Напередодні гуцульській овечій бриндзі, першій серед суто українських продуктів, присвоїли закріплене географічне значення. Це означає, що сировари з інших регіонів не зможуть називати свій сир бриндзя, навіть якщо виготовлять його за подібною технологією. Більше про гуцульську овечу бриндзю — читайте далі.
«У сертифікації ЄС написано, що вівці мають випасатися не нижче, як 600 метрів над рівнем моря. Якщо випасаються вівці нижче, то тоді під географічне зазначення не буде підпадати», — розповідає Анатолій Павлюк.
Керівник асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів Анатолій Павлюк говорить: справжня бриндзя у сировара вийде тільки, якщо умови традиційні.
Виробництво починають одразу після доїння овець.
«Цей сир, який виготовляється з перших хвилин, коли доять вівці. Потім виготовляють сир, потім його перетирають з сіллю. Виходить бриндзя, яка може довго зберігатися», — каже Анатолій Павлюк.
Таку бриндзю ви не купите в Києві, але зможете привезти додому, бо вона зберігатиметься тривалий час.
Реєстрація географічного значення — тривалий процес. Документи гуцульської овечої бриндзі подали ще минулого року у грудні. А цьогоріч отримали свідотство.
«Географічне зазначення ми отримали завдяки програмі Євросоюзу. Тому, що в Євросоюзі є програма, яка спрямована на те, щоб надати деяким продуктам в Україні географічного зазначення так, як це зроблено в Європі. До нас прийшли представники Європейського Союзу. Вони запропонували нам це зробити тому, що бринзя в нас такий продукт, який виготовляється лише в нашому гірському регіоні. Ми прийняли їхню пропозицію й почали над цим працювати», — розповідає Анатолій Павлюк.
Патентна повірена Марія Ортинська пояснює про переваги такої реєстрації продукту.
«Саме вже після того, як Угода про Асоціацію саме діє вже в Україні, була подана відповідна заявка й отримана певна реєстрація, яка буде надавати власнику свідоцтва, а це в нас «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів», як право на використання даного зазначення, так і забороняти іншим особам, які наприклад, захочуть назвати свій сир «гуцульська овеча бриндзя» й будуть його виготовляти, наприклад, на Житомирщині, на Вінниччині чи в якомусь іншому регіоні. Вони зможуть це забороняти», — коментує Марія Ортинська.
Марія Ортинська каже: у сусідній з Україною Польщі є своя бриндза. Вона теж має географічне значення.
«Тому, що ми достатньо сусідні країни і в нас Карпати не тільки на території України. В Польщі є географічне зазначення і там є бриндзя podhalanska (подгалянська – атв.). І це позначення діє на території України відповідно до Угоди про Асоціацію», — зазначає вона.
Якщо хтось буде продавати сири із такою назвою, але без свідоцтва, справа може дійти до суду.
«Якщо ця особа з іншого регіону, то це відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Як правило, асоціація має право тоді подати позов до суду, доказати факт того, що є, наприклад, факт використання географічного позначення. І відповідно, це буде констатація, яку сторона зможе довести», — каже експертка.
У Києві гуцульську овеча бриндзю сприймають як незвичний продукт. Марія Петрівна продає фермерські сири на Житньому ринку. Каже пошепки: овечу бриндзю ви не їстимете, надто специфічна. Але вона має багато спільного з традиційною бринзою, до якої ми звикли.
«Звичайно, корисна. Там — один білочок. Вона робиться зі свіжого домашнього молока, не перекисає. Звичайно, вона – не така, як в магазині, бо магазинна бринза коштує 80 гривен за кілограм, а у нас — 150. Тому що з трьох літрів молока виходить 150-200 грам бринзи», — каже Марія Петрівна.
Тим часом у експертних колах сподіваються, що гуцульська овеча бриндзя – це тільки «перша ластівка», і українських продуктів з географічно закріпленими назвами побільшає.
Мая Голуб, В’ячеслав Гусаков, Громадське радіо