виборча кампанія у Верховну Раду. Дочасні парламентські вибори мають відбутися 21 липня 2019 року. Чого очікувати? Обговорюємо та прогнозуємо з політичним експертом Олегом Саакяном.

 

— Указ про розпуск ВР опубліковано, хоча ми знаємо, що в Верховному суді вже два позови про оскарження. Але все одно ми говоримо про початок парламентського виборчого процесу?

— Незважаючи на судові позови, дискусії про законність чи незаконність, легітимність чи нелегітимність такого рішення, кампанія стартує. Більше того, штаби всіх політичних сил вже тиждень у авральному порядку готуються до цього старту. Низький старт був ще за декілька днів до того, як було оголошено про розпуск ВР, тому що всі вже відчували це, а ВР була більше схожа на вулик, який гудів: розпустить чи не розпустить. Десь уже розуміли, що це відбудеться.

— Дуже багато експертів, журналістів, політиків говорять у категоріях вигоди й невигоди розпуску парламенту для певних політичних сил.

— На сьогодні є цілий ряд суб’єктів, яким це вигідно, і яким невигідно. Важливо сказати, що є певний конфлікт у цьому випадку між легальністю і легітимністю, тобто між законністю і відповідністю очікуванням суспільства. Тому це все відбувається на тлі «прокачаного» в суспільстві очікування розпуску ВР. Протест, який стимулював голосувати за Зеленського, фактично й вилився в те, що на тлі цього виявилися очікування перезавантаження влади, відповідно — розпуску ВР.

Ціла низка суб’єктів зайняли гібридну позицію, вони кажуть: «це рішення ми не поділяємо, але на вибори підемо» або «рішення поділяємо, але вважаємо його незаконним і неправильним».

Є сили, яким вигідні дочасні вибори. Це цілий ряд політичних сил. Петро Олексійович Порошенко, який може використати змобілізованого на президентських виборах виборця, щоб зайти в парламент. На його електоральному полі не з’являється сильних електоральних супротивників, які могли б вирости за півроку. Також є суб’єкти, які точно незацікавлені: молоді політичні сили, які готувалися стартувати на осінь, але зараз не встигають: Гройсман, «Удар», Вакарчук.

З іншого боку, є уламки на теренах «Народного фронту». Пан Парубій і група, яка орієнтується на нього. Поки що залишається питанням, з ким він зіграє. Донедавна це була гра з Порошенком, а зараз ситуація змінюється, в мене немає останньої інформації, як там складаються перемовини. З іншого боку, є Аваков, який розставляє людей у різні політичні сили. Є частина, яка орієнтується на Яценюка, і яка, скоріше за все, зіграє в спаринг із Гройсманом. Хоча вже є певні пересуди, що може вималюватися гра в трикутнику Яценюк-Гройсман-Смешко, або навіть спаринг Гройсман-Смешко. В такому випадку доля Яценюка під доволі серйозним питанням.

Є Тимошенко, якій було більш-менш все одно, дочасні чи чергові будуть вибори. Вона, як і Петро Олексійович, має змогу змобілізувати виборця з президентської кампанії. Дочасні навіть трішки кращі: може спрацювати мобілізація і не з’являться опоненти.

Дочасні вибори вигідні здебільшого політичним силам, які мають структури й вже сформовані команди. З іншого боку, вони вигідні олігархічним групам, тому що в нас зберігається мажоритарка

Це тактично частково вигідно Зеленському. У його команді була дилема між «журавлем у небі» та «синицею в руках». Вибори восени були стратегічно вигідні й це міг би бути «великий журавель», але, очевидно, команда пішла шляхом найменшого спротиву й вирішила втримати «синицю» в руках.

Історія з ініціативою щодо зміни виборчого законодавства, яка на перший погляд виглядала доволі недолугою спробою Адміністрації президента, на мою думку, є доволі продуманим кроком, щоб відвести частину негативу від Зеленського з приводу виборів за старим законодавством. Відповідальність вирішили перекласти на парламент: він не проголосував — тепер він відповідальний за те, що ми йдемо на вибори за старим законодавством.

— «Слуга народу» поки що за даними соцгрупи «Рейтинг» має підтримку 33,3% серед виборців. Якби Зеленський та його команда вирішили не йти на дострокові вибори, цей рейтинг міг би бути потенційно вищим восени?

— Не факт, що він би був вищий, але не впав би. Соціологія показує, що від трьох до шести місяців суспільство пробачатиме Зеленському дуже багато з тих речей, які за інших обставин не пробачили б. Я думаю, із цим і пов’язані призначення доволі одіозних персон на різні посади в час, коли це не викличе великої реакції. З іншого боку, Зеленський би отримав півроку можливості «вішати всіх собак» на парламент і уряд, критикувати їх, нарощуючи свій рейтинг.

Із моменту, коли Зеленський заведе в парламент свою політичну силу, в суспільстві замкнеться коло перезавантаження влади. З цього моменту йому почнуть ставити питання стосовно реальної політики й тих обіцянок, які він давав. Йдучи на дочасні парламентські вибори, він сам «спалив» свій імунітет, який міг би протривати навіть до Різдва.

Пройдуть вибори, й ми побачимо класичну рольову гру «отцы и дети» між Зеленським і Коломойським

Вона зараз не виходить у публічний простір, тому що Зеленському потрібні медіа-активи та підтримка, Ігорю Валерійовичу — демонструвати всім, що він контролює новообраного президента, щоб посилити свої позиції. Зараз їм вигідно робити вигляд, що всі один із одним дружать. А от як тільки завершаться парламентські вибори — «настане ніч і прокинеться мафія».

