Домагання у транспорті або чому це може бути кожна з нас

Цю ситуацію я поховала у своїй пам’яті, здавалось, назавжди, і ніколи про неї не згадувала, але… Мені було 18, на вулиці літо, їду маршруткою з Арсенальної до Арки Дружби народів. Автобус напханий людьми як шпроти в банці, їдемо по вул. Грушевського, я тримаюсь обома руками за поручень і намагаюсь протиснутися в інше місце, бо якийсь ідіот вирішив, що має право мене лапати за дупу в маршрутці, бо я в коротких шортах влітку ходжу.

Я кілька разів повернулась, попросила чоловіка прибрати свої руки від мене, я намагалась протиснутись до виходу і як тільки маршрутка зупинилася, просто вилетіла звідти… Люди навколо бачили все, люди бачили, що я боюсь, як я щосили протискалась до виходу, але всім пофіг…

Вчора натрапила на отаку статтю, на цьому ресурсі… Ця дівчина в шортах дуже схожа на мене, сережки з чорними камінням у вухах, біла футболка, та навіть шорти такі ж, будова тіла, та волосся… Виявляється, хтось просто може знімати те, як дитину (мені тоді було 18, але виглядала я як школярка максимум 9-10 класу) фактично домагаються в маршрутці, нічого не роблячи, а потім викладати це фото десь із підписом «вона навіть не робить зауваження».

От із чого автор взяв, що я не робила зауваження? Якщо я їх робила, але мене не чули і НІХТО нічого не сказав цьому мужчині. І весь цей треш закінчився тільки тоді, коли я втекла з тієї маршрутки.

  • Навіть якщо на світлині не я, то я точно можу сказати, що таке фото ні про що не свідчить, а тільки принижує гідність людини і виправдовує домагання.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

0
Теги: