«Гіперлуп» нової державної служби: погляд зсередини

Рік тому міністр Кабінету міністрів України Олександр Саєнко закликав професіоналів із різних галузей покинути свої кар’єри в бізнесі і прийти на державну службу. Натомість він обіцяв гідні умови праці.

Фахівці з добору людських ресурсів вважають, що рік існування в Україні нової державної служби доводить: кадри не вирішують усе. Про це говоримо з Фарідом Сафаровим, який керує експертною групою з питань цифрової інфраструктури на транспорті у Мінінфраструктури, та Кирилом Клименком, старшим проектним менеджером Офісу реформ.

— Скільки людей відгукнулося на цю пропозицію?

Кирило Клименко: Згідно з останньою статистикою за серпень, у нас пройшли конкурси майже на тисячу вакансій. На них подалося 22 тисячі людей, з них 20 тисяч було допущено за формальними вимогами до конкурсів. На сьогодні призначено на державну службу 380 працівників, і ще біля сотні людей очікують призначення у зв’язку з процедурою спеціальної перевірки. Отже, амбіції були, і уряд планував набрати мінімум тисячу людей, набрали майже 500 за цей рік, але ажіотаж є.

Перша хвиля людей, які хотіли пройти курси на державну службу, була досить масовою у зв’язку з тим, що було багато охочих спробувати в перший раз.

— Фарід Сафаров – один із тих, хто відгукнувся на заклик Кабміну і пройшов усі перевірки. Зараз він керує експертною групою з питань цифрової інфраструктури на транспорті у Міністерстві інфраструктури. Що вас спонукало прийти на державну службу?

Фарід Сафаров: Це був особистісний виклик для мене – чи можу я бути настільки ж ефективним на державній службі, як я був ефективним у приватному секторі. Крім того, моя освіта як раз спонукала до державної служби, і під час навчання в мене було стажування в Міністерстві юстиції – я представляв інтереси держави в міжнародних судах. Коли відбувся початок реформи державної служби, я повірив, що можу стати частиною змін і не прогадав.

 — Чим ви конкретно займаєтеся? Що ми як споживачі послуг держави маємо в результаті відчути від вашої діяльності?

Фарід Сафаров: Мета нашого міністерства – впроваджувати інновації. Вони пов’язані як із суто технологічними речами, так і з тим, що є частиною технологій. Яскравий приклад – розумні дороги, тобто системи, які могли б моніторити трафік, дозволяли б нам керувати цим трафіком, спрямовувати його у випадку якихось форс-мажорних обставин на дорозі тощо.

Інша частина – це електричний транспорт. У нашій стратегії до 2030 року заплановано, що весь міський муніципальний транспорт буде електричним.

Окремі напрямки – це системи для аналізу транспортного моделювання. Тобто ми будуємо транспортну модель на основі великого обсягу даних, які ми отримаємо. Таким чином ми створюємо стратегію розбудови залізничної мережі.

 — А «Гіперлуп»?

Фарід Сафаров: «Гіперлуп» – це проект нашого директората. Це транспорт, який переміщується в трубі, де абсолютний вакуум, за допомогою магнітної подушки. Це наземний транспорт. Вважається, що десь приблизно 11 міжнародних транспортних коридорів проходять нашим материком, і ми вважаємо, що п’ять із них можуть проходити через Україну. Ми хочемо, аби Україна була саме тим плацдармом, де б розвивали технологію, куди з’їжджалися науковці, представники тих компаній, які цим бізнесом займаються, і впроваджували його і на території України.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.