Хотіла працювати промоутеркою, а потрапила в бордель — історія Ясі

«Я хотіла піти, але там були камери. Якщо чесно, мені було дуже страшно, тому що я взагалі не знала, що буде далі, тому що ця жінка, яка мене привітала, коли я зайшла всередину, і сказала, що це бордель, вона взяла мій паспорт і почала переписувати звідти дані, і я подумала, що це може бути якимось чином для мене небезпечно, просто взяти й втекти. Тож я там залишалася весь цей час», — зізнається Яся.

Минулого літа вона шукала собі підробіток. В інтернеті знайшла вакансію промоутерки. Оскільки мала досвід у цьому, пішла на співбесіду. Опис вакансії був звичайним, нічого не насторожувало. Однак перше, що викликало подив, це те, що на співбесіду попросили взяти паспорт. Раніше на зустрічах такого типу роботодавці паспорт одразу не запитували.

Голова громадської організації Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» Христина Кіт каже, що нічого дивного в цьому немає. Якщо роботодавець планує оформити вас на офіційну роботу чи навіть офіційне стажування, йому треба укласти договір, і для договору потрібен паспорт. Однак, як ви уже могли запідозрити, ні про який договір не йшлося.

«Я прийшла, мене одразу попросили, щоб я залишила всі речі, включаючи телефон, в коридорі, і пішла в іншу кімнату, з приводу співбесіди».

Яся здивувалась, але зробила так, як сказав потенційний роботодавець.

На співбесіді виявилось, що роздавати листівки не треба. Це не суть вакансії. Дівчину спитали, чи її цікавить робота хостес або ескорт. Поступово почали переконувати, що робота хостес — високооплачувана, особливо якщо дівчина знає англійську мову. Після такого навіювання Ясі дали візитку з контактами. Мовляв, якщо захочеш, набирай вказані номери телефону, скажи, що ми дали контакти.

«Я залишила те місце і взагалі не хотіла нікому дзвонити. Потім я пройшла ще декілька співбесід з інших питань, з інших робіт, але там мені відмовили. Врешті-решт я подумала, що можливо, мені варто спробувати і піти на співбесіду до місця, де я маю працювати. Я зателефонувала туди, мені сказали приходити ввечері в більш елегантному вигляді, можливо, в чорній сукні чи щось таке. Я зібралась й пішла туди».

Чергове здивування виникло ще при вході у будівлю. Входи було два. Обидва — дуже добре захищені. Випадкові люди туди не потраплять, і, відповідно, вийти з середини не так і просто.

«Я туди прийшла, мені одразу сказала жінка, яка там працювала, яка мала на меті мене найняти, що «ти ж розумієш, це ніякий не стрип-клуб, це бордель». Я побачила дівчат, які там працювали, всі вони мали фейкові імена. Спершу мені казали, що я буду працювати хостес, але мене намагались схилити саме працювати в якості проституйованої жінки. Я мала пройти стажування, яке мало тривати три зміни по 12 годин кожна. Зі своєї першої зміни я не могла нікуди дітися, я мала спостерігати за тим, що там відбувається весь цей час, і лише зранку я могла піти звідти. Були розставлені камери в головній кімнаті, де були пілони, там була барна стійка і місця для клієнтів, які туди приходили просто випити, і також в роздягальні, де постійно перебували дівчата – більшу частину часу, і також була жінка, яка постійно відповідала на дзвінки».

Робочий час Ясі розпочався майже одразу. В її обов’язки входило зустрічати клієнтів, проводжати їх до барної стійки, до дівчат. Після того, як клієнт обере дівчину, сказати ціну і забрати у нього гроші. Також Яся мала слідувати, щоб у клубі ніхто не конфліктував.

«Хостес має слідкувати, щоб все було спокійно, щоб не було якихось непорозумінь між клієнтами та дівчатами, але навряд чи хостес може щось вдіяти у випадку, якщо клієнт почне поводити себе агресивно. Наприклад, в цих кімнатах немає ніяких шансів, щоб була якась кнопка чи щось таке. Проституйована жінка не зможе ніяк вибігти, якщо вона буде, наприклад зв’язана, якщо клієнт захоче вчинити над нею насильство чи захоче вбити її, тому що знову ж таки, музика грає весь час, просто коли приходять клієнти, її роблять ще більш гучною. Її крик почути майже неможливо».

