Гройсман VS Порошенко: у чому суть конфлікту?

Гройсман VS Порошенко: у чому суть конфлікту?

Стосунки Порошенка і Гройсмана: від великої довіри до конкуренції на виборах. У чому суть конфлікту та що означає ця боротьба.

Обговорили цю тему з політологом Олегом Саакяном.

Олег Саакян

Вікторія Єрмолаєва: У чому суть конфлікту між Порошенком і Гройсманом, невідомо, відомі тільки наслідки. А наслідки такі, що Гройсман йде на парламентські вибори зі своєю власною партією «Українська стратегія». Проте, пригадуючи історію, у 2014-му році саме за списком партії БПП Гройсман пройшов у Верховну Раду, потім саме Порошенко зробив його прем’єр-міністром, і здавалося, що стосунки в них доволі міцні. Що ж пішло не так?

Олег Саакян: В політиці щось йде не так, коли з’являються або ресурси, або амбіції. Насправді, з самого початку Гройсман не був людиною Порошенка в класичному розумінні, тобто це не та людина, яка відбулася завдяки Порошенку як політичний діяч. Він представник іншої фінансово-промислової вінницької групи, ніж Порошенко. І це був ситуативний союз, в якому фактично було виконано об’єднання різних груп.

  • З самого початку Гройсман не був людиною Порошенка

Безумовно, на початку, коли у Петра Олексійовича був високий рейтинг, коли Гройсман мав виключно успішний імідж міста Вінниці, яка тримає за собою бренд одного з найкомфортніших міст для проживання, в цій ситуації Гройсман міг грати другу і третю скрипку в цій симфонії. В цій іпостасі з ним і комунікувала Адміністрація президента, і таким чином він і став прем’єр-міністром. Тому що ключовою чеснотою в умовах української держави в політичному житті є не патріотизм, не порядність, не фаховість, а перш за все – лояльність. Тому що ми живемо в частково феодальному устрої, де статуси і «ты чьих будешь» набагато важливіша чеснота. Тому в нас навкруги президентів, навкруги політиків завжди гуртуються їхні шкільні друзі, їх охоронці, їхні найближчі консультанти, тобто ті, кому можна довіряти. Гройсман в певний момент переріс своє амплуа, а пан Порошенко почав значно втрачати.

З самого початку прем’єрства Гройсману ставили жорсткі умови, але йому вдалося їх розширити, навіть завести декілька своїх людей, після чого почалася підкилимна боротьба. І ми пам’ятаємо кримінальні справи, які відкривалися по оточенню Гройсмана з вказівок з Адміністрації президента, як ми можемо бачити з неформальних ознак. На нього збільшувався тиск, як до цього знищили на посаді прем’єр-міністра пана Яценюка. Гройсман виріс з тих «штанішок», для нього Порошенко став токсичним, і після прем’єрської посади для пана Гройсмана не так багато посад залишилося, на які він хотів би претендувати. Тому їхні політичні шляхи розбіглися, і це доволі очікувано.

Вікторія Єрмолаєва: У Володимира Гройсмана і Петра Порошенка дуже схожий електорат, можливо, це одна і та сама група людей. Політологи та експерти зазначають, що Гройсман планує «відкусити» від електорату Порошенка шматочок. Але чи може тут бути причетна третя сила, яка запропонувала Гройсману «відкусити» шматок від електорату Порошенка?

Олег Саакян: Сумніваюся, що третя сила тут є визначною, тому що значним фактором все ж таки є політичне майбутнє Гройсмана, і Гройсман йти на дно з Порошенком не збирався. Відповідно, він вистрибнув з цього «Титаніка» в останній момент і почовгав звідтіля. Більше того, йому потрібно біло відпозиціонуватися від Порошенка, тому він, звісно, йде за частиною виборця Порошенка, але водночас він всіма силами намагається продемонструвати свою інакшість для того, щоб зайти на поле іншого виборця. Адже рейтингу Порошенка на них двох не вистачить, відповідно, може статися ситуація, коли не пройдуть обидва.

Вікторія Єрмолаєва: Володимир Гройсман говорить про те, що в нього є амбіція стати знову прем’єр-міністром. І спирається на дані соціологічних досліджень, які, за його словами, показують, що 8% українців хочуть бачити його на цій посаді. Чи ви вважаєте реальними такі амбіції Володимира Гройсмана?

Олег Саакян: Сьогоднішні симпатії суспільства, які можна подивитися в різних соціологічних дослідженнях, показують, що об’єктивних обставин для того, щоб він міг сподіватися на прем’єрське крісло, немає. Ані електоральних, ані політичних, ані кулуарних. Я не буду казати, що шансів зовсім немає, адже політика – справа доволі жвава, Гройсман йде на парламентську кампанію, відповідно, він на щось розраховує. Але соціологія показує, що те, на що сьогодні він вже розрахував – це доволі невисока цифра. Тому, скоріше, посада прем’єр-міністра буде розігруватися в трикутнику «Слуга народу», «Батьківщина» і «Голос». А пан Гройсман явно випадає з  цього, тому що він буде занадто токсичним для того, щоб з ним робити якісь союзи. Його політична електоральна вага доволі невелика для того, щоб він міг диктувати свій порядок денний. Але оце намагання капіталізувати свій статус прем’єр-міністра в сьогоднішній комунікації дає йому певний відсоток. Інакше, цілком ймовірно, ми б не побачили його сьогодні на електоральній мапі.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Гройсман VS Порошенко: у чому суть конфлікту?
0:00
/
0:00

Останнi новини