Дошки, хвилі, кінопокази: як працює перший у Маріуполі вейкпарк

Дошки, хвилі, кінопокази: як працює перший у Маріуполі вейкпарк

Люди з кавою у светрах прогулюються ще не добудованим пірсом. Ловлять промені вечірнього сонця. У воді нікого, крім чайок та качок.

Азовська вода вересневого вечора занадто холодна. Втім, не для всіх. Тут же, у вейкпарку «Windlife» біля пірса, 16-річний Павло Попов одягає гідрокостюм і з дошкою виходить на воду. Його батько Олексій, власник вейкпарку, стає до пульта керувати лебідками, за якими рухається Павло. З кожним стрибком сина Олексій змінює швидкість руху, задоволено посміхається й розповідає мені, як перетворив захоплення водним екстримом на бізнес.

«Я у водному екстримі 12 років. Спершу просто катався сам. Займався віндсерфінгом (в цьому виді спорту людина керує дошкою з встановленим на ній вітрилом — ред.), кайтсерфінгом (спортсмен на дошці керує напрямком за допомогою повітряного змія — ред.). Тоді ще працював на підприємстві.

А у 2014 році відкрили з другом станцію із водних видів спорту на Піщаному пляжі. Так я почав тренувати охочих. А три роки тому ми побудували цей вейкпарк, перший в Маріуполі. Хоча, по країні таких парків немало», — каже Олексій.

Фото: Ганна Прокопенко
Фото: Ганна Прокопенко

Суть кабельного вейкбордингу у тому, що людина має проїхатись по воді на дошці, руками тримаючись за мотузку, яку вперед-назад рухає електричний механізм. Він і тягне спортсмена за собою. Вейкбординг поєднує елементи воднолижного слалому, акробатики та стрибків.

«Коли людина вже трохи вміє кататись, можна виставляти швидкість через спеціальну комп’ютерну програму. А з новачками ми завжди контролюємо швидкість вручну», — говорить Олексій.

Павло та Олексій Попови/Фото: Ганна Прокопенко

Черговим стрибком Павло ефектно здіймає хвилі. Бризки долітають і до нас. Холодні. Питаю, чи не холодно йому.

«Вже ні. Це ж фізичне навантаження. Гідрокостюм тримає тепло, хоча ноги, звичайно, у воді, інколи і за комір заливає», — відповідає хлопець і крокує перевдягатись.

Фото: Ганна Прокопенко

Окрім безпосередньо вейку, на станції Олексій працює у невеличкому безалкогольному барі, видає обладнання, а коли темніє і завершується робота на воді, організує на пірсі кінопокази. Сьогодні він варить поодиноким відвідувачам каву.

Фото: Ганна Прокопенко

Літніми ранками чоловік проводить у парку тренування для дітей від 6 років. Але вже «не сезон», за тиждень парк має зачинитися до весни.

«Вже другий рік ми ведемо дитячу школу. По дві години зранку діти займаються тут із тренером. Але більшість відвідувачів сприймають це більше як вид літніх розваг. Хоча є й такі дорослі, які серйозно до цього ставляться, купують власне спорядження.

Після обіду ж ми відкриті для всіх охочих покататись, але лише за попереднім записом. Один сеанс зазвичай триває пів години. За необхідності можна скористатись послугами інструктор: аби все минуло ефективно, а не стало просто дорогим купанням на воді.

Вік тих, хто до нас приходить – від 6 років і за 70. Павло працює інструктором тут вже третій рік, він вже перевершив мене у майстерності», — розповідає Олексій.

Фото: Ганна Прокопенко

На батькову похвалу Павло трохи шаріється і розповідає про свій досвід:

«Пояснити людині, як правильно зігнути ноги, коли які м’язи напружити, коли розслабити, як тримати рівновагу, нескладно. Але інколи стикався з тим, що дорослі через вік не сприймали мене серйозно».

Фото: Ганна Прокопенко

Секрет комфортного катання — рівна вода без хвиль. Максимально наближена до таких умов тут у Маріуполі — оця бухточка на водній станції. Хоча й тут бувають хвилі: «це ж море».

Коли ж у Маріуполі сезон для вейкбордингу закінчується, Олексій вирушає закордон, де організує тренування у південних країнах чи влаштовує тижневі вояжі на круїзній яхті.

«Я набираю групу, ми летимо в заплановану країну, там сідаємо на яхту. Я, як капітан, нею керую, щодня заходимо у новий порт. Цьогоріч карантин нас трохи обмежив: зірвалась поїздка до Іспанії, на Канарські острови. Але у жовтні таку подорож плануємо до Туреччини. Після того збираю групу на тренування з кайтсерфінгу у Єгипті. Взимку возитиму людей з Маріуполя автобусом до Буковеля, там можу потренувати на лижах чи сноуборді», — ділиться планами Олексій.

Фото: Ганна Прокопенко
Фото: Ганна Прокопенко

Наступного року станції на маріупольських пляжах знов запрацюють. До літа Олексій планує відкрити ще одну.

Адреса: Азовстальска водна станція на Приморському бульварі.

Ціна: пів години катання — 200 грн, послуги інструктора — 100 грн.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Останнi новини