«Голосували, за кого «барін» наказав»: як формувалися політичні вподобання у Сватовому

У Сватовому триває підрахунок голосів на місцевих виборах. Головними претендентами на посаду міського голови Сватового Луганської області є двоє людей: чинний мер Євген Рибалко від партії «Наш край» та Віта Сліпець від партії «Опозиційна платформа — За життя». Валентина Троян побувала у цьому місті, поспілкувалася із місцевими жителями, щоб зрозуміти, як формувалися їхні політичні вподобання за роки війни та чого вони очікують від цих місцевих виборів.

«Я розумію, чому Сватове підконтрольне Україні. Ця навала йшла доти, доки мала підтримку місцевого населення. І де ця підтримка була 50% на 50% або зовсім у мінус, там було зрозуміло, що немає сенсу туди заходити, бо воювати з армією це одне, а воювати з народом —  це зовсім інша справа. Ні за яких війн з народом не воюють — воюють з арміями», —  говорить Юрій Ірха.

Зі сватівчанином Юрієм Ірхою, який нині очолює Громадську раду при Сватівській райдержадміністрації, ми говоримо на пагорбі на околиці міста. Поруч козацька вежа висотою понад 10 метрів.

Її небайдужі містяни створили власним коштом у 2015 році. Тоді, згадує Юрій, дуже гостро постало питання історичної справедливості та самоідентичності земляків:

«Сватівщина — це ворота Луганщини. Якщо географічно подивитися на розташування залізничного сполучення, транспортного сполучення, то, якби Сватове взяли під контроль, то решта Луганської області, починаючи від Троїцького, Білокуракинського району, були б адміністративно відрізані від решти України».

У той час, коли у мирному місті передвиборча колотнеча, ми згадуємо дуже немирні часи та 2014 рік. По сусідніх районах, говорить Юрій, усім процесом повалення влади опікувалися невеликі купки людей. Все інше залежало від підтримки місцевого населення. Він та його однодумці вирішили чітко заявити про свою позицію, що Сватове — Україна і влаштували автопробіг з українськими прапорами:

«Ми проїхали майже всіма вулицями Сватового з українськими прапорами, з державною символікою. Сказати, що ми одразу відчули підтримку населення, не можу, бо різні були жести — як позитивні, так і негативні. Декому це не подобалося. Дехто потім приїздив вибачатися», — згадує Юрій Ірха.

Попри нечисленні вибачення згодом 11 травня так званий «референдум» у місті все ж таки провели. Але, згадуючи ті події, Юрій Ірха вживає словосполучення «напів пройшов».

«Це, знаєте, була така фейкова подія. Людей на час цього «дійства» прийшло 300 чи 400. У місті лише біля міської ради. Ви розумієте, що на той час вже були військові підрозділи? Базувалися. Вони тільки зайшли. Бо ще ж була така подія на Луганщині та Донеччині — протистояння Збройним силам. Те саме було і у Сватовому. На станцію «Куземівка» заїжджав потяг на вигрузку, то зібралася купка людей, які вирішили протидіяти — вони перегородили рейки».

«Зібралися люди. Хтось голосував проти, хтось голосував за. Здебільшого голосували «за». Як такої підготовки я не помітила. Від місцевої влади підтримки не було. Тобто, це був захід, який пустили на самотік. Хтось проголосував, хтось побоявся. Можливо тому, що поліції було багато. поліція тоді спрацювала нормально. Вони не допустили провокацій. Хто хотів висловитися, висловився. Але аж такого ефекту це не набуло у нас. Принаймні це єдина точка, де відбувалося голосування у Сватівському районі на «референдумі», — згадує травневі події 2014 року редакторка видання «Сватове.City» Ольга Найдьонова.

У неї своє пояснення, чому «русский мир» не прижився на Сватівщині.

«Річ у тім, що сватівчани ніколи не відносили себе до Донбасу. По-перше, Сватове належало до Харківської губернії. По-друге, ми жодного стосунку до Донбасу не маємо, бо ми — сільськогосподарський регіон.

У нас не відзначається, як на Донбасі, День шахтаря, бо у нас шахтарів немає. У нас 80% населення вважає себе українцями. Навіть, якщо їхні батьки росіяни, вони вважають себе українцями. Тому рух за відділення Донбасу у Сватовому підтримки не отримав».

Є відповідь у пані Ольги й на питання, чому міська та районна ради не сприяли проведенню так званого «референдуму».

«Велике значення мала втеча Януковича. Я думаю, що це як цебер з холодною водою — витверезило багатьох партійців. Погодьтесь, коли лідер партії тікає, це витвережує. Хоча у нас регіонали були доволі сильні, сильна партія, численна. І я не скажу, що людей туди заганяли палками. Люди самі записувалися у партію».