Варто пояснити, що проституція в Україні поза законом. За заняття комерційним сексом можуть накласти штраф, а сутенерство, звідництво та примушування людей до проституції — це кримінальний злочин, який передбачає, в тому числі, ув’язнення. Одразу під час першого стажування Ясі пропонували додатково взяти на себе обов’язки адміністраторки. Це означало приймати дзвінки, організовувати поїздки дівчат за межі клубу, наприклад в сауну. В Україні поліція часто кваліфікує роботу таких адміністраторок як сутинерство, і це кримінальна відповідальність.

Що робити, якщо роботодавець підштовхує нас до порушення закону?

Юристка Христина Кіт каже: маємо повне право скаржитись в державну інспекцію праці, до Уповноваженої з прав людини і навіть в поліцію:

«Стриптиз-бари в Україні не заборонені, проте Міністерство внутрішніх справ України має спеціальний наказ, де передбачене періодичне здійснення перевірки діяльності даних стриптиз-барів, інших клубів на те, чи там не надають послуги, заборонені законодавством, в тому числі сексуальні послуги, і чи не займаються проституцією. І, відповідно, якщо дана героїня побачила в даному стриптиз-барі те, що дівчат заставляють надавати сексуальні послуги або вони добровільно надають сексуальні послуги, вона може звертатися із заявою в поліцію, і, поліція, відповідно, зобов’язана здійснити перевірку даного закладу, тому що ця діяльність заборонена законодавством».

Яся знала, що проституція в Україні заборонена. Тому перше її питання уже в самому закладі було саме таким: що буде, якщо прийдуть поліцейські? Зараз Яся каже, що звернення до поліції з приводу цього клубу може нашкодити хіба їй самій:

«Справа в тому, що от коли мені ця жінка сказала, що це бордель, мене зацікавило які у них відносини з правоохоронними органами, я це спитала. Вона на мене дуже суворо подивилася, сказала, що все спокійно. І чого я взагалі ставлю такі питання їй, чого я намагаюсь досягти таким чином. Це був дуже моторошний момент, тому що я трошки не очікувала, я думала, вона мені відповість якось, що все добре, ніхто ні про що не знає (що дуже сумнівно звучить), але все ж таки, або скаже, що все налагоджено, тому що це центр міста, якщо шукати такі місця, то дуже можна легко знайти. Я думаю, що все це покривається, і немає ніякого сенсу іти туди. По-друге, ще й наражати себе на небезпеку».

Яся пробула у стрип-клубі всі 12 годин. За весь час її одного разу випустили поїсти на 15 хвилин. Дівчат, які займались сексом за гроші, так не випускали. Наша героїня стала свідком, як дівчині після чергового клієнта не дозволили піти в душ, щоб не витрачати час. Також Яся зустріла в закладі одну неповнолітню. Це все психологічно давалось важко, але дівчина розуміла: заради власної безпеки слід удати, що все нормально. Тому, коли закінчились 12 робочих годин, жінка, що зустріла її, запитала про враження, уточнила, чи збирається Яся приходити на наступний день. Вона відповіла, що її все влаштовує, і що прийде завтра. Після цього Ясі віддали паспорт і дівчина змогла безпечно вийти.

Більше Яся ніколи туди не приходила, місяць не брала трубку з незнайомих номерів, які регулярно телефонували їй, і навіть намагалась не ходити в тому районі Києва, де знаходився стрип-клуб.

Юристка Христина Кіт зазначає: навіть якщо роботодавець збирається офіційно оформити вас на роботу, він зробить копію паспорта, але не утримуватиме ваші документи. Це незаконно. Оригінал документа завжди має бути біля вас.

Аудіоверсію слухайте за посиланням. Більше розмов про складні ситуації, з якими стикаються жінки, слухайте у подкасті #ЯЗахищаюЇЇ.

Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.

Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».