«Дорогенька» і «не жіноча справа»: правозахисниця розповіла про доброзичливий та ворожий сексизм

Інна Совсун: Декілька тижнів тому під час одного з ефірів народний депутат з групи «Довіра» Сергій Шахов декілька разів, апелюючи до того, що я казала раніше, назвав мене «Інночка». «Інночка, ви ж розумієте». У відповідь на що я в прямому ефірі, коли була моя черга відповідати, сказала: «По-перше, я вам хочу сказати, що я вам не Інночка». На що він почав: «Ну що ви починаєте, я ж нічого такого не мав на увазі. Ви просто схожа на мою доньку». Я в ефірі сказала, що це є неприйнятою поведінкою. Я є народною депутаткою так само, в нас абсолютно однаковий статус, і ніякі звернення не можуть бути виправдані нічим. Уявіть, щоби він до чоловіка такого ж віку звернувся «Сашенька, Сергійку». Це був, мабуть, такий найбільш яскравий для мене приклад, коли в прямому ефірі людина дозволяє собі такі висловлювання. Він потім вибачився після завершення ефіру, я не думаю, що він зробив це зі зла, як у багатьох випадках. Він сприймав це як навпаки пом’якшення своєї аргументації, а я сприймала як образу.

Буквально в перший день роботи я з моїми двома помічницями їхала ліфтом, підіймалася на 13 поверх, і в ліфті один із чоловіків, який здається є працівником якогось секретаріату якогось з комітетів, почав коментувати, як гарно ми виглядаємо, і як приємно, що у ВР працюють такі красиві жіночки. На що я йому сказала, що йому варто бути обережнішими з висловлюваннями, бо це неприйнятні абсолютно коментарі стосовно 3 незнайомих дівчат, які просто їдуть з ним в ліфті.

Я постійно наполягаю, щоб мене підписували як «народна депутатка», це абсолютно природно звучить.

Єлизавета Кузьменко: Я слухала і думала про те, що це фактично, така класика. Взагалі, сексизм — явище дуже розповсюджене в Україні, на жаль. Я би сказала, що в нього є такі форми: доброзичливий і ворожий сексизм. І це якраз приклад доброзичливого. У чомусь він хотів підкреслити її, можливо, не знаю, унікальність, жіночність, хотів бути більш дружнім до неї, але по суті це є сексизмом.

Був такий випадок, коли Петро Порошенко на своїй прес-конференції звернувся до журналістки Марини Баранівської «дорогенька моя», і тоді була дуже потужна реакція суспільства про те, що президент не може собі дозволити звертатися до журналістки в такому тоні. Він не хотів її образити, скоріше принизити. Але от якщо говорити про ворожий сексизм, є дуже хороший випадок, описаний у книжці «Гендерне тяжіння», урядового уповноваженого з гендерної політики Катерини Левченко, де вона згадує, як в 2010 році вона подала позов до суду на Азарова, він тоді обіймав посаду прем’єр-міністра. Він тоді сказав: «Одні кажуть, що наш уряд великий. Другі, — що в уряді немає жінок. Немає на кого подивитися на засіданні Кабміну, самі нудні особи. Із усією моєю пошаною до жінок — не жіноча справа — проводити реформи». І тоді, дійсно, в його уряді не було жодної жінки. Це, звісно, ворожий сексизм, він говорить про те, що жінки якісь неповноцінні.

Встановлюйте додатки Громадського Радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS

Лариса Денисенко: А чи, на твій погляд, є сексизмом, наприклад, такі прояви, як висміювання, знецінення, навіть у відповідь на зауваження: «Я прошу до мене звертатися коректно»?

Єлизавета Кузьменко: Абсолютно. Ігнорування, анекдоти, утиски, навіть слова — це все підпадає під визначення сексизму. Я наведу це визначення. До квітня 2019 року на міжнародному рівні не було закріплене поняття «сексизму», і от нарешті Кабінет міністрів Ради Європи дав таке визначення. Це була рекомендація, яка називалася «запобігання та боротьба із сексизмом. Якраз вони говорять, що сексизм — це будь-який акт, жести, візуальна репрезентація, які сказані, або не сказані, практика, або поведінка, які базуються на такій ідеї, що особа, або група осіб є малозначимими через їхню стать. Як правило, йдеться про жінок.

Дуже цікавим зараз є законопроєкт про медіа, який, якщо його приймуть, нарешті дасть повноваження Нацраді рангувати різні види порушень, які виникають в телерадіопросторі. До значних порушень вона буде відносити певну інформацію, яка транслюється на території України, і містить висловлювання, які розпалюють ворожнечу за різними ознаками. У тому числі, за ознакою сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, за ознакою статі, інвалідності, мови, походження.

У першу чергу треба говорити про етику, а вже потім про прописані норми. Тому що у нас в Конституції написано про рівність прав і можливостей жінок і чоловіків. У нас є прекрасний закон від 2005 (!) року «Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків», у нас є хороший закон «Про заборону і протидії дискримінації в Україні» (2012 року). Законодавство є, йдеться про те, як ми його використовуємо.

Якщо ми (ЗМІ) не будемо самі саморегулюватися, то прийде держава і нас зарегулює.

Слухайте подкаст за посиланням.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».