Грали на всі електоральні поля і множили на нові обличчя: аналітик про феномен «Слуги народу»

ЦВК опрацювала майже 100% протоколів і переможці майже на всіх мажоритарних округах уже визначені. Як так сталося, що висуванці від «Слуги народу» завоювали майже всі мажоритарні округи? Про причини тріумфу політсили поспілкувалися з аналітиком Центру UA Єгором Поляковим.

 

— Як так сталося, що майже всюди перемагає «Слуга народу»? Люди часто навіть не знали, хто кандидат від цієї політсили в їхньому окрузі.

— Так. І в цьому сила бренду. Люди не збиралися розбиратися що до чого. Це протестне голосування. Партія «Слуга народу» забрала те, що раніше було «проти всіх». Чому «Голосу» взагалі вдалося пройти? Бо вони теж пробували цю стратегію нових облич: «Ми ведемо в Раду тільки тих, хто там ще не був». Порошенко взяв старих і вони поділили аудиторію, яка була протестною і проєвропейською, і тих, які були протестні проти нового президента. «Самопоміч» — рейтинги бачили самі. «Сила людей», яка була досить присутня в медіа-просторі, не набрала навіть і відсотка.

— Як могли діяти політсили, які опонували до президента та його політсили, щоб мати вищі результати на округах?

— Добре працювати попередні п’ять років?

— А інші варіанти.

— Насправді те, що в нас вдруге відбуваються позачергові вибори — дуже велика проблема. Дуже важко проводити якусь кампанію за два місяці, особливо новим політсилам. «Батьківщина» — єдина партія, яка залишилася в нас із попередніх виборів (не перейменована, маю на увазі). БПП перейменувалися і довелося шукати абсолютно іншу концепцію — взяли просто ЄС + НАТО.

«Слузі народу» нічого не треба було робити, бо вони попередні два роки чи навіть більше вели кампанію на телебаченні. Найбільш підготовлений гравець «Слуга народу» — от всіх і зробили на додачу до того, що не було попереднього політичного шлейфу.

Що б всі інші не розказували, було б дуже складно зробити щось інакше. Можна було б у список узяти менш суперечливих людей, наприклад  «ЄС» чи «Батьківщині». Але сумніваюся, що це сильно б вплинуло на рейтинг.

За рахунок того, що партія «Слуга народу» грала одразу на всі електоральні поля і множила це все на нові обличчя, їм це вдалося. А ті, хто проводив старі виборчі кампанії, орієнтовані на електоральну карту 2000-х, отримали відповідний результат.

— Коли аналізують перелік тих, хто пройшов від «Слуги народу» в парламент, часто звертають увагу, що там є люди без вищої освіти, є люди, які не працюють, є люди, які мають професії зовсім не пов’язані з політикою і акцентують на тому, що ці люди не зможуть працювати в парламенті.

— Буде видно. Можна сказати: «ні, вони нічого ніколи не зроблять», але ж це не так очевидно. Хтось розбереться, хтось – ні. Я знаю багатьох людей із вищою освітою, яких би не пускав у Раду.

— На рівні партійного будівництва є якісь фактори, що можуть спричинитися до того, що ці люди зможуть?

— По-хорошому в кожної партії має бути свій аналітичний центр, який буде обробляти інформацію, пропонувати нові політики, писати закони. Далеко не всі депутати були на це спроможні, насправді їм це не так аж треба. З одного боку, вони мають бути професійними, але це не значить, що мають розбиратися в усіх нюансах усього. І далі вже є якась партійна структура і внутрішня партійна довіра.

Якщо в нас залишиться здорова демократія навіть за монокоаліції Зеленського і вони дослухатимуться до того, що відбувається, то кожен окремий депутат може зрости й зрозуміти, що відбувається.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.