Фортеця «Тустань», водоспад Кам'янка та Нацпарк «Сколівські бескиди»: радіоподорож Львівщиною
Фортеця «Тустань», водоспад Кам’янка та Нацпарк «Сколівські бескиди» — це те невелике, для чого варто подорожувати Львівщиною. А поки міжобласне та міжміське сполучення не відновили кореспондентка Ганна Шкряда запрошує разом із нею у радіоподорож. Обіцяє зазирнути у щось давньольвівське, але не менш цікаве і захопливе.
Іди подорожній битим шляхом, побачиш ти камінь — то скинь свій шолом. Фортеця неприступна тут лицарів збирала. Тож приєднуйся до нас — це Тустані слава.
Так, перше місце нашого призначення — наскельна оборонна Фортеця Тустань. Рушати пішки зі Львова ми не будемо, бо до неї 117 кілометрів, їдемо десь півтори години трасою Київ-Чоп, яка веде зі Львова у бік Закарпаття.
Дорогою скажу, що Тустань — пам’ятка давньоруської архітектури й не тільки України, але й усієї Європи. Постала вона ще у дев’ятому столітті. Це був митний та оборонний пункт на Великому шовковому та Соляному торговельних шляхах.
«У XIII столітті найвища забудова Тустані сягала 25 метрів — 5 поверхів. На XIII століття така споруда з дерева — це як зараз дев’ятиповерховий будинок. Тобто був колосальний рівень будівельної культури», — захоплюється Фортецею її багаторічний дослідник і знавець Василь Рожко.
Сьогодні «Тустань» — це Державний історико-культурний заповідник, який стоїть впритул до села Урич у Сколівському районі, повз яке ми прямуємо зараз.
На роверах, мотоциклах, машинах і навіть пішки долають кілометри шляху – дуже велика черга тих, хто приїхав подивитися на Тустань 10 травня. Нагадаю, що обмеження мають скасувати 11 травня.
– Добрий день, Громадське радіо, а скажіть, будь ласка, пише, що карантин, а чому відкриті?
– Ну просто територія заповідника офіційно є закритою, каса не працює, екскурсії не проводимо. Але відвідувачів ми не в змозі зупинити, вони обходять, так що..
Каже нам працівниця «Тустані» Марійка. І додає, що за час карантинних обмежень — вперше фортеця має аж стільки гостей. До речі, раз на рік древня Тустань оживає з однойменним фестивалем і приймає лицарів-реконструкторів з різних куточків України. Щоправда, як буде цього року — у зв’язку із пандемією — невідомо.
Насправді історія Фортеці багата і насичена різними подіями. З останніх, які пам’ятають місцеві — це у 70-х роках XX століття — зйомки кінострічки «Захар Беркут». І так сталось, що нам пощастило натрапити на актора. Звісно, не першої ролі, але все ж. Стефан Ярош, який мешкає біля підніжжя Тустані, воював у війську Тугар Вовка.
– Взагалі сусідство з такою Фортецею для Вас – як?
– Як йти на той другий камінь — на Острий — то там є така площадка, де виглядає наче тюрма була. Арешт був. А потім, як я ішов на сінокоси до того каменю, то там була досить велика печера, у якій було багато кімнат. Але ті кімнати всі «засунули» .
– Обвалилися?
– Обвалилися, так.
«Я тут виросла, корови пасла, ходила туди. То є просто витвір Божий! То не природа зробила сама!», — додає дружина пана Стефана Дара.
Ще би слухати й слухати сусідів давньої Тустані, але нас з Вами чекає ще одне диво Карпат — водоспад Кам’янка. До нього від Фортеці — близько 30 кілометрів. Їх знову долаємо автівкою, а останні 4 — пішки.
Відверто скажу, тут на Кам’янці я не вперше. І долала завжди цю дорогу автівкою, цього разу через карантин перекрили дорогу і можна тільки пішки. Але я не шкодую. Зовсім, зовсім. Зрозуміла, що дуже багато залишалось поза моєю увагою. Дуже багато природної краси.
Чуєте як гуркоче? Ні, це ще не водоспад, до нього ми ще не дійшли. Дорогою ми зустріли швидку галасливу карпатську гірську річку, яка тече з водоспаду.
– Два місяці в хаті сиджу, дуже важко, сонечко. Водоспад то тече, але ніхто і нічого не ходить.
– Економічно важко?
– Звісно.
– Але, кажете, Кам’янка не мовчить?
Посміхається крізь тугу за докарантинним часом пані Марічка, яка мешкає за кілька кроків від водоспаду. Вона роками там працює на ятках із сувенірами та смаколиками. Зараз «будиночки» із сушеними білими грибами, карпатськими наливками та запашними чаями зачинені.
Зачинений базар біля водоспаду/Фото: Ганна Шкряда
— Природа, скелі. То для нас взагалі чудово. Ми перший раз приїхали.
— Можна сказати, що карантин Вас наблизив до того щоб пізнати Львівщину?
— Так. Минулого разу ми їздили на скелі Довбуша, а сьогодні були на водоспаді на Кам’янці. Пройти, прогулятись.
За розмовою з львів’янкою Оленою ми не помітили, як опинились поруч із семиметровим велетом — водоспадом Кам’янка, який утворився хтозна-коли у проломі в гірському хребті.
Загалом на Львівщині, якщо я не помиляюсь, є 7 водоспадів, але цей вважається обов’язковим для відвідування через свою красу.
Нагадаю, що геологічна пам’ятка розташована у Національному природному парку «Сколівські бескиди». Тож сьогодні ми з вами мали дуже насичену подорож: це понад 100 кілометрів від Львова автівкою та 10 кілометрів пішки. Та насправді це лише невеличка сторінка Львівщини, яку ми сьогодні з вами ледь відкрили. Маю надію, що вона була мальовничою.
Ганна Шкряда, Львів, Громадське радіо