— А як із можливою конституційною більшістю в парламенті? Чим це може загрожувати й чи може мати позитивні наслідки?

— Уявити ситуацію із конституційною більшістю зараз доволі складно. Коаліція, скоріше за все, буле формуватися навколо «Слуги народу». Є вірогідність, що не навкруги них, але вона доволі суперечлива. В такому випадку має бути або згуртування всіх інших політичних сил, що дуже малореалістично, або широка співпраця з так званими проросійськими силами, що майже неможливо.

У «Слуги народу» приблизно така ж ситуація. Якщо вони підуть формувати коаліцію  з проросійськими силами, результати для пана Зеленського можуть бути доволі катастрофічними. Для них, думаю, це не варіант. У цій ситуації він потрапляє у виделку. Формування з «БПП» — доволі складно, бо взаємна «любов» Ігоря Валерійовича й Петра Олексійовича нам всім відома. Мінусуючи біло-блакитний табір, Петра Олексійовича, вже складніше дотягнутися до конституційної більшості, потрібно буде згуртуватися із «Батьківщиною», з Вакарчуком, Смешком (якщо проходить) і з іншими, хто пройде. Доволі складний союз, бо занадто багато амбітних політичних гравців.

Найбільш вірогідним сценарієм виглядає союз між «Слугою народу» й «Батьківщиною», трішки менш вірогідним — між «Слугою народу» й «Голосом» Вакарчука

— Президентська кампанія Володимира Зеленського відмінна від традиційних президентських кампаній. Чи позначиться це технологічно на форматі парламентської кампанії? Що тепер робити всім іншим штабам? Наприклад, штаб Юлії Тимошенко традиційно працював на виїздах, те саме практикував Олег Ляшко: фотографії з бабцями, поїхати на село. Смешко — навіть на уявляю…

— Його інструмент — це персональні зустрічі на місцях і робота через своїх місцевих авторитетних людей. У нього низька «електоральна стеля», але він достатньо кістяковий: якщо він не наробить помилок, має шанс потрапити до парламенту, але в короткій кампаній у нього дуже мало можливостей, щоб розгорнутися.

На цих парламентських виборах буде боротьба не стільки ідей, ідеологій, скільки мрій. А мрії — це емоції, емпатія. Тут кращі позиції в Тимошенко, Вакарчука, тому що вони можуть поїхати, зустрітися. Багато в чому ця емпатія і буде визначальною, бо змістовні речі просто не встигнуть донести.

У Зеленського кампанія продовжиться віртуально, йому потрібно якомога менше говорити щось змістовне, якомога більше гасел, його бренду

Старі політики, які формували себе не на розбудові партійної мережі, агітації, харизматичності, а суто на домовленостях з елітарними групами, на «гречкосійстві» тощо, на сьогоднішній день дуже серйозно пролітають у цих кампаніях. Ці старі технології відмирають. За всієї негативності ситуації, це еволюція. Ми проходимо ці етапи еволюції, які виглядають не дуже приємно, подеколи загрозливо, але така вона — специфіка еволюції української політики.

— Перші кроки Володимира Зеленського як президента, з точки зору частини експертів та журналістів, продовжують сіяти хаос, а з точки зору виборців?

— А виборці на це поки не звертають увагу. Поки що в нього є час, коли виборець готовий пробачати йому все, що завгодно. Антирейтинг колективного образу старої еліти дуже високий. А коли в людини є образ негідника, а той негідник щось говорить, тобі все одно, що саме він говорить, бо ти вважаєш, що це все одно негідна промова. В цьому випадку щодо Зеленського кажуть: «А що, Порошенко не так робив? А інші не так робили? Кинулися на молодого! Він тільки прийшов, а йому працювати не дають». Така ситуація в нього протриває до завершення парламентської кампанії та формування коаліції.

Зеленський — не нова якість політики

Зеленський — це продукт виродження старої політики, це дійсно вирок і Петру Олексійовичу, і всім старим політикам. Але він не нова якість. Це було видно ще під час виборчої кампанії. Для мене першим маркером, після якого я ствердно сказав, що це точно так, був день тиші, коли в Зеленського, як і в інших, розвісили банери, запустили фільм на телебаченні, і фактично порушили не букву закону, а дух закону.  А це свідчить про те, що вони досі залишаються в абсолютно пострадянській моделі сприйняття права.

Те, що ми бачимо зараз із призначенням Богдана, кумів-сватів, — інакше бути й не могло.  Кого міг привести Зеленський? Він несистемний політик. Несистемність під час виборчої кампанії — це позитив. Коли систему ненавидять, за тебе проголосують. Але коли ти приходиш у систему, твоя несистемність ставить тебе в один щабель зі старими політиками, бо ти так само починаєш тягнути друзів дитинства, бізнес-партнерів, тому що ти не відбувався в політиці, в тебе немає соратників, яким ти можеш довіряти, які є професіоналами в політиці.

Нова якість прийде вже фактично на руїнах політики Зеленського, яка, так чи інакше, буде, тому що на сьогоднішній день у нас є потреба докорінних системних змін, а цивілізаційне завдання Зеленського — запустити ці зміни. Суспільству дуже важливо не зачаровуватися, щоб потім не розчаровуватися, а тверезо оцінювати системні показники і системні процеси.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.