«Я ходила на сесії районної ради. Міська рада якось одразу відсторонилася від цієї партії. Скажімо так, міська рада ніколи сильно і не підтримувала регіоналів. А у районні раді були регіонали, які роками були у партії. Але, коли я була на сесії, у той час, як відбувалася Революція Гідності і після втечі Януковича, я бачила, що люди були ошелешені. Вони не очікували, що все вийде за межі законності. І вони переставали асоціювати себе з цією партією».

Дмитро Звонок — громадський діяч, співпрацює із Центром близькосхідних досліджень, а ще він переселенець з Луганська. У 2016 році оселився у Сватовому з кількох причин. Перша — робота, яка була у Старобільську. Друга — зручне залізничне сполучення з рештою України:

«Важливий був ще момент — усвідомити себе стороною конфлікту, який розгортався навколо проукраїнськості, проросійськості. Якось я був на зустрічі з одним польським професором. Там були ще представники переміщеного університету, розташованого у Харкові, там всі виставляли себе жертвою конфлікту, всі жалілися. Мені це незрозуміло. Я сказав, що ми не жертва, ми сторона. Ми активно діємо, ми впливаємо на ситуацію, ми боремося якось за нашу проукраїнськість».

На цих виборах Дмитро балотується у кандидати Сватівської міської та районної рад від партії «Європейська солідарність».

«Чому обрав «Європейську солідарність»? По-перше, іншої партії я не підтримую в Україні. Можу сказати, що у мене багато друзів у «Демократичній сокирі». В принципі, я дуже позитивно ставлюсь до цієї політичної сили, але саме по духу, по наповненості, по цінностях, які пропагуються, була тільки «Європейська солідарність».

За останні роки чимало містян почали цікавитися політикою, процесами, які тривають в Україні, та як вони пов’язані між собою, говорить голова Громадської ради при райдержадміністрації Юрій Ірха.

«Але переважна більшість як голосували за кого «барін» наказав, так вони і далі голосуватимуть. Умовний «барін» є у кожному населеному пункті, й не один. Коли людина живе у сільській місцевості, там є аграрій, який обробляє землю, який сплачує за паї, до якого вони йдуть з простягнутою рукою. Люди повністю від цього залежні. Ця рабська психологія вкорінилася за роки».

Як і Юрій Ірха Дмитро Звонок згадує певних людей, які є авторитетними на місцях, і навіть не балотуючись, можуть задати тон на виборах. Щоправда, називає їх не панами, а баронами.

«Місцеві вибори завжди відрізнялися, а тепер надмірно відрізняються тим, що більше впливають не партії, а місцеві барони. Тобто, люди, у яких є на місцях ресурси. Вони між собою домовляються, купляють бренд партії. Весь цей процес відбувається бурхливо, зі скандалами, конфліктами. Шалені гроші, думаю, на це витрачаються».

Громадське радіо запитало у містян, чого вони очікують від цих виборів:

• Не знаю. Зміни мають бути, але навряд. Від міліції все залежить…
• Щоб краще все було. Безробіття взагалі капець. Дороги теж, щоб покращились.
• Щоб порядок був всюди в Україні. Корупції, щоб не було взагалі. Найголовніше, щоб COVID скінчився.
• Щоб автобус частіше ходив. Я у селі живу. Він ходить три-чотири рази на день. Щоб люди були трохи не такі агресивні. Розмовляєш російською і ти вже ворог.

Нині за посаду міського голови Сватового борються двоє людей: чинний мер Євген Рибалко, він висувається від партії «Наш край» та Віта Сліпець від партії «Опозиційна платформа — За життя». У жовтні Громадянська мережа Опора зафіксувала кілька правопорушень. Наприклад Євген Рибалко розмістив два білборди з привітаннями, але на них не були вказані вихідні дані. Опоненти написали заяву до поліції, розповідає координатор спостереження за виборами у Луганській області від ОПОРИ Олексій Кормілецький.

«У принципі, вся кампанія була агітаційною. Але, якщо брати вересень, то там було багато благодійності: дитячі майданчики, цукор з боку певних політичних сил. Зараз ми бачимо, що основна боротьба триває між двома політичними силами, двома кандидатами.

У цілому ж можу сказати щодо порушень, що так званої передвиборчої благодійності було дуже багато у серпні-вересні. Але після реєстрації кандидатів, після того, як поліція Луганської області активно проявила себе у серпні-вересні (принаймні розслідувала різні справи), то кількість таких фактів виборчої благодійності значно скоротилася у жовтні».

За словами Олексія Кормілецького, ця виборча кампанія у Сватовому проходить порівняно спокійно. У порівнянні з Кремінною та Рубіжним. Зокрема, у Кремінній виборча благодійність фонду кандидата Володимира Струка не припинялася й у жовтні. Були концерти, роздача продуктових наборів.

Валентина Троян, Київ, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS