У серпні Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України зафіксувало 140 подій, що можуть дестабілізувати ситуацію в Україні. Міністр Вадим Черниш у студії Громадського радіо пояснив, які методи з цією метою використовує Російська Федерація.
За даними моніторингу, найбільше випадків, що можуть дестабілізувати ситуацію в Україні, зафіксували в Києві та Київській області, а також на Донеччині та Одещині.
– 140 подій зафіксовано за серпень. Ви робите моніторинг щомісяця?
– Так, починаючи з квітня поточного року. Кожен місяць ми фіксуємо приблизно однакову кількість випадків. Ми групуємо їх за розділами: там є і насильство з застосуванням зброї, і підривна діяльність, і війна з пам’ятками, і ліворадикальні та праворадикальні конфлікти. Головна ознака – це одразу використовується російськими медіа, соціальними мережами для розбурхування ситуації в Україні.
– Що саме використовує Росія для маніпуляцій?
– Тут діє загальна схема. Спочатку ціла машина РФ працює на ідентифікацію внутрішніх проблем. Це не означає, що всі проблеми створюються в Росії. Але ідентифікуються всі «тріщинки», протиріччя та напруги в суспільстві. Використовується кілька механізмів, у тому числі засоби моніторингу відкритих мереж, агентурна мережа, дипломати та українські громадяни. Після цього ідентифіковані проблеми розбиваються за пріоритетністю (які можуть завдати найбільше шкоди українському суспільству), розподіляються на групи, щоб далі впливати на ці процеси.
Таким чином ідентифіковані протиріччя, які відомі вже багато років: мова, громадяни першого, другого, третього сорту, культура, герої, але є й проблеми нижчого рівня. Всі ці речі розбурхуються за рахунок спеціальних технологій, у соціальних мережах, таким чином створюються проблеми в суспільстві, а керують ними з Росії. До речі, доволі вміло, тому треба протидіяти цьому.
– Що це за технології в соціальних мережах?
– Потрібно звернути увагу на декілька речей. Наприклад, незважаючи на ухвалення рішень про блокування російських мереж, чомусь росіяни не блокують дуже радикальні організації. Там хтось висловився, що щось не так із Кримом – людину засуджують. А «фашистсько-бандерівські», як вони називають, сторінки існують у «Вконтакте» без проблем. Це свідчить про те, що такі речі підтримуються РФ, це враховується під час планування заходів і дестабілізації ситуації.
Окрім цього, на жаль, інформаційне середовище в нас розуміється тільки як середовище радіо, телебачення чи постів у соцмережах. Насправді усе це набагато ширше. Це люди, носії – підготовані, з контрактами, з непоганим бекграундом. Для підтримки тих чи інших наративів і всередині України використовується ціла мережа громадських організацій.
– Про які ще події йдеться?
– Випадки насильства і доступу до зброї, в тому числі за умов радикалізації. Або, наприклад, пам’ятки. Пам’ятник героям УПА пофарбували червоною фарбою. Міська влада протягом години змила цю фарбу, її побачило нехай 100 осіб. Але є фотографії, це розповсюджено в соціальних мережах. Про цю подію знають тисячі, можливо, десятки тисяч осіб.
Боти, тролі – це не міф. Але їхнє завдання – запустити дискусію, а потім вона може жити й без них. Головне – це не просто припинити діяльність ботів, але й зробити суспільство свідомим і з критичним мисленням, щоб ми знали, де дискусія продуктивна, а де – на розбрат і розкол. Тому курси та програми з медіаграмотності для населення дуже важливі та правильні.
– Ще одна складова – повідомлення про нібито мінування. З чим взагалі можна пов’язати цю тенденцію та для чого повідомляти про «мінування»?
– Натяки на терористичні акти або самі терористичні акти були основним питанням ще 20-30 років тому. Терористичний акт насправді направлений не стільки на тих людей, які страждають від нього, скільки це театр, направлений на аудиторію всієї країни. Страх, нічого спокійного немає – вся країна має жити в страху. За задумкою тих, хто генерує такі речі, люди повинні відчувати страх, що будь-де може спрацювати міна.
Ще одна складова, як у чорному анекдоті про хлопчика, який постійно говорив селянам про вовків у лісі, а потім сміявся, що всі прибігали, а вовків немає. Коли ж усоте сказав про вовків, коли вони дійсно були, ніхто не прийшов на допомогу. Тому тут може бути й такий аргумент.
Але важливо навчати цивільне населення реагувати на все це. В сучасних умовах ти маєш знати, як реагувати, бути готовим до критичних ситуацій.
– МінТОТ відзначає велику кількість випадків незаконного виготовлення й розповсюдження нелегальної зброї та вибухонебезпечних предметів серед мирного населення, а також факти насильства з їхнім використанням. Є відомості, що це за зброя та звідки вона береться?
– Вже два роки ми маємо міжнародні звіти, які роблять незалежні організації, що фінансуються урядами кількох європейських країн. Одна з організацій Small Arms Survey робила попереднє дослідження. Ми зараз із ними на етапі переговорного процесу й будемо робити разом із МВС та іншими структурами спільне дослідження.
Є офіційна зареєстрована зброя – за різними оцінками її трохи менше мільйона одиниць. Але є потік нелегальної зброї. Практично кожен день правоохоронці знаходять таку зброю, тобто в цивільного населення є доступ до нелегальної зброї, яка йде зі сходу країни. Ще одна складова – зброя, яка переробляється з нелетальної в летальну. За попередніми оцінками згаданої організації, нелегальної і легальної зброї разом трохи більше чотирьох мільйонів одиниць.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